Озеро Синевир — найбільше гірське озеро Карпат

Озеро Синевир знаходиться в заповідній зоні Національного природного парку з однойменною назвою. Здається, що вся краса карпатської землі сконцентрована в цьому місці. Сміливо збирайте компанію і вирушайте до гірського масиву Горгани. Там на висоті майже у тисячу метрів знаходиться сьоме диво України - найбільша водойма Карпатських гір (приблизно 5 гектарів). Синевир здається рідкісним діамантом у смарагдовій короні карпатських лісів. Щоб побачити кришталево чисте озеро з «небом на дні», потрібно завітати в Межигірський район Закарпаття, інформує KARPATY.LOVE.

Тільки уявіть, вік Синевиру приблизно 10 тисяч років, а його глибина місцями сягає 24-ох метрів. Завдяки цьому вода залишається крижаною за будь-яких погодних умов. Через це зануритися у водойму можуть дозволити собі тільки справжні відчайдухи. Чистоту озера визначають його мешканці – рибка форель, яка потребує найчистішого середовища. Але не забуваймо – вилов риби заборонений, а перед тим, як вживати воду, краще її прокип'ятити.

Озеро надзвичайно популярне серед туристів, тому навколишня територія доглянута і максимально облаштована для їхнього комфорту. Для кращого кругозору тут зведено оглядові майданчики. Гармонійно вписуються в місцевий пейзаж дерев'яні скульптури, так ніби сама природа брала участь у їхньому створенні.

Територія на якій знаходиться озеро – заповідна, тому тут можна зустріти рослини та тварини, які охороняються законом. Саме там перед вами відкривається унікальна можливість побачити рідкісних представників карпатської флори та фауни. Поїздка до Синевиру – можливість відвідати єдиний в Україні центр реабілітації бурих ведмедів.

Для того, щоб Ваш відпочинок нічого не зіпсувало, потрібно чітко дотримуватися установлених правил:

• На території заповідника не можна встановлювати палатки та розпалювати вогнища;
• Забороняється рвати квіти чи заготовляти дрова, вирубуючи дерева або чагарники;
• Заборонено полювання на тварин, вилов риби, руйнування звіриного житла;
• На заповідній території забороняється смітити та руйнувати навколишні об'єкти.

Пам'ятаймо, що для того, щоб завжди повертатися до чистої і привітної місцевості, потрібно дотримуватися елементарних людських норм. Адже природа – наш дім!

За версією науковців, озеро було утворено внаслідок руху літосферних плит, а от у місцевих мешканців є свої версії. Хоча їх багато, і вони дещо різняться, це тільки надає Синевиру ще більшої таємничості та магічності. Юні закарпатці пов'язують виникнення водойми з нещасливим коханням, більш зрілі - з сімейними проблемами.

В центрі озера видніється невеличкий острівець. На ньому знаходиться скульптура двох закоханих – Сині і Вира. Кожного року тисячі туристів приїжджають сюди для того, щоб віддати їм свою шану. Люди вірять, що острів – то шматок брили, який зіграв вирішальну роль у долі нещасних.

Легенди озера Синевир

Легенда про кохання Синь і Вира

Колись дуже давно жив на світі заможний та властний граф. І всі навколишні землі та поселення належали тільки йому. Місцеві займалися тим, що вміли: випасали худобу та вирубували ліс. Певна річ, на користь свого графа. До всіх був строгий вельможа, окрім своєї єдиної доньки з бездонно блакитними очима. Саме за це дівчинка отримала своє ім'я – Синь.

Якось графові потрібно було поїхати до лісу проконтролювати процес заготівлі деревини. І вже юна Синь попросила батька взяти її з собою. А той не зміг відмовити улюбленій дочці. Зачарована красою лісу дівчина незчулася, як заблукала. І тут їй допомогла прекрасна музика, яка лунала звіддаля.

Попрямувавши на звуки флояри, Синь натрапила на пастуха Вира. Зустрівшись поглядами, вони покохали один одного щиро і навіки. Та, на жаль, їхнє кохання одразу було приреченим. Не могла дівчина знатного роду вийти заміж за бідного чабана. Тож дізнавшись про захоплення дочки, граф заборонив зустрічі. Та для закоханих це не стало перешкодою. Тому батькові прийшлося наказати слугам убити нещасного хлопця. Не придумавши нічого кращого, ті скинули на Вира кам'яну брилу і навічно поховали його під нею. Нещасна дівчина вже нічим не могла допомогти коханому. Від розпачу у Сині полилися гіркі сльози, і було їх так багато, що перетворилися вони на величезне озеро, в, якому вода чиста немов сльоза. А розчулені історією люди назвали водойму Синевир – в честь закоханих.

Ще одна легенда розповідає також про нероздільне кохання багатого парубка Вира та бідної сироти Ксені (Синя, Синь). На місці, де тепер озеро, колись було стійбище, вівчарі виготовляли молочну продукцію. Саме тут вперше зустрілися юнак з дівчиною. Вир одразу покохав надзвичайну вроду Ксенії, а от вона не одразу відповіла взаємністю. Не того, що не кохала, а того, що знала – нема у них майбутнього. Закоханий та наполегливий хлопець таки зумів переконати Ксеню пірнути з головою в почуття, забувши про всіх ворогів. Проти волі батьків готувалися до весілля. Діватися було вже нікуди – дівчина завагітніла. Мати Ксенії, бідна вдова, залякала дівчину, що нікому не потрібна вона буде з дитиною. Щоб якось заспокоїтися, вирушила бідолашна дівчина в гори до коханого. Дорогою відчула наближення пологів і вже перед самим стійбищем закричала: «Коханий мій, Вире»! Вівчарі здійняли дикий регіт: мовляв коханка прийшла до Вира. А нещасна дівчина і дитина померли під час пологів. З горя хлопець видерся на найвищу смереку і кинувся на гостру скалу. Розлючені батьки парубка довго знущалися над тілом Ксенії. Не витримавши такого горя, вдова померла з прокльонами на устах. Її страшним бажанням було, щоб всі ці люди провалилися крізь землю, а на цьому місці утворилося озеро. Так і сталося.

