Висота гори Піп Іван Мармароський складає 1936 м над рівнем моря. Вершина вважається найвищою в гірському масиві Мармароси. Піп Іван настільки знаний, що усі навколишні вершини та полонини часто називають – гори Піп-Іван, інформує KARPATY.LOVE.
Вершина Піп Іван Мармароський має пірамідальну форму та справляє неабияке враження, адже це величезна формація, масивна, розлога з крутими схилами, скелястими виступами та гострими хребтами. Біля підніжжя вершини часто бувають туристи, таборуються та відпочивають, а на саму вершину піднімаються без ноші. Цікаво, що після довгої сніжної зими є велика вірогідність того, що навколо вершини утворяться озерця. Звичайно, що на жодній карті не міститься інформації про такі водойми, адже до літньої пори вони щезнуть.
Піп Іван (1936 м), масив Мармароси
Варто знати, що у Карпатах є дві вершини з ідентичними назвами, тому кожна з них має своє територіальне уточнення – Піп Іван Чорногірський та Піп Іван Мармароський. Плутанина з назвами – не нова тема. Вважається, що причиною тому те, що топографи переплутали карпатські масиви та внесли на карти одну й ту саму назву два рази. Однак для Карпат це вже вдруге. Таким чином, у Карпатах є Піп Іван Мармароський та Піп Іван Чорногірський, а також два Петроси: перший – одна з найвищих українських вершин на Чорногорі, вершина-двотисячник, другий – знаходиться на території державного кордону з Румунією, висота над рівнем моря – 1780 м.
Ця інформація є надзвичайно важливою, бо, як показує гірський досвід, дуже багато мандрівників, особливо початківців, переплутували вершини й попадали у прикрі ситуації. Для того, щоб не стати «одним із» − чітко сплануйте свій маршрут. До речі, серед популярних туристичних маршрутів – маршрут, який так і називається «від Попа до Попа». Дорогою є можливість відвідати Рахівські гори (у народі їх ще часто називають «Гуцульськими Альпами») та здійснити сходження на першу вершину Чорногірського хребта – Піп Іван. Однак цей маршрут актуальний тільки для тих, хто планує мандрувати більше як тиждень.
Захід сонця, Піп Іван Мармароський
Яка пора року найкраща для сходження на Піп Іван Мармароський?
Підкорення Мармаросів – хороша мета для перших днів травня особливо для тих, хто має можливість взяти відпустку на 7 днів. Однак, варто звернути увагу на те, що тут холодно уночі тай дощі випадають частенько, тому про комфортні сухі стежки можна забути. У Мармаросах зазвичай холодно, мокро та, навіть, може сніжити. Запитайте у тих, хто часто сюди піднімається – іноді навіть у середині травня доводиться пробиратися снігом по коліна, а для того, щоб спуститися з вершини доводиться брати з собою снігоступи.
Кінець весняного періоду – це пора масового цвітіння крокусів. Це надзвичайне явище! Уявіть: сніг ще повністю не зійшов з схилів, а там де зійшов – пробивається рослинність з гострими бутонами крокусів. Квітам не страшні травневі холоди, їх можна знайти у травні у Мармаросах, Свидовці та Чорногорі. Іноді крокуси ростуть настільки щільно, що утворюють фіолетові килимки, від споглядання котрих рябить в очах. До речі, є й білі крокуси, котрі зустрічаються дуже рідко. Справжня радість знайти хоча б один такий в оточенні його братів фіолетового забарвлення.
Мармароський масив, Піп Іван (1936 м)
Також у Мармаросах в червні росте рододендрон, він вкриває шпилясті кам'яні схили. Побачите червоні та малинові квіти – знайте, що то – рододендрон. Однак, не варто зривати собі букетик до дому, адже рослина занесена в Червону книгу України, а її винищення суворо карається законом. Не засмучуйтеся, адже рослинами можна любуватися, коли вони ростуть та зберегти ці спогади у своїй свідомості ще надовго. Недарма ж рододендрон часто називають «червоною рутою»…
Як бачимо, Мармароси – надзвичайно багатий край на рослинність. У весняний період на схилах вершин можна натрапити на унікальну рослину – нарцис вузьколистий. Ця квітка – примхлива та рідкісна, адже росте на висоті 1000-2000 метрів над рівнем моря та не признає місця нижчі. Мабуть, єдиний виняток з цього правила – Долина нарцисів, яка розташована в Закарпатті.
