Заболотів. Містечко старе та історичне

Заболотів - поселення старе, відоме ще з 1455 р. (згадка у записах Коломийської земельної книги, в якій шляхтич Павло Преславський зробив вічний поділ батьківських і матірних володінь між своїми племінниками. Заболотів дістався Софії, дружині якогось Клеопи. Монументальна Софія з гербом Заболотова тепер стоїть на роздоріжжі перед "Фуршетом"). Вже в той час Заболотів був містом, і містом він і лишається - хоча проживає тут лише 4 тисячі чоловік. 

З 1579 р. містечком володіли Зборовецькі, з XVII ст і до 1630 р. - Потоцькі, пізніше - Казановські і Бакутські. 

1621 рік приніс руйнацію - повз Заболотів промчала татарська орда. 

В 1669 році Бакутський заповів своє майно заболотівському костьолу, на користь якого кріпаки зобов’язані були відбувати феодальні повинності.

Римо-католицький костел згадується у Заболотові з 1605 р. - правда, це була зовсім не сучасна будівля. Показний мурований храм, що видно за кілька кілометрів до містечка, з'явився аж в 1902 р. Первісний храм був дерев'яний і згорів у 1618 р. Костел №2, теж з дерева, звели в 1669 р. якісь Бакутські. Був і дерев'яний костел №3 - його освятили у 1833 р. 

В 1673 році мешканці Заболотова звернулися до ватажка молдавських опришків Бордюка, що діяв у цей час на Покутті, з проханням захистити їх від сваволі пана. Вбогі й розорені заболотівці, як записано в документах, «не можучи стерпіти пригнічення і, коли жодного іншого захисту не могли знайти, піддались під опіку опришка молдавської провінції Бордюка, якого закликали пригнічені піддані, щоб увійшов у Заболотів». Бордюк, задовольняючи волю покутян, зі своїм загоном вночі напав на замок Синявського. Опришки схопили ксьондза Конопку і примусили його написати Синявському листа з вимогою припинити знущання над селянами.

Після загарбання Галичини Австрійською імперією Заболотів увійшов до Заліщицького округу, а з 1811 року —до складу Коломийського округу Львівського намісництва. Указом імператора від 18 липня 1785 року село Заболотів було віднесено до категорії міст. Але вже наступного року указ скасували і Заболотів знову став селом, підпорядкованим поміщицькій юрисдикції. Власті заборонили влаштовувати тут річні ярмарки. Дозволялися лише тижневі базари.

В 1866 році через Заболотів проклали залізницю Львів—Чернівці. Відтоді його роль як перевалочного пункту в торгівлі з гірськими районами Покуття значно зросла. 1872 року тут відкрили тютюново-ферментаційний завод. Крім місцевої сировини, підприємство переробляло імпортний тютюн, що надходив з країн Латинської Америки — Куби, Пуерто-Ріко, Бразілії. В 1877 році під час виробничого сезону на заводі працювало до 1000 робітників. Широко використовувалася дитяча і жіноча праця. Зарплата була низькою. На виробництві сигар дорослий робітник за день заробляв 25—35 центів, а на переробці тютюну—16—40 центів. 

Наприкінці XIX ст. Заболотів являв собою типове західноукраїнське містечко з його соціальними контрастами, злиднями української, єврейської та польської бідноти, національними і релігійними протиріччями, низьким культурним рівнем основної частини населення. На 4 тис. жителів тут працював лише один лікар та функціонувала двокласна початкова школа. Зате було 4 корчми, костьол, синагога та 2 церкви. 

В Заболотові є на що дивитися і крім костелу: скажімо, оббита бляхою Успенська церква (1854) на цвинтарі в західній частині міста (при дорозі на Коломию), велетенський греко-католицький Михайлівський собор (за "Фуршетом", 1990-ті), старий польський цвинтар, Музей визвольних змагань Покутського краю (вул. Грушевського, 25). Неподалік "Фуршету", через дорогу - здається, старе приміщення магістрату. Принаймні споруда з башточкою дуже подібна до ратуші межі ХІХ-ХХ ст.

Михайлівський собор

Церква Вознесіння Господнього 1865

Старе приміщення магістрату

З пам'ятників маємо погруддя І.Франка і місцевого уродженця Манеса Шпербера (12.12.1905-05.02.1984), письменника, філософа, соціолога і психолога. А ще - монументи Софії, яку вважають легендарною засновницею міста (2008) та Т. Шевченку (2005, чернівецький скульптор М.Мірошниченко) - місцеві впевнені, що це один з найгарніших пам'ятників світової Шевченкіани.

Ще на початку ХХ століття в Заболотові стояв замок. У руїнах, правда, як і більшість наших твердинь за Австрії, але - стояв. На серії світлин, зроблених під час одного з ринкових днів 1915р. добре видно не лише колоритних покутян у народному вбранні та пейсатих синів Авраама та Ісаака, а й розвалини могутньої споруди над ринком.