Василь Шкляр навідався до Мирослава Симчича, сотенного УПА, який став прототипом роману "Троща". ФОТО

Нещодавно знаний український письменник Василь Шкляр презентував прикарпатцям новий повстанський роман «Троща», прототипом головного героя якого став Мирослав Симчич (або Кривоніс) – сотенний УПА, політв’язень, який дивом вижив у концтаборах та 33 роки відбув у тюрмах.

23023735_1546194598770986_979811961_n.jpg?oh=e3914993e780bb35c8e32f8f12792f31&oe=59F92EBF

До давнього приятеля Кривоноса, який сьогодні живе в Коломиї, Василь Шкляр з гостинцями завітав після презентації своїх романів у селищах Ланчин та Заболотів, розповідаючи, що саме із Симчича взяв характер і дух головного героя «Трощі» - Місяця. Зокрема, в основу твору ляагла історія про життя упівця в Запоріжжі, куди він потрапив після таборів, і де зустрів свою дружину Раїсу.

23023579_1546194592104320_1472415536_n.jpg?oh=41c7e460b8596f2a0b310b11849c465c&oe=59F9448E

«Там було багато цікавих подій – життя без хати, без прописки, без паспорта. Коли я писав образ Місяця, то це не означає, що я буквально фіксував поневіряння Кривоноса, послідовність подій і т. д. – я змалював характер, його незламний дух, тому сьогодні дуже вдячний другові за те, що він мені подарував такий досвід», - розповідає Василь Шкляр.

Читати Мирослав Симчич любив усе життя, бувало навіть з книжкою ішов у бій.

«Якби не книжка, - ділиться він, - я б, можливо, упав духом. Морально мене піднімаючи, книжка додавала фізичних сил. Бо тільки той, хто тримає себе високо духом, може переносити і холод, і голод, і біль».

А болю в житті Кривоноса було не мало. Маючи вже 94 роки, він іноді бачить сни з концтаборів, але щиро зізнається, що не шкодує в житті ні за чим:

«Справжній бандерівець воює постійно, навіть в думках і в снах. Я можу шкодувати в житті хіба лише за тим, що замало москалів убив».

Мирослав Симчич також зізнається, що якби міг добре ходити, то обов’язково відправився б на Схід України воювати:

«Я вивчив кулемет мадярський, чеський, французький і ще багато інших – я досі нічого не забув! Тому дуже шкода, що не можу помогти українцям на Сході, щоб ще якусь сотню москалів грохнути».

Упівець зізнається, він безмежно радий, що в Україні є сьогодні люди, котрі продовжують боротися:

«Це досі триває наша тодішня боротьба, і треба бити москалів і далі, бо невбитий москаль ніц не вартий».

У свої роки Мирослав Симчич має світлий розум та добру пам’ять, проте його дружина просить багатьма запитаннями не тривожити, аби вберегти здоров’я. До слова, пані Раїса – чудова майстриня. Вона хрестиком вишиває для Василя Шкляра сорочку, а для його дружини робить гердани з бісеру. А тихими вечорами, не перестаючи турбуватись про свого чоловіка, впізнає його образи на сторінках історичних романів.

23022007_1546194585437654_535581835_n.jpg?oh=9520baad34e960daa4f51a5f584d671b&oe=59F98EAB

Наступний візит на Прикарпаття Василь Шкляр планує здійснити напередодні ювілею свого товариша – 5 січня Мирославу Симчичу виповниться 95 років.

Читайте також: На Прикарпатті завершились зйомки документальної стрічки про УПА. ВІДЕО