Повернувся з Польщі і б'є окупантів: снайпер зі 102 бригади ТрО поклав п'ятьох ворогів за 10 хвилин бою

Прикарпатець Андрій повернувся з Польщі, де працював, і зголосився у 102 окрему бригаду Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщини. Тепер він снайпер. Про це пише КУРС.

“Коли вертався з Польщі, де мав гарну роботу, навіть не розраховував, що мені будуть платити якусь заробітну плату. Їхав сюди, бо відчував, що потрібен своїй країні, що можу принести користь”, – розповів Андрій.

Сьогодні на рахунку снайпера кілька десятків ліквідованих окупантів. Важко повірити, що чоловік усе життя працював в лісовому господарстві, а за півтора тижня до початку широкомасштабного вторгнення був на заробітках у Польщі — хотів зібрати гроші на весілля доньки. 24 лютого він зібрав речі і повернувся додому.

“До армії я не мав жодного стосунку до 2018 року, доки не уклав контракт на службу в резерві. Але замолоду захоплювався полюванням, мав гарні навички в стрільбі. Тож успішно пройшов прискорені курси снайперів у Десні та бойове злагодження зі спецпризначенцями, брав участь у навчальних зборах. А від початку березня минулого року служу в бригаді територіальної оборони”, – каже Андрій.

В одному з боїв за 10 хвилин снайпер ліквідував 5 окупантів. “До цього моменту ми тримали такі позиції, з яких вести снайперську стрільбу було дуже незручно через поганий огляд, — розповідає він. — Згодом вийшли на таку місцевість, де було гарно видно противника”.

Переважно снайпер працює на максимально близькій до противника відстані в групі прикриття. Це вимагає від нього неабиякої майстерності. Говорить, хоч робота на дистанції 300-400 метрів не дуже практична для снайпера, але більш результативна.

Більшість із тих, кого знищив, воїн вирахував сам. Для виконання завдання Андрій висувається у район, де був помічений рух противника, вибирає зручну позицію з гарним оглядом і починає вишукувати ціль. За будь-якої можливості, коли ловить у прицілі ворога, відкриває вогонь на ураження.

“На позиціях часто доводиться лежати по декілька годин. Це доволі складно, адже маю проблеми з хребтом, але нічого, справляюсь. У моєму тепловізійному прицілі є функція запису відео, яке й стає підтвердженням ліквідації. Звісно, бували випадки, коли просто не встигав увімкнути запис”, – каже воїн.

Працює наш снайпер із карабіна 308 калібру, який придбав за власні кошти. Днями йому передали нову та більш далекобійну гвинтівку 338 калібру. З цією зброєю воїн зможе вже спокійно працювати на дистанціях понад один кілометр. “З власної рушниці на тренуваннях влучав 3 постріли із трьох у бронеплиту з російського бронежилета на відстані 840 метрів”, – ілюструє свої можливості.

Говорячи про ворожих снайперів, захисник зауважує, що серед них хоч і є гарні, добре озброєні фахівці, проте здебільшого вони мають проблеми із влучністю. Неодноразово український воїн брав участь і в снайперських дуелях, із яких виходив переможцем:

“Одного разу ворожий снайпер виявив мою позицію і намагався мене «зняти», але щоразу промазував. Натомість я чув, як поряд пролітають кулі, хоча звуку самого пострілу не було. Я, на жаль, теж не зміг його дістати, адже той стріляв крізь посадку. А мені так хотілося затрофеїти його зброю… Але, попри такі випадки, недооцінювати ворога не можна, серед них є професіонали. Була в мене й інша сутичка з їхнім снайпером. Якраз на Святвечір я його виявив через приціл, побачив силует, хоча у бінокль нічого помітно не було. Зробив постріл, ще один, тоді помітив, як з окопу висунулась інша людина і просто затягла в окоп вбитого. Потім із перехоплень переконались, що то дійсно був ворожий снайпер. Іншим разом вирахував снайпера в тепловізор, помітив світло від приладу нічного бачення та силует голови. Відпрацював”.

“Я хочу вигнати всю нечисть із рідної землі, щоб мої діти й діти всіх українців могли спокійно жити в спокої і в мирі”, – каже Андрій.