“У кожного запиту – своя емоційна історія!”. Ірина Дерев’янко — координаторка Help Ukraine Center про перші тижні роботи фонду та залученість іноземців

Із початком повномасштабного вторгнення волонтерство в Україні набуло нових форм, значно розширивши власні межі за кордоном. Так, люди, що тікали від війни, почали масово організовувати фонди, задля допомоги своїй країні.

Одним із найбільших закордонних центрів допомоги став фонд Help Ukraine Center. Його засновниками виступили представники найпотужніших українських бізнесів, зокрема, Нова пошта, TIS, Fozzy Group, Rozetka.

Починаючи з лютого, фонд працює у Польщі, збираючи гуманітарку від усіх юридичних та фізичних осіб, що бажають допомогти.

Про роботу, виклики та перемоги Help Ukraine Center виданню “Бабель” розповіла Ірина Дерев’янко — координаторка фонду.

Команда фонду Help Ukraine Center

Маленький склад і четверо людей: перші тижні в Help Ukraine Center

— Ми починали з Хелму, з досить маленького складу. Ми і зараз там працюємо, але це вже не основний пункт. Хоч і важливий, — розповідає Ірина.

На початках не було команди, усього 3-4 людини, що активно допомагали, та ще працівники зі складу того самого Хелму. Треба було гуманітарну допомогу, що хлинула з усієї Європи, якось доставити в Україну. І не просто так, а все перерахувати, поставити на баланс, знайти, кому що з цього потрібно, узгодити постачання. Не можна було і про юридичний бік забувати, адже закони ніхто не скасовував.

За словами Ірини, спочатку це здавалося неможливим. Забагато задач і всі – складні. Але з часом, коли процеси почали налагоджуватися, коли всі оговталися від перших жахливих новин та тонн гуманітарки, механізм почав вибудовуватись.

У перші дні дуже багато допомагали звичайні люди. Дехто приїжджав на фурах та самостійно починав розвантажувати їх. Усередині було абсолютно все: починаючи від одягу до їжі та медикаментів. Усі хотіли допомагати Україні.

Ірина пригадує: у певний момент у квітні довелося прямо заявити, що, наприклад, одяг більше не приймається. Адже навезли дуже багато — ще й зараз залишилось.

Також приїжджало багато сторонніх, здебільшого поляки та британці. Коли запитували в них, чому вони тут, ті відповідали, що в них родичі чи друзі в Україні, а хтось просто допомагав, бо так правильно. Вони працювали переважно на складах, фасували вантажі.

Те, що мотивує Help Ukraine Center працювати далі — теплі слова

Подяки, що допомагають долати втому та мотивують рухатися далі

Найбільші проблеми – з харчами. Попри те, що на початку фонду допомагали великі мережі супермаркетів, наприклад Lidl, потреба залишається актуальною. Особливо з продуктами тривалого зберігання — консервами, крупами, макаронами, батончиками, снеками, тощо. Справа в тому, що багато знаних компаній “виконали свою соціальну місію” та припинили поставки.

В усіх накопичується втома від війни. Не тільки фізична, але й моральна та фінансова. Команда фонду намагається стимулювати партнерів на подальшу співпрацю.

Ірина каже: багато важить відкрита та прозора документація, тобто звіти про те куди і в якій кількості потрапила, передана компанією допомога. Help Ukraine Center надає ще й фото, дати, усе, що тільки можна вигадати в подібній ситуації. Такі звіти дають розуміння компанії, що саме з цим фондом можна працювати.

Втомлюються також і робітники фонду. Але кожна доставка фури до прифронтових міст та сіл – це величезна кількість подяк від людей, які отримали допомогу. Саме це надихає працівників та мотивує йти далі.

Фасування гуманітарної допомоги працівниками фонду

Немов годинник: як працює Help Ukraine Center?

У нас є два напрями допомоги: адресна і безадресна, — розповідає Ірина.

Перша — це коли донор чітко знає: кому що і в якій кількості відправляє. Частіше за все подібне роблять окремі волонтери, задовольняючи конкретний запит.

Наприклад, якась організація у Німеччині збирає допомогу для певних отримувачів у Дніпрі та Миколаєві. Вони все зібране маркують згідно з вимогами фонду та доставляють на склад. А фонд вже доставляє в Україну.

Другий варіант допомоги — безадресна. Такий формат використовується, коли донори просто надсилають допомогу, не вказуючи, кому саме вона має дістатися. У таких випадках усе отримане ділиться на декілька категорій. І вже залежно від категорій обирається напрям, куди вирушить вантаж.

Наприклад, якщо йдеться про харчування, гігієнічні набори чи напої, вони передаються до “Співдії”. Там уже формуються гуманітарні набори та надсилаються за призначенням.

Якщо йдеться про ліки, медичні засоби чи обладнання, вантаж направляється до Міністерства охорони здоров’я. А вони вже розподіляють їх згідно із запитами шпиталів чи організацій, які потребують такої допомоги.

Одяг віддають туди, де є на це запит — дитячі будинки, шелтери, просто переселенці чи біженці. Були запити серед модульних містечок у Бучі ті Ірпені після деокупації. Фонд забезпечував їх подушками, матрацами, постільною білизною.

Допомагають навіть діти

Швидка логістика й важливі вантажі – завдання Нової пошти

Серед засновників ініціативи Help Ukraine Center– представники Нової пошти. Відтак співпраця із українським перевізником почалася з моменту створення фонду.

Важливо розуміти: це не привілей, а те, чим може скористатися будь-який фонд, організація чи звичайна фізична особа, яка хоче доставити гуманітарний вантаж разово чи робити це постійно.

Усю міжнародну логістику, у якій жоден з робітників Help Ukraine Center не розумівся, на себе взяв гуманітарний напрям роботи Нової пошти.

Ірина каже: все було на дуже високому рівні – коли потрібно було 10-15 фур щодня для перевезення вантажу, приїжджала саме така кількість. Крім того цей об’єм треба було завантажити, оформити необхідні документи, перевезти. 90% логістики фонду виконує саме Нова пошта і робить вищезгадане з перших днів.

Це надзвичайно спрощує роботу працівників фонду. Економить час, а головне — гроші. Усі перевезення відбуваються коштом Нової пошти не тільки з Польщі до України, але й усередині країни до відділень перевізника, де ті, хто потребує, можуть забрати посилки.

Ірина зізнається: коли працюєш щодня у сфері гуманітарної допомоги – звикаєш до запитів. Розумієш, що люди страждають, і багато цих страждань бачиш. Бувало, що на пошту писали звичайні люди, і в кожного – своя емоційна історія. Були ті, хто переїхав з прифронтових міст до більш безпечних, як от Дніпро. Їм були потрібні базові речі для сну. Коли бачиш, що людям необхідні подушки й простирадла, то розумієш, наскільки велика проблема бідності. Запити на медикаменти теж специфічні та емоційні. Особливо якщо це стосується дітей. Але як би важко не було – і фізично, й емоційно — закочуємо рукава й продовжуємо працювати далі – до Перемоги!