Юна франківка продала косу, щоб купити на фронт пічку

Дівчинка збирає гроші на потреби військових від початку повномасштабної війни і про витрачені суми не розповідає навіть батькам.

В Івано-Франківську 9-річна Даринка Перхулин обстригла коси, аби купити військовим вже третю пічку. Дівчинка волонтерить не перший місяць і які суми їй вдається збирати, навіть батькам не каже. Свого часу саме вони навчили доньку, що благодійність має бути тихою, йдеться в ТСН.

Цього дня Даринка чекала від березня, аби відрізати волосся, продати його, а гроші задонатити на ЗСУ. Юна волонтерка незворушна, натомість мама розпачу не приховує. Ледве вмовила дочку дочекатися бодай першого причастя, аби піти до церкви з косою. Сподівалась, що мала свою ідею забуде чи передумає, адже від народження Даринці волосся не стригли, лише кінчики рівняли.

“Для кожної мами волосся дочки – це є цінність, багатство, краса. Я люблю її заплітати, розчісувати, допомагати мити голову”, – розповідає жінка.  

Даринка не забула і не передумала. За своє волосся дівчинка отримала 7 тисяч гривень. Це сума, якої їй бракує, щоб купити на фронт вже третю автономну пічку. “Зараз такий важкий час. Я подумала, що треба допомагати. Бо я сижу вдома у телефоні. Я подумала, що хочу, як тато, бути волонтером. Я розумію, що таке війна, як зараз гинуть невинні діти, як солдати гинуть. Тому я подумала, що треба допомагати”, – переконує дівчинка.

“На початку війни вона ходила ще до школи плести сітки. А потім вона побачила, що чоловік вертається зі сходу, потрібно того-того, в мене чоловік волонтер, їздить на схід, возить машини, все необхідне. Там не вистачає грошей на пальне, на одяг, спорядження, і вона каже: “Мамо, може, я буду чимось допомагати?”, – розповідає мама дівчинки.

Насправді Даринка волонтерить вже не перший місяць. Продає власноруч зроблені патріотичні бокси із цукерками та милими сувенірами всередині, з бісеру прикраси, пече солодкі рогалики, почала малювати картини за номерами. Все зароблене до копійки віддає на фронт. Мама каже: про які суми йдеться, донька скромно мовчить.

“Забирає чоловік якісь речі, не вистачає грошей, вона витягувала з каси і давала. Вона не звітувала – просто так допомагала. Бо на першому причасті її вчили: ліва рука не має бачити, що дає права. Каже: “Мама, я хочу бути таємним волонтером”, – розповідає жінка.  

І додає, що немає і дня, аби Даринка не молилася за українських військових