Головний араб Івано-Франківська — про жінок, АТО та брехню у ЗМІ. І не тільки

З головою арабської общини Фуаадом Аліві (Fuaad Aliwi) нам довелося спілкуватися в лікарні, куди пан Фуаад потрапив практично із зали суду, де проходив той резонансний процес зі "зґвалтуванням" неповнолітньої, скоєним двома йорданськими студентами. Не дивно, що ми почали розмову саме з цього неприємного і дивного епізоду.

Проект "Невідомий Франківськ" має на меті показати місто з незвичних ракурсів і розповісти по-новому про узвичайні речі. Бо узвичаєне  — це нерідко стереотипи, а стереотипи бувають далекими від життя. Нині привідкриваємо завісу арабської культури Івано-Франківська, до якої містяни ставляться неоднозначно і багато в чому упереджено без реальних на те причин.

— От писали недавно "іноземці вчинили ДТП біля "555". І зразу всі нападають на арабів. Ксенофобія і дискримінація... Хлопці невинні сидять. Я так кажу не через те, що вони араби. Якщо би вони були винні — будь ласка, хай їх судять. Але я не хочу, аби моїм дітям, а в мене тут троє дітей, показували і казали "їхній тато — араб".

... У мами дівчини лише за минулий рік відкрито три кримінальні провадження за недогляд за дитиною, бо вона ночами з африканцями десь волочилася.... А як ті араби у Тернополі втекли, я взагалі не знаю (нібито три дні потерпіла у справі перебувала на квартирі в якихось арабів у Тернополі, та їх не змогли затримати — автор). Чого вона не говорила про зґвалтування, а тільки через пару місяців. У будь-якій арабській країні якщо нема доказів, ніхто людину не засудить. Журналісти писали, що один із хлопців — "син шаха". Звідки вони взяли? У них нема грошей, ми самі збирали гроші і найняли адвоката... Батьки теж трохи зібрали і відправили. В одного звичайна сім'я, другий палестинець, він тікав від війни, живе в Йорданії в лагері... У нас закон завжди найперше на стороні іноземців, бо вони не знають мови і законів, а не як тут, сто доларів дав, і статтю міняють...

 — Насправді я хочу поговорити не тільки про йорданських студентів, а й про Вас і про Вашу культуру. Звідки Ви саме родом, коли і чого приїхали до Франківська? Звідки Ваша дружина?

 — Я з Сирії. Приїхав 13 років тому, вчився в медичному. Тут оженився, маю трьох дітей. З українською дівчиною одружився, вона корінна франківчанка. 

 — Дітям скільки років?

 — Найстаршій шість з половиною, молодшому чотири з половиною і найменше рік і місяць.

Фото: Фейсбук

— Діти якою мовою говорять? Вчите їх арабської?

 — Діти українською, арабською щось там лепечуть.

 — А Ви якими мовами говорите?

 —  Арабською, українською, російською, англійською.

 — Чи Ви знайшли спільну мову з родичами дружини? Маєте тут друзів-українців?

— З родичами так, звичайно. Ось моя дружина (показує в телефоні нове повідомлення з запитанням "що приготувати?" — автор). Хочете, я при Вас передзвоню до своєї тещі? (пізніше таки теща зятеві зателефонувала, і Фуад декілька хвилин мило бесідував з нею про нагальні справи — автор). Друзів маю, багато.

 — Ви вчилися в ІФНМУ, так? Зараз чим займаєтеся, маєте якийсь бізнес?

 — Так, маю бізнес, у мене ресторан, "Пальмера". У нас всі стараються заробляти на навчання, я теж відкрив бізнес, як приїхав. 

— А як араби взаємодіють з іншими іноземцями? З африканцями, наприклад.

— Ми самі бачимо, що вони собою являють. Не знаю, чого всі проти арабів. Арабський світ, по-моєму, ніколи не воював з Україною.

— Скільки у Франківську є арабів — осілих і загалом? Чи приїжджають сюди вчитися арабські дівчата?

