Не мав ані краплі української крові, а був замордований за українську мову

25 січня 1942 в засланні у Казахстані помер сходознавець та українолюб Агатангел Кримський.

Один із найвизначніших у світі дослідників Сходу, автор цілої бібліотеки тематичних підручників та праць. Феноменальний поліглот. 

«Легше буде сказати, яких мов я не знаю», — жартував науковець, адже володів понад 60 мовами! Деякі дослідники вважають, що число мов, якими розмовляв Агатангел, досягало 100. 

Народився у Володимир-Волинському у 1871. Батько походив із кримських татар, мама – з польсько-литовського роду. Агатангел підкреслював своє неукраїнське походження, кажучи: «Я родивсь і виріс на Вкраїні та й українізувався».

Був надзвичайно кмітливим: у три роки вмів читати, у 5 – пішов до місцевого училища, у 25 років стає викладачем, у 30 – стає професором східної літератури.

Секретар новоствореної (листопад 1918) Академії наук, фактично ж – її керівник. Започатковує українське сходознавство. 

Окрім цього, досліджує українську мову – праці «Українська граматика», «Давньокиївська говірка»… 

В умовах російської окупації, наполягає на спілкуванні українською мовою. Свої праці теж видає українською. 

У науковій полеміці із російськими вченими заперечує теорію про «колиску трьох братніх народів», відстоюючи думку про те, що українська мова вже в ХІ ст. існувала «як цілком рельєфна, певно означена, яскраво індивідуальна одиниця». 

За що у 1941 енкаведисти й оголошують Кримського «ідеологом українських націоналістів, який очолював націоналістичне підпілля». 

До того органи намагались загравати із науковцем, помпезно відзначивши його 70-річчя і нагородивши Кримського орденом Леніна. 

Його запрошують укласти «Російсько-український словник», на що отримують таку відповідь: 

«…Я не хочу рискувати своїм чесним ім’ям перед галичанами, що досі твердо вірили в мою непідкупну чесність і рішуче усуваюся від участи в Словникові, де безшабашно гарцюють усякі мовокалічники та мовозасмітники». 

Далі кустанайська в’язниця у Казахстані, де він невдовзі помирає, за однією із версій дослідників, унаслідок жорстоких тортур. Реабілітований у 1957 році. 

Ім’я Кримського міститься в затвердженому XVI сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО переліку видатних діячів світу.