Прикарпатське село Космач – найбільше за чисельністю та площею поселення в цілій Україні. Населення Космача перевищує межу 7-ми тисяч. Село належить до Косівського району та є одним із найдавніших гуцульських поселень. Космач славиться не тільки своєю давньою та багатою культурою, а видобутком озокериту. В Космачі, як і в Косові, століттями шанують та бережуть унікальні гуцульські ремесла, вироби яких славляться на весь світ, інформує KARPATY.LOVE.
З санскриту «космач» означає «дім сонячного світла» і це невипадково. В орнаменті космачівських майстринь переважають жовтогарячі кольори – життя та яскравого сонця. Це й робить вироби особливими та неповторними серед інших гуцульських майстрів.
Космач – чи не найулюбленіше село, яке оспівують в віршах та піснях, змальовують в картинах художники, описують в легендах, знімають в кіно. Це невичерпна скарбниця гуцульської культури, яку продовжують вивчати науковці, а серед відвідувачів все більше знаменитостей.
Панорама села Космач, Косівський район
Історія села Космач
Перша письмова згадка про поселення датується 1412 роком. Ймовірно, назва села пішла від перших поселенців, волосся в яких було косматим. Також існує ймовірність, що назва пішла від першого поселенця з прізвищем Космачук.
Ще в ХІІІ ст. починається передісторія утворення села. Сім'я з трьох селян: Івана, Анни та синочка Іванка втікала від жорстокого пана. Не відомо, за що Іван заслужив покарання, але йому прийшлося покинути свою домівку. Втекли далеко в гори і зупинилися на стику трьох рік. Тут було і вирішено поселитися. Достеменно відомо, що вже син Іванко Космачук утворив на цьому місці ціле поселення. До Івана приєднався такий ж утікач з Молдови, який називав себе Діорд, дружину Єленою, а доньку Анною.
Існує інша, більш романтична версія утворення села. Так ще за часів Київської Русі через Карпати проходив купецький шлях італійців до Києва. Спеціально серед диких смерек та кремезних гір було вирішено збудувати хижинку для ночівлі. Двоє закоханих та відчайдушних молодят Нікос та Джульєтта вирішили поселитися в диких умовах. Яке ж було здивування купців наступного року, коли вони застали подружжя в хижині, ще й з двійнятами – Греготом та Акрою. Італійці зуміли не тільки вижити в суворому кліматі, а й завести дітей. Згодом до молодої сім'ї почали поступово приєднуватися інші родини – так утворювалося село. А на честь молодого покоління двійнят було названо вершини. Саме поселення отримало назву Завоєли, тобто місцевість, яку завоювали.
Існують перекази, згідно яких село утворилося за довго до згаданого в літописі 1412 року. І виявилося, це зовсім випадково. За часів радянської влади релігія була забороненою. Тому всі сільські каплички повинні були демонтуватися. Селяни були проти такого свавілля, тому роботи виконували наймані робітники в нічний час. Під час руйнування однієї з святинь під підлогою було знайдено глечик із засмоленою горловиною. В ньому знаходився пергамент, в якому описувалося життя села з 1236 по 1249 рр.
В деталях описувався напад монголо-татар на село, коли місцеві мешканці втекли в гори, перекривши долину і затопивши її. У паніці вороги намагалися вибратися з пастки, та сміливі космачани закидали їх каменями. Ніхто не зміг вибратися живим. А сам пергамент, було підло спалено сільським головою, який чомусь побачив у папері релігійний зміст.
Відпочинок в Космачі
Хоча Космач і найстаріше село, в ньому на належному рівні розвинена туристична інфраструктура. Тому кожен охочий до красивих гірських пейзажів та незабутнього драйвового відпочинку в горах може впевнено приїжджати в Космач.
Тут вас очікують найталановитіші умільці гуцульських ремесел. Їхні вироби продаються далеко за межами України. З порожніми руками точно не поїдете додому. А яка смачна карпатська кухня, що тільки своїм запахом заманює в різноманітні ресторанчики чи на кухні господинь!