— Осілих небагато, десь людей 10-15. А всього є 800, вони вчаться в медичному і в нафти і газу. Дівчат приїжджає багато.

— А щасливі історії кохання якісь пригадаєте між арабами і українками, чи арабськими дівчатами й українцями (якщо такі взагалі є)?

— Є багато таких. Дівчата наші в Харкові вийшли заміж, в інших містах. Багато дівчат (українських — автор) їдуть туди, дехто там лишається... Мій друг (він тут теж закінчив медичний) виїхав з жінкою і двома дітьми. То жінка його сама не хотіла вертатися, бо там рівень життя набагато вищий.

 — В Йорданії?

 — Так. Моя жінка туди поїхала. Вона поїхала, коли в Сирії ще не була війна. Якби не було війни, моя жінка би там залишилась жити.

— Поясніть мені, далекій від істини, чого такий попит на українські ВНЗ в арабів, чого вони приїжджають сюди вчитися?

У нас дуже високий рівень медицини, якщо студент не набирає 96 балів зі ста у школі, він не може вчитися на лікаря. У нас освіта безкоштовна. Тут араби приїжджають, вступають на підготовче відділення, вчать мову, або від 1-го курсу вчаться англійською мовою. 

— Як реально вживається Ваша, арабська, культура із нашою, українською? У Франківську нема ж мечеті, де Ви молитеся?

 — Мечеті нема. Ми молимося в такому маленькому приміщенні, на Чорновола.

— Це щось приватне, чи Ваша община орендує?

— Так.

— А щодо віри: ви мусульманин... А віру змінювати у вас заборонено?

— У нас по релігії є свобода. Хочеш бути вірним, не хочеш, ходжу в мечеть, не ходжу в мечеть — це моє особисте з Богом. 

— Не вбивають за таке? :)

— Ні, звичайно. Віру міняти можна. І ми маємо вірити в Ісуса Христа, ми в нього віримо. У нас якщо мусульманин не вірить у пророків, пророки, про яких пише у Корані — так само, як у вас Старий Завіт, Ной, Ісайя, у нас теж є пророки, і ми маємо в них вірити.

— Розкажіть щось про свою країну, про Сирію.

 — ... Писемність, алфавіт найстаріший з'явився в Сирії, в Дамаску. У нас є місто, де досі говорять арампейською — це мова Ісуса Христа. У нас у Сирії 25% християн і 65% мусульман, церква навпроти мечеті, і всі мирно жили дотепер.

Нинішній Дамаск — столиця Сирії

 — Яке реальне становище жінки в нинішніх Сирії, Йорданії..?

 — У Корані пише, що якщо тато помер, і мама померла, то гроші між сином і докою ділять так, що 55% сину і 45% дочці. У нас нема такого, щоб жінка пішла працювати. Вона може працювати, мати свою справу. Але таке не приймається. От у мене старша сестра директор школи, інша гінеколог...

 — Скільки маєте братів і сестер?

 — П'ять сестер і три брата. Брати займаються бізнесом, зараз через війну рятуються... У нас нема такого, аби хлопець став і вдарив дівчину, йому зразу на вулиці відрубають руку. Якщо в сім'ї чоловік б'є жінку, і вона пише про нього, то вона може отримати розлучення, і він має заплатити великі гроші. У нас коли йдуть у загс, пишуть калим до весілля (30-40 тисяч доларів), а після розлучення він має заплатити у два рази більше.

 — Яка у вас статистика розлучень?

— 2-3%. Це в Україні мужики сидять нічого не роблять, а жінки там їдуть на роботу...

— Що думаєте про війну на Сході?

 — У мене є спільний ворог з українцями — це є росіяни. Я там на Схід передаю допомогу, речі різні, мені хотіли подяку дати. Кажуть "давайте Вас сфоткаємо, поставимо". Мені за таке не треба подяки, не треба фоткати.

(при копіюванні матеріалів покликання на 0342.ua у першому/другому абзаці обов'язкове