Косів – колиска гуцульської культури та звичаїв. Містечко є районним центром та сучасним карпатським курортом. Кожного року в «тенета» гуцульських звичаїв потрапляють тисячі туристів. Окрім живописних гірських краєвидів, Косів славиться своїм сувенірним ринком. Від різноманіття та краси виробів розбігаються очі, важко втримати себе в руках, щоб не скупити чи не весь товар. Керамічні, дерев'яні та вовняні вироби, вишивка – це далеко не весь перелік корисних та водночас красивих речей. За один день точно не побачити весь різнобарвний Косів, тому перепочити можна в приватних садибах, готелях, туристичних комплексах, санаторіях. Весело провести час можна в різноманітних ресторанчиках та нічних клубах. Для любителів активного відпочинку на природі теж знайдеться не одна розвага. Одним словом, Косів – місто традицій та сучасного дозвілля, яке вражає з кожним днем все більше і більше, інформує KARPATY.LOVE.
Косів із висоти пташиного польоту
Музеї Косова
Музей народної творчості М. Струтинського
Унікальне зібрання витворів мистецтва цілої Західної України. В музеї, який розмістився у місцевій школі мистецтв можна ознайомитися з культурою Покуття, Бойківщини, Буковини, Опілля та Поділля. Величезна колекція вишитих сорочок (10 тисяч екземплярів), систематизована за часом створення. Окрім цього, не менш цікавими стануть такі вироби ручної роботи, як різноманітні шкіряні вироби, скрині, бочки, веретена та інш. Музей розміщується у двох великих залах і коридорі та працює з 10:00 до 18:00, окрім понеділка.
Експонати музею народної творчості Михайла Струтинського
Музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини
Експонати цього музею затримають вас надовго. Серед них можна побачити взірці прикрас, одягу, предметів побуту. До прикладу, музей гордиться гуцульськими топірцями та палицями, килимами, або як їх тут називають ліжниками. Для того, щоб не загубитися в цій красі та більше дізнатися про призначення декотрих предметів, краще буде замовити тематичну екскурсію. Повірте, працівникам музею є чим вас вразити. Графік роботи музею: з 10:00 до 18:00, понеділок – вихідний.
Музей визвольних змагань Прикарпатського краю
Знаходиться в одному приміщенні з музеєм «Мистецтва та побуту Гуцульщини». Щоправда відкривається він на годину раніше, і вихідний – у понеділок. Музейні експонати присвячені діяльності ОУН та УПА. «Книга пам'яті» в музеї назавжди закарбувала в собі імена жертв репресій. Без екскурсовода буде важко зорієнтуватися та проникнутися історією українських героїв.
Легенди міста Косів
Місто без легенд – все одно, що без історії. За всю історію існування Косів «обріс» багатьма легендами, декотрі із них важко відрізнити від реальності. Наводимо лиш деякі із них.
Здавна Косів славився, як містечко по видобутку солі. Найбільше з промислу мали користь євреї, хоча частина їх заробітку йшла й на розвиток міста. Таке багатство не давало спокою туркам. А тодішня лінія кордону з Османською імперією проходила якраз за Черемошем. Тому приходили турки до Косова несподівано, немов до сусіда в гості. Місто було спалено майже двічі підряд. Під час останнього набігу було зруйновано замок на міській горі. Даремно люди намагалися сховатися від ворога в підвалах фортеці. Турки убили величезну кількість людей – всіх, кого знаходили у замку.
м. Косів, Замкова (Міська) гора
Ще до початку Другої Світової війни, коли проводилося будівництво автостанції, було розкопано вхід у підземелля замку. Згори прийшов наказ замурувати хід, та один чолов'яга вирішив детально дослідити підземелля. І не прогадав. Просто в одній із стін він знайшов незліченні скарби – золото та перли. Така знахідка стала поштовхом нових досліджень, які привели шукачів до закритої кімнати, повної людських кістяків. Прямо над кімнатою нацисти масово знищували євреїв. Замкову гору в народі почали називати «суцільною могилою». Сьогодні на схилі гори з східного боку знаходиться єврейське кладовище.
