Понад сотня лелек. Село Блюдники на Прикарпатті облюбували бузьки

100 лелек на 300 хат. Для маленького села це чи не найбільша щільність птахів на Івано-Франківщині. Блюдники жартома називають лелечим густозаселеним кварталом. Чому село так облюбували бузьки, запитали у місцевих жителів. Про це на своїй сторінці в соцмережі повідомила журналістка Анна-Сабіна Ружицька. 

“На території Блюдник є 20 великих лелечих гнізд, --розповідає Анна Мисів, вчителька біології місцевої школи. --Найбільше гнізд, 9—біля нашої школи. Загалом в селі 300 хат, а лелек—понад сотню. Коли й чому в нас оселилися бузьки, ніхто достеменно не знає. Я думаю, що їх приваблює наша місцевість: довкола Блюдник—ліси, поля, чиста річка Лімниця, Бурштинське штучне водосховище, багате рибою, є і заболочені місця, де багато жаб, якими бузьки із задоволенням ласують”, пише Бліц-Інфо. 

Жінка додає, що лелеки ше й охоче смакують черв’яками на селянських наділах. Коли коли жителі Блюдник садять городи, то чи на на кожному є свій пернатий “агроном”. Людей лелеки зовсім не бояться. У Блюдниках звично побачити, як дуже низько, понад хатами, а то й за кілька метрів над головами людей, пролітають бузьки. Птахи вільно ходять і на пасовищах, біля корів та кіз. За словами пані Мисів, гнізда лелек дуже великі. Одне може важити від 300 кілограм. Чим більше гніздо, тим воно старіше. До речі, цікаво, що зверху в гнізді живуть лелеки, а внизу, неначе в комірному, горобці. А скільки цікавих знахідок може бути у гніздах: дроти, шурупи, гайки, клапті тканини, грубі та тонкі гілки... Усього й не перелічити. 

“Лелеки—це велика радість і пізнання нового для учнів нашої школи,--продовжує біологиня.--Діти на перервах і навіть після уроків спостерігають та вивчають життя птахів. У село приїжджають фахівці із Галицького національного природного парку, розповідають школярам різні цікавинки з життя бузьків. А згодом діти складають спеціальні лелечі анкети, в яких вказують, де розташоване гніздо, скільки йому років, коли птахи прилітають, відлітають, чи висиджують лелеки пташенят”. Зафіксували школярі і місце лелечих зборів. Між Блюдниками та сусіднім селом Пукачівці є велике поле. Коли лелеки мають відлітати, то багато їх збирається саме там. Стають у велике коло. Один птах стоїть посередині та клекоче, а інші щось йому відповідають. 

До речі, після таких «нарад», один-два бузьки чомусь не летять у вирій, а залишається зимувати в селі. Чому? Важко зрозуміти. Та селяни “вигнанців” не залишають, беруть на зимівлю у свої стайні і стодоли, годують рибою, потрухами, зерном, вареною картоплею. А навесні вони летять. Знаходять жителі Блюдник і поранених птахів. Їх лікують самі або відвозять у Галицький національний парк, де є реабілітаційний центр для пернатих і тварин. 

Про те, що у Блюдниках шанують лелек видно усюди—в селі на хатах, криницях та брамах є зображення лелек. І на знаку при в’їзді в село також є зображення бузьків. Щороку старші жителі села дуже виглядають лелек, і є повір’я, що хто першим побачить прилітного птаха, той матиме щастя в родині, народиться онук або й правнук, а поважний пан чи пані житимуть увесь рік здоровими й щасливими. Є в Блюдниках і весільні прикмети, пов’язані з лелеками: коли у свято створення нової родини, заклекоче бузько, аби підійде на подвір’я, то за рік, тут лунатиме дитячий сміх. Наразі в селі є близько 600 жителів, у школі навчаться 96 учнів.