Унікальна церква у селі Чесники, що на Рогатинщині

У селі Чесники Рогатинського району знаходиться унікальна церква святого Миколая.

Пам’ятка архітектури національного значення.

Село Чесники найдавніше на Рогатинщині за літописною згадкою — 1368 рік. Село Чесники розташоване в горбистій місцевості недалеко від сакрального об’єкту дохристиянської доби – місця Сили -- «Чортова гора». Офіційна дата виникнення села (за першою згадкою) – 1368 рік. За іншими джерелами Чесники - село ще княжої доби.

Тут розташована унікальна оборонна церква, що нагадує виглядом невелику фортецю. Офіційно - це пам'ятка архітектури національного значення XV-XVI століття, однак, дослідники називають різний час заснування храму - від XII до XVІІІ століття.

На горі, яка ландшафтно домінує над територією села, стоїть ця споруда. Це давнє і шановане місце Сили з виразною позитивною (захисною) енергетикою. Навіть при першому знайомстві з пам’ятником архітектури, який тепер стоїть на цьому місці, впадає в очі, що він нагадує церкви, що будувалися у перші століття після монгольської навали ХІІІ ст. Потужні контрфорси, складені з грубого каміння підтримують масивний приземкуватий куб, стіни якого збудовані з урахуванням оборонної функції. Є джерела, які твердять, що церква в Чесниках є ще старшою - називається ХІІ - ХІІІ століття. Археологи також припускають, що християнський храм Вознесіння був побудований, як часто бувало в ті часи, на фундаметі прадавнього язичницького святилища. 

Оригінальна архітектура будівлі має надзвичайно мало аналогів в Україні. З усіх боків храм оточений масивними кам'яними контрфорсами. В давнину пагорб був огороджений кам'яними мурами та ровом. Мешканці знаходили тут прихисток під час татарських набігів.

Церква спирається на круглу у плані платформу, обкладену камінням, яке, що найпевніше, було основою для захисного муру. Все вказує на те, що цей храм був свідком найтемніших часів у чотирнадцятому і п’ятнадцятому століттях, коли українські села кожної миті очікували нападу кримських і нагайських кінних чамбулів.  Коли кожна церква, у разі потреби, перетворювалась на фортецю, чиї міцні стіни і благодатна енергія давали захист не лише родинам селян, але й худобі, яку ховали від татар і розбійників за оборонним периметром. Мури церкви Вознесіння були додатково обведені ровом і валом, що робило її «міцним горішком».

Цікаво, що церкву називають трьома іменами: місцева традиція називає Вознесення Господнього, інколи іменується ще Св.Миколая, хоч документально її титул — Архангела Михаїла.

Декілька років тому провели зовнішню реставрацію храму. За 300 тисяч гривень старий дах замінили на метало-черепицю, що імітує гонт, а також поштукатурили стіни. Однак, зараз видно, що місцями штукатурка уже відпадає, у церкві відсутні вікна.

Читайте також: Тустань – унікальна невідома середньовічна фортеця в Карпатах

Всередині церква майже повністю розграбована, тут залишилися лише елементи іконостасу.

За словами М. Рожка: «Церква є тридільною традиційною для українського сакрального будівництва, вимурована з каменю. її центральна частина дещо ширша від бабинця й апсиди. Сама апсида п’ятистінна з невеликими віконечками з південного та східного боків. І апсида, і бабинець перекриті стрімким дахом, а центральний неф — шатровим дахом з двома заломами. Дахи мають ґонтове покриття. Бабинець та апсида завершуються невеликими хрестами — центральний з них дещо більший. У бабинці над входом просвічується невелике вікно, у центральній наві є вікна більшого розміру. Характерна особливість церкви — це її контрфорси, ними вона виділяється з-поміж мурованих кам’яних храмів. Контрфорси на кутах центральної нави є трохи нижчими ніж на бабинці. Усі контрфорси пізніші, ніж сама церква. Характер кладки свідчить про його давнину, крутизна склепіння має риси готичної форми. Навколишній мур також указує, що церква була оборонною твердинею. Чесниківська стара церква має аналог серед української сакральної архітектури, подібний Божий храм є в с. Розсохи…»

Легенди про культову споруду

Існує древня легенда про монаха-розенкрейцера про те, що десь в районі Чортової гори є таємне поховання члена ордену лицарів Троянди і Хреста, який прийшов на Галицькі землі в кінці сімнадцятого століття, збирав тутешні унікальні лікувальні трави й дбав про здоров’я місцевих жителів. 

Читайте також про: Раковецький замок

Можливо, він переховувався від переслідувань, можливо приїхав за запрошенням однодумців – достеменно не відомо. З цією легендою перегукується згадка про таємничого монаха, який під час епідемії нібито радив селянам їсти часник, а також готував спеціальні цілющі часникові настоянки, що буцімто і породило топонім «Чесники». 

Те, що місце Сили позначено хрестами з трояндами, характерними для поховань членів ордену мандрівних лікарів, ніби підтверджує цю легенду. 

Інша місцева легенда розповідає про лицаря Яна Чесновського, який з церковної дзвіниці храму Вознесіння вчасно побачив розбійницький загін татар і з допомогою селян відбив їхній напад. На честь лицаря гора, біля якої відбулася збройна сутичка, названа Яновою.

 Оборонна фортеця

Церква святого Миколая у селі Чесники більше відома як церква Вознесіння Господнього. Вона збудована ще у XIV ст., однак деякі дослідники твердять, що церква є старшою (ХІІ-ХІІІ ст.). Храми з такою історією можна перелічити на пальцях.

Цей храм не зовсім типовий для нашого краю. Місцеві церкви здебільшого були дерев’яні. Його ж підлога була викладена кам’яними квадрами, а у вівтарній частині – шестикутною цеглою, що більш притаманно для римо-католицьких храмів.

Читайте ще про: Пнівський замок

Кожна церква у разі потреби перетворювалася на фортецю. Не стала винятком і Миколаївська церква в Чесниках. Чого варті тільки її кам’яні стіни, вікна-бійниці, земляні вали та рови! Крім того, там є ще й підземні ходи. Навколишній мур також вказує на те, що церква була оборонною твердинею і, без сумніву, не раз за її стінами ховалися сільські мешканці.

Культове місце

Є не спростовані свідчення про те, що культове призначення цього місця сягає дуже давніх часів, ще до хрещення галицької землі. Зокрема, платформа, на якій стоїть храм, нагадує вівтарні платформи, присвячені Хорсу та іншим солярним божествам дослов’янського пантеону. Люди жили в цій місцевості ще у І тисячолітті до н.е. Залишки древніх поселень вперше відкрила повінь, яку спричинила річка Гнила Липа у 1853 році.

На церковному подвір’ї також є кілька білокам’яних хрестів та фігура Божої Матері. Кажуть, що восени у 1648 р. тут на Службі Божій були козаки гетьмана Богдана Хмельницького.

Проте церква вже давно зачинила свої ворота для парафіян. Останній раз святкова літургія біля неї відправлялась на Вознесіння три роки тому, а всередині – люди вже й не пригадують коли.

Читайте також: Скелі Довбуша

Місцеві кажуть, що церква була хоч маленькою, але дуже гарною. «Були там на металі якомусь і на шкірі образи. Дуже акуратні. А церква була затишною», – пригадує жителька Чесників Марія Шеремета.

Іконостас 18 ст. збережений весь за винятком праздничного ряду в якому немає ікон.

Фото Erik Robert

Читайте про інші Перлини Прикарпаття