Та не тільки турки прагнули легкої наживи, згідно переказів, були опришки, котрі також грабували тільки заради власної наживи. Так сталося одного разу, коли розбійники пограбували церкву та захопили паламаря і служку, вимагаючи, щоб ті несли награбоване. Та далеко опришки не втекли, їх оточили з усіх боків. Вони зрозуміли, що живими з скарбами не вийдуть. Тому золото заховали під каменем, а церковників убили та наказали їм стерегти скарб від живих людей. Налякані косівчани десятою дорогою обходили те місце. Не дивлячись на це, була спроба підірвати той камінь, і, справді, під ним знайшлося золото, щоправда не встиг шукач до нього нагнутися, як піднялися два кістяки. Певна річ, бідолаха втік, залишивши той скарб на місці.
Це далеко не всі легенди, котрі можна почути про Косів. Тут їх настільки багато, що не вистачить і дня, щоб всі переслухати.
Каскади річки в м. Косів
Відпочинок в курортному місті Косів
Як курортне містечко, почало розвиватися на початку ХХ ст., коли західними землями володіли поляки. Почався стрімкий туристичний розвиток, відкривалися лікувально-оздоровчі заклади та санаторії. Все це утворилося на базі сірководневого джерела. Джерело б'є пружним потоком прямо зі скелі. Раніше з джерелом пов'язували моторошну легенду про нечисту силу. Так от, колись на горі, звідки витікає джерело, жив так званий щезник, або нечистий дух. Згідно вірувань, щезники не можуть існувати без сірчаних випарів, тому час від часу навідуються до самого пекла. Щоб більше люди не боялися, один чоловік вирішив прогнати поганця Йорданською свяченою водою. Дорогою до скелі чоловік щиро молився, прийшов, окропив камінь та наказав духові «щезнути за ліси та гори». Та чолов'яга зовсім забув додати фразу «аби й духу твого тут більше не було». Щезник, охоплений полум'ям, вилетів зі скали далеко за Чорногору, а з самої скали почало бити джерело з специфічним сірчаним запахом. Вдячні мешканці поставили на скалі капличку, а сам камінь прозвали Зіняків верх. В честь того побожного чоловіка. Майте на увазі, на більшості карт це місце позначене як Сопка.
Гора Зіняків верх (Сопка)
Є неподалік у дрімучих лісах джерело Кринчиста криничка. Кажуть, там живе сама лісова мавка. До нього ведуть безліч лісових стежок, немов казкова красуня хоче, щоб мандрівник заблукав і назавжди залишився з нею. Тому дорогу потрібно спитати у знаючих місцевість косівчан, щоб не заблукати в лісових хащах.
Косів по-своєму цікавий у будь-яку пору року. Справжнім відкриттям для вас стане Національний природний парк «Гуцульщина», бо саме тут можна подивитися на рідкісних представників карпатської флори та фауни.
Одразу за межами міста знаходиться легендарний курорт Шешори зі своїми Сріблястими водоспадами. Повірте, такого повноголосся карпатських водограїв, вам ще не довелося зустрічати. Сам ж Косів не програє у водних атракціях і може запропонувати гостям відвідати не менш красивий – Косівський Гук. Його висота всього 2,5 метри, але краса та сила, з якою падає вода, а ще романтична легенда, пов'язана з водограєм, – роблять свою справу. Місцеві юнаки стрибають з головою з скелі у водяний вир тільки заради того, щоб довести щирість свої почуттів. Гуцули знають толк в коханні.
Панорама центральної частини міста Косова
Для любителів активного відпочинку Косів приготував більше 30 промаркованих веломаршрутів різної складності. Якщо ви дуже любите велосипеди, але не мали змоги взяти улюбленця з собою, не засмучуйтеся – в Косові діє велопрокат.
Для справжніх відчайдухів місто приготувало рафтинг по річці Черемош та трасу по даунхілу.
Зимовий період не менш цікавий у плані туризму. Так на території Косова діє бугельний підйомник. Висота траси надто мала для справжніх професіоналів, але зате це неймовірно щасливий шанс за невелику плату навчитися добре кататися на лижах новачкам. Професіональні траси очікують на своїх «героїв» неподалік, у Верховині та Шешорах.
Як добратися до Косова
До Косова прямують рейси з Києва, Львова та Івано-Франківська. Тільки 12 км до залізничної станції у Вижниці, від якої також можна дістатися маршруткою. Косів – відправна точка до інших відомих карпатських курортів: Снятина, Коломиї, Верховини.
Найкраще та без проблем добратися до Косова з Івано-Франківська. Дорога краща, та й проблем з прямими маршрутами не виникне.