Мармароси, вершина Піп Іван
Вважається, що місяць червень найбільш оптимальна пора для відвідин Мармароських гір, адже у цю пору ще не є спекотно, навколо багато квітучих рослин, вірогідність того, що сніжитиме надзвичайно низька (не дивуйтеся, бо на деяких карпатських вершинах сніг не сходить увесь рік). Чому не липень? Бо у липні, зазвичай, розпочинається сезон дощів з грозами. До того ж, у цю пору розпочинається у горах період випасання худоби на полонинах, а це хороша нагода поспілкуватися з місцевими жителями та скуштувати свіжого молока та справжнього делікатесу – бринзи.
Не варто також забувати, що літо – то період дозрівання поживних чорниць, котрими вкриті схили гір. Про їхні властивості знають усі. Кажуть, що назбирані власноруч ягоди ще корисніші.
Можна також й вирушити у Мармароси взимку. Узимку тут по-казковому чарівно. Однак робити це без спеціальної підготовки та спорядження не рекомендується. Зазвичай, стовпчик термометра у цих місцях опускається до позначки 10-20 градусів уночі, тому без теплих речей тут взагалі нема що робити. Також варто врахувати те, що тривалі походи не вдасться здійснити, адже о 17.00 вже темніє, а глибокий сніг – це суттєва перепона для оперативного пересування.
Мармароси, сходження на Піп Іван
Чи можна переночувати у Мармаросах взимку?
Звичайно, для цього варто розглянути наступний варіант: на полонині Лисичій розташована велика колиба, котру відреставрувало товариство «Карпатські стежки». Будинок є теплим: пластикові вікна, встановлена піч, усі щілини дбайливо закриті монтажною піною. Однак, не має гарантії, що це зараз залишилося все без пошкоджень, адже усі знають славнозвісну людську вдачу…
У колибі легко розмістяться 5 мандрівників: їм буде комфортно та вільно. Звичайно, що за потребою, то тут може вміститися людей як у рукавичці, проте ніхто не залишиться ночувати на вулиці. Гори роблять усіх рівними й кожен розуміє, що комфорт іншого – його справа. Тому потрібно бути готовим до того, що у тебе не буде власного простору, а Новий рік, скажімо, доведеться зустрічати з незнайомими людьми, котрі, хтозна, за одну ніч можуть стати найближчими друзями.
Сходження на вершину Піп Іван Мармароський
Корисна інформація туристу
Бувалі мандрівники говорять про те, що частину Мармарос можна проїхати на позашляховику чи УАЗі, щоб заощадити енергію та час. Заощаджені ресурси можна було б витратити на відвідування більшої кількості природних об'єктів. Оскільки вершина знаходиться біля українського-кордону, то варто заздалегідь подбати про пропуск та захопити з собою документи для позначення особи мандрівника.
Контакти прикордонних служб в с. Ділове
Маршрут Мармаросами з Ділового, взірець заявки на отримання дозволу
- Відділ прикордонної служби ВПС «Ділове»: вул. Требушанська, 60, с. Ділове, Рахівського р-ну, Закарпатської області, тел.: 03132-3-23-45, моб.: 067-312-07-42 – вся потрібна інформація, щодо отримання дозволу на маршрут.
- Мукачівський прикордонний загін: вул. Недецеї, 45, м. Мукачево, Закарпатської області, 89600, тел/факс: 03131-2-12-61, 2-25-21 (кабінет діловодства №307) – тут можна дізнатися ініціали та звання начальника прикордонного загону.
- [email protected] – email, на який потрібно відправляти запит про маршрут;
- командир Мукачівського прикордонного загону: – заявку писати на ім'я Шварцман П.Г.;
- 58022 м. Чернівці, вул. Герцена 2-а. Тел: (0372) 591920 (оперативний черговий), (0372) 591984 (громадська приймальня), (0372) 591991 (загальне діловодство), Факс: (0372) 591951, Електронна адреса: [email protected] – необхідні контакти для зв'язку з Чернівецькою прикордонною заставою.
Як дістатися
Все залежить від того, з якої сторони мандрівник розпочав свій шлях. Найчастіше туристи приїжджають у поселення Ділове: для цього спершу потрібно дістатися до Рахова залізницею (шлях з обласного центру Івано-Франківськ займає приблизно 4-5 годин), а відтак продовжити шлях автотранспортом. Якщо дорога хороша, то можна від Ділового до полонини Лисичої дістатися на УАЗі (про це варто потурбуватися завчасно). А потрапити у Буркут чи Шибене найзручніше через Верховину. Також туристи частенько обирають маршрут на Піп Іван Мармароський через г. Вибчина. Бажаємо гарної мандрівки та незабутніх вражень!