Для любителів активного відпочинку у Космачі прокладені пішохідні туристичні маршрути околицями села. Тут можна знайти рідкісних представників тваринного світу, побачити на власні очі рослинне різноманіття карпатських лісів. Доторкнутися до дерев з столітньою історією, набратися сил та краси з місцевих джерел. Зовсім поруч знаходиться відкритий для усіх державний Пежеретульський заказник, який допоможе краще пізнати природу Карпат в усій її красі.
с. Космач, Косівський район
Музеї Космача
Вся Гуцульщина – неповторна та різноманітна, розміщується в музеях Космача. Хата-музей з приватною колекцією Любові Варцаб'юк. Перша експозиція – історія села від утворення до сьогодення. Тут знаходяться рідкісні документи та фотографії, які повною мірою допоможуть пізнати Космач, таким який він є.
Наступна експозиція присвячена життю та діяльності патріарха Володимира (Василя Романюка). Патріарх прослужив у церкві Петра і Павла з 1968-1972 рр. Також тут можна дізнатися історію сільських церков та храму в селі Акришора. Доповнюють експозицію церковні ікони та речі.
Остання експозиція – найцікавіша. В окремій кімнаті виставлені вироби вишивки та ткацтва, космацький одяг. Також доповненням тут є предмети побуту та неймовірна колекція писанок, зроблених місцевими майстринями.
На околицях села Космач, Косівський район
Музей Олекси Довбуша
Музей розмістився в тій самій хаті, де було поранено легендарного опришківського ватажка. Музей – заслуга фотографа та колекціонера старовини М. Дідишина. Довбуш не тільки організатор повстання, але й меценат. За кошти, пожертвувані ним, розпочалося будівництво храму святої Параскевії. Ватажок навіть особисто брав участь у будівництві церкви.
Доля Довбуша не з простих. До семи років хлопчик не міг ходити. Тільки після урятування теляти сталося диво – маленький Олекса пішов. Його батьки віддали на навчання майстру з ковальства. Планував вже одружитися на коханій Марічці, але її помітив молодий пан. Він наказав своїм слугам захопити дівчину. Олекса, довго не роздумуючи, вбиває пана та змушений тікати від покарання. Так утворився опришківський рух, який отримав поширення далеко за межами рідного села Довбуша.
Так розпочалося полювання за невловимим та невразливим Олексою. Згубила ватажка та ж любов до своєї Марічки. Яка на той час була вже заміжньою, але продовжувала таємно зустрічатися з Олексою. Дізнавшись про це, місцева влада пообіцяла чоловікові Марічки щедру винагороду за голову Довбуша. Олексу по-зрадницьки вбили просто на подвір'ї Марічки, а її чоловік отримав чималий гонорар.
Зараз у цій самій хаті розміщується музей, в якому можна побачити все – від предметів побуту та одягу тих часів, до зброї, яку носили опришки. Вхід до музею безкоштовний! Що в наш час надзвичайно рідкісне явище. Тим не менше, тисячі туристів кожного року відвідують місце смерті легендарного Довбуша не тільки, для того щоб побачити особисті речі опришків, а й вшанувати пам'ять народного героя.
Хата в котрій було смертельно поранено народного героя Олексу Довбуша. Сьогодні Музей Довбуша
Відомі постаті Космача
Історія с. Космач пов'язана із біографіями Григорія Смольського, Ірини Вільде, Едварда Козака, Олекси Новаківського, Михайла Мороза, Едварда Козака, Степана Луцика, Антона Мороза, Ольги Рем, Святослава Гординського, Мирона Левицького, Філарета Колесси та інших.
Серед гостей села Космач були: режисери С. Параджанов та М. Шмотолоха, художники О. Новаківський, О. Мороз, Г. Смольський. Фольклористи Я. Головацький, В. Шухевич, О. Дей. Композитор М. Колесса. Прозаїки О. Гончар, Р. Федорів, О. Бердник, Р. Іваничук, Ю. Щербак, поети — Д. Павличко, Л. Костенко, І. Світличний, Т. Мельничук, В. Герасим'юк.
