Геніальний галицький експресіоніст Осип Сорохтей - унікальна особистість

Осип Сорохтей завжди чітко визначав свою національну ідентичність та мав патріотичну позицію. Народився у 1890 році на Львівщині, мешкав у Станиславові, а відтак вступив до Краківської академії красних мистецтв і при цьому відмовився представлятися поляком, хоча й був записаний католиком.

Якщо відверто, то майбутній живописець був українцем лише наполовину. Його батько – залізничник Йосафат Сорхтей – значився чехом. Але сина він записав як греко-католика.

В академії його декілька раз запитували, чи пан розуміє, що поляком йому би легше було, на що Сорохтей на підвищених тонах відповів: «Я ліпше знаю, ким я є: поляком чи українцем». 

З вибухом світової війни 1914 р. О. Сорохтей перервав студії і вступив у ряди Січових Стрільців і витривав аж до кінця, доказуючи тим свою високу ідейність. Можливо, що повне запалу й фантазії життя серед Січового Стрілецтва мало рішальний вплив на вибір дороги в малярстві у нашого мистця. Одно незле, що коли він вибрав карикатуру, як свою спеціяльність, то це треба завдячувати у великій мірі настроям серед цих наших очайдухів, що "як ішли в бій, то співали і зі співом умирали". Попри це Сорохтей любив карикатуру ще й тому, бо вона відповідала і його веселій вдачі.

Читайте також: Ірина Маланюк - українська та австрійська співачка з роду французьких герцогів зі Станиславова

Полюбляв рисувати обличчя. Спочатку портретні ескізи, потім, дійшовши до японського синтезу мінімалізму форми і лінії, – шаржі, карикатури. Пригодилося мистецтво бачити більше. Його мінімалістські портрети показували сутність істоти, яка виражалася через невипадкові риси обличчя, приреченість долі, що була невід’ємною від міміки і жестів (треба перейти війну, щоби відмовитися від світу кольорів і проміняти його на кілька рис викривленої людської пики). В кожному разі він став у цьому жанрі супермайстром. Один бездоганний рисунок вартував своєю розповіддю більше, ніж ретельний роман зі світлинами). По війні він знову опинився у Станиславові. І тут зрозумів, що хоче малювати не для того, щоби вдалося продати. Ситуація була відповідною, бо у цьому місті ніколи ніхто не поспішав купувати мистецтво, якого не розумів. А не розуміли тут переважно нічого, що можна було назвати мистецтвом. 

Від 1920 року Сорохтей працює вчителем малювання у польській гімназії Станиславова. Пізніше переводиться до гімназії української. Її директором був Микола Сабат. Відносини з авторитарним шефом у художника не склалися. Після того, як Сорохтей змалював директора у вигляді бульдога та ще й надрукував карикатуру в журналі, його виперли з гімназії та перевели у провінційний Снятин. 

Потім Сабат пішов на підвищення, а Сорохтей повернувся до Станиславова. Його остання адреса – Шевченка, 1. 

Творчий спадок митця становить понад тисячу робіт.

Сорохтей часто малював автопортрети. «Художник знав про себе правду». Він знав, що його ненавидять. Він знав, що змушений пройти хресний шлях. І, мабуть, знав, що так трагічно закінчиться його життя. Врешті Осипу набридло ховатися у тіні. І в «Зизі» почали публікуватися його роботи: «О. Новаківський у візантійському стилі», «Директор Музичного інституту, композитор В. Барвінський», «Шевченко зизом» (вищезгаданий портрет Пророка) та інші.

Читайте також: З цвяхів і ниток франківець створює оригінальні картини

Вершиною його творчості називають графічну серію «Голгофа». Цикл «Голгофа» – це своєрідний спосіб читання «Єванелія», адже роботи йдуть в хронологічній послідовності: «Тайна вечеря», «Христос перед Пилатом», «Хресна дорога», «Розп’яття», «Зняття з хреста».

