Свято Трійці: стародавні звичаї та сучасні святкування

Сьогодні, 20 червня, православні та греко-католики відзначають одне з найбільших християнських свят, яке припадає на 50-й день від Великодня. В народі його називають по-різному: П’ятидесятниця, День Зіслання Святого Духа, День Святої Трійці.

Звідки назва походить

Назва П’ятидесятниця походить від того, що зішестя Святого Духа на апостолів сталося в старозавітне свято П’ятидесятниці, встановлене в пам’ять про дарування єврейському народу Закону на горі Синай. День Зіслання Святого Духа, бо саме того дня апостоли наповнилися Духом Святим і почали говорити різними мовами. Тим самим цією подією відкрилася світові уся повнота дії Пресвятої Трійці, і люди навчились поклонятися й прославляти три іпостасі Єдиного Бога: Отця, Сина та Святого Духа. Це свято також пов’язують із народженням християнської церкви, адже саме після зішестя Святого Духа, апостоли почали проповідувати та охрестили близько 3 000 людей.
Перші згадки про загальноприйняте святкування Трійці датують ІІІ ст., а вже через століття усі церковні письменники описують звичаї, що прийняті на п’ятдесятий день після Великодня.

Як предки наші святкували

Іоан Златоуст розповідає про звичай прикрашати домівки зеленню в цей день, а Григорій Богослов описує літургію та велику вечірню службу цього дня. Священнослужителі одягаються в зелений, білий чи золотавий одяг, що означає силу Святого Духу, а ікони прикрашають березовими гілками.

Згодом християнські звичаї Свята Трійці тісно переплелися зі слов’янськими (язичницькими) традиціями відзначення Зелених свят. Найдавнішим є обряд прикрашати свою оселю гілками дерев, квітами і, ідучи до храму нести з собою букети. Це символізує живу, відновлюючу силу Святого Духу, пробудження природи та оновлення душі людини. З квітами пов’язують ще один звичай: у день Трійці ворожили на здоров’я та тривалість життя своїх рідних. Дівчата ж плели вінки та кидали у воду: якщо вінок тоне – це поганий знак, якщо пливе – усе буде добре, а якщо спиниться на місці – не скоро буде весілля. Традиційними були співи, хороводи і танці, що тривали до самого ранку.

На Поліссі побутував обряд «Водити куста», роль якого виконувала дівчина. Зібравшись таємно в лісі, молодь вибирала за кустянку найкрасивішу дівчинку або жінку, одягали її у зелене вбрання — голову заквітчували віночками та галузками з берези, а решту прикривали лепехою. Після цього кустянку вели у село із піснями, заходили до кожної хати вітати господарів, які за це своїх гостей щедро обдаровували.

Святкування П’ятидесятниці, як і кожного іншого великого свята не обходилося без святкового столу. Підготовку до свята розпочинали ще з четверга, рано-вранці йшли до лісу збирати лікарські трави, а з обіду починали готувати страви з яєць, молока, птиці, риби та свіжої зелені. Обов’язковою частиною святкового столу була випічка – різноманітні млинці, пироги, рулети. Гуляння, зазвичай, влаштовували в лісі, біля річки або ж у полях; застеляли зелену скатертину, що символізувала відродження природи після довгої зими.