Історія про батька та сина

Ця легенда змусить здригнутися кожного із нас, адже йдеться у ній про вбивство сином рідного батька. Якось місцеві селяни – батько і син, вирішили поповнити господарство корівкою. Так як сім'я не відносилася до заможних, то для них ця покупка була вкрай необхідною і дорогою. У хлопця була мрія - здобувати їжу для рідних за допомогою полювання. Але, за словами батька, грошей для зброї не було. Син запідозрив того у брехні. Парубкові хотілося вірити, що грошей набагато більше, і він вирішив це перевірити вночі. Саме тоді, коли вони з батьком зупинилися на ніч біля озера. Не підтвердивши підозри, розлючений син потягнув заспаного батька до водойми для того, щоб «вибити» правду. «Сине, вір… більш нема нічого!», - благав його рідний тато, але це не допомогло. Зрозумівши, що накоїв, син подався до розбійників, що і врятувало його від людського самосуду. А повні розпачу та болю батьківські слова дали назву озеру.

Легенда про богатиря

Ще одна легенда, наповнена батьківської скорботи та мук, розкриває таємницю назви водойми. Колись, дуже давно на цьому місці замість озера було велике болото. Незважаючи на це, славні богатирі полюбили цю місцевість через багату здобич та недоторканість природи. На славну місцину накинула оком нечиста сила і вирішила знищити добрі душі. В нерівному бою загинули всі воїни-богатирі, окрім одного найсильнішого – Синевира. Втриматися на цьому світі йому допомогла його єдина донечка та біленький бичок. Але в мирне життя сім'ї втрутилася лиха доля. Потопила в болоті найдорожче, що було у Синевира. Довго не міг богатир знайти собі місця серед такої рідної колись природи. Вовком вив від болю, померти хотів. І тут звідкись взялася така злість, від якої Синевир почав розбирати скалу і кидати її частини в ненависне йому болото. В якийсь момент з-під брил взявся потужний потік води, який і полегшив страждання героя, навіки поховавши його у багнищі. Так утворилося наше озеро, а назву отримало від імені славного воїна – Синевира.

Озеро набуло популярності як місце сили, духовного очищення та безмежного кохання. Кожна із цих легенд ніби підтвердження цієї думки. Для цього, щоб переконатися в цьому, потрібно просто завітати до озера Синевир. А там, за словами місцевих, на самому дні живе справжнісінька русалка! Тільки от не показується вона нікому, сидить століттями в заточенні через своє нещасливе кохання. Якось полюбився їй красивий гуцул, та Водяний був проти такого роману. Було прийнято рішення - заховати доньку за горою у вирі глибокому. Покірна донька попросила тільки одного – зачарувати чисті води озерні, щоб приносили молодим дівчатам кохання палке та красу русалчину. Тому всі, незаміжні чи нещасливі через кохання, гайда сюди, поки чари не розвіялися!

Відпочинок на озері Синевир

Загалом відпочинок на природі поруч Синевиру підійде абсолютно для всіх! Чи то для пари закоханих, чи великих галасливих сімей, чи навіть одиноких «вовків». Ця місцина стала чимось сокровенним для тих, хто в ній вже побував. Адже озерна вода стала свідком і горя, і радості, увібрала всі людські та природні таємниці тисячоліть.

Для тих, кому кортить спробувати щось нове неодмінно потрібно посмакувати відбірних гуцульських страв. До смаку вам припаде — грибна юшечка, крученики, рибні делікатеси, вишукані страви з свіжої форелі. Ті, хто люблять фотографуватись зможуть зробити вдалі світлини на оглядовому майданчику, адже звідси відкривається хороша панорама. Найкращим варіантом буде прогулянка екологічними стежками, адже це свято кисню для легень. Не забудьте про те, що тут ще можна прокататись на плоті озером та заглянути в глиб морського ока! Для тих, хто любить активно відпочивати, та й не хоче обмежуватись прогулянками біля озера є хороша новина. Можна здійснити похід на вершину Озерна й оглянути місцевість згори. Правда, займе це близько 7 годин, а ноги пройдуть 12 кілометрів, проте вражень вистачить на роки.

Радимо також відвідати Кам'янецький водоспад, що розташований неподалік озера Синевир. Також туристи додають до свого туристичного вікенду відвідини водоспаду Шипіт та села Колочава, що розташувались неподалік озера Синевир.

Як добратися до озера Синевир

Найлегше дібратись з районного центру Межигір'я трасою А263, решту дороги легко подолати так, як пролягає вона через гірські райони (32 кілометри). Можливий ще варіант з Воловецького перевалу: прямувати трасою Е50 до села Нижні Ворота, а далі звернути вправо й слідувати вгору до Синевирського перевалу, далі пройтись пішки до самого озера або ж проїхатись машиною вздовж водойми Теребовля.