Здавалося б, Сорохтей завершує свій цикл «Голгофа» у 1931 році роботою «Зняття з хреста». Але з 1934 він замовляє олійні фарби з Англії і починає займатися живописом. На жаль, Осип не може повністю віддатися олійним етюдам, тому вони виходять дещо невдалими. В 1935 році з’являється робота під назвою «Зняття з хреста», яку Сорохтей виконав на замовлення станіславської духовної семінарії. Після того, як робота дісталася замовнику, вона дивним чином опинилася у єзуїтському костелі.

Мистецтвознавці пишуть, що хоч Сорохтей і не належав до зірок першої величини на мистецькому обрії, все ж був яскравою індивідуальністю та унікальною особистістю.

За життя Сорохтей брав участь у виставках у Львові та Варшаві. І хоч міг би збудувати блискучу кар’єру за кордоном, незмінно повертався додому.

Робота «Зняття з хреста»

«Зняття з хреста» – «одна з небагатьох олійних робіт, яка до того ж вражає монументальним розмахом і новизною художньо-образного виразу». Саме вона завершує не тільки цикл «Голгофа», а й християнську тематику у творчості Осипа Сорохтея.

Читайте також: Художник Ярема Стецик та його роботи (ФОТО)

Стилістика роботи «Зняття з хреста», яка експонувалася у Музеї мистецтв Прикарпаття на «Виставці одного твору»,  була притаманна німецьким майстрам живопису, адже робота має чіткі експресіоністичні риси: надломи тіла, викривлення, гротеск на обличчі та експресивні кольори. Невипадково ще у 1930-х рр. львівський мистецтвознавець Микола Голубець в одній зі статей написав, що Осип Сорохтей є першим задекларованим експресіоністом на Галичині, якого він знає.

Картина «Зняття з хреста» написана у 1935 році, ймовірно, на замовлення духовної семінарії. На той час Осип Сорохтей вже був віртуозним художником і вклав у цю роботу всі свої знання і досвід. «Перед тим, як Сорохтей взявся за цю роботу, він переглянув усі відомі світові зразки. Однозначно, що він захоплювався й однойменним твором Рубенса, на що вказують його цікаві експерименти зі світлом і тінню. Не можу сказати, що він змальовував, але ознайомлювався з тими роботами, і вони на нього опосередковано впливали, – каже Орест Макойда. – Ця робота акумулює його попередній доробок. Перед нею він виконав декілька графічних творів «Зняття з хреста»: олівцем, а також є пастель, яка була предтечею тієї роботи, і вона в кольоровому та настроєвому плані більш експресіоністична». 

«Зняття з хреста» 1935 року відрізняється від інших творів Сорохтея, адже має монументальний характер, а він здебільшого працював з малими формами. 

Читайте також: Живопис франківчанки Марти Пітчук. “Мотанка”

«Цю роботу він, очевидно, міг зробити ще більш експресіоністичною. Але, мабуть, був між двома вогнями. З одного боку, хотів свою манеру втілити у цьому творі, а з другого – в нього було церковне замовлення. А переважно священники хочуть, щоб це була традиційна річ, – припускає Орест Макойда. –  Імовірно, що типажі, які є в цій роботі, змальовані зі знайомих йому людей. Оцей чоловік зі світильником, до прикладу, дуже подібний до єпископа Григорія Хомишина».

Твір «Зняття з хреста» – власність Архикатедрального собору Воскресіння Христового. Зараз робота знаходиться у тимчасовій експозиції Івано-Франківського краєзнавчого музею та займає чільне місце поміж творами сакральної колекції проекту «Врятуймо скарби разом!».

«Це унікальна робота. Свого часу відомий мистецтвознавець Віктор Мельник говорив, що «Зняття з хреста» – один з найцінніших творів, які є в Івано-Франківську», – пригадує автор проекту «Врятуймо скарби разом!», завідувач відділу реставрації краєзнавчого музею Валерій Твердохліб. – Нині люди мають унікальну можливість оглянути його в ратуші та ознайомитися з творчістю талановитого автора, котрий жив і працював у нашому місті».

Читайте також: Франківчани. Осяяні талантом