• Головна
  • Франція на роверах: як франківці проїхали 1200 км за 90 годин
09:33, 16 жовтня 2019 р.
Надійне джерело

Франція на роверах: як франківці проїхали 1200 км за 90 годин

Франція на роверах: як франківці проїхали 1200 км за 90 годин

В планах франківських велогонщиків було проїхати бревет Париж-Брест-Париж 1200 км і вкластись в 90 годин.

З-поміж 6600 роверистів з усього світу дистанцію у 1200 км долали Христина Зеленчук, Володимир Чернишенко, Іван Ксенюк та Любомир Випасняк.Як це було пише 0342.ua з посиланням на Репортер.

Про свої пригоди у Франції розповідає Володимир Чернишенко. Він йшов до цієї мети чотири роки і каже, отримав незабутній досвід.

Після попередньої реєстрації на марафон, яка стартує на початку року, впродовж велосезону потрібно підтвердити свою кваліфікацію і подолати всі заїзди на 200, 300, 400 та 600 км. Лише потім – остаточна реєстрація. Також ті з роверистів, хто подужав проїхати 1000 км, що організовують раз на два роки, мають першочергове право на участь.

"Охочих у світі значно більше, ніж місць. Тому перевагу в реєстрації мають ті, що проїхали 1000 км, а за ними – ті, хто подолав 600, 400 чи 200 км відповідно, – пояснює Володимир. – Потрапити на ПБП можна, проїхавши і лише 200 км. Але тут є свої ризики. Цього року через брак досвіду близько 25 % учасників із 6600 зійшли з дистанції".

Реєстраційний внесок – 160 євро. У цю суму входить вартість стартового пакету – номерок з чіпом, чіп на шолом, книжечка для отримання відміток на конт­рольних пунктах (КП). Є також і секретне КП – учасник не знає, де воно на маршруті, але відмітитися на ньому теж треба. Учасники, які вклалися в час, отримали відмітки на всіх КП та не порушили правил заїзду, отримують медаль фінішера. На подолання 1200 км учасникам дається 90 годин.

Франція на роверах: як франківці проїхали 1200 км за 90 годин, фото-1

Окрім отриманих відміток, на КП можна поїсти за власний рахунок, а за потреби – й передрімати. Обід обходився приблизно у 10-12 євро.

Загалом поїздка обійшлася Володимиру в 1200 євро. Добиралися зі Львова автобусом в компанії інших учасників львівського велоклубу. Поїздку поєднали з туризмом, тому дорогою відвідували цікаві міста, ночували в готелях. Та й у Парижі мали ще кілька днів на адаптацію.

"Париж – це зовсім інша планета – люди з іншим світоглядом і ставленням до життя. Мені кинулося в очі, що людей вдень на вулицях майже немає, з’являються ближче до вечора, – розповідає Володимир Чернишенко. – Культура водіння там на зовсім іншому рівні. Якщо водій не має можливості обігнати на дорозі ровериста, то прилаштується позаду і буде їхати з такою ж швидкістю, як і ти – не сигналить, не кричить, не притискає до бордюру. Ми на велосипедах у Парижі почувалися дуже комфортно, хоч і це було незнайоме місто з чужою інфраструктурою. Ніхто не кричав: куди ти преш"

.

Каже, також вразила мінімальна кількість реклами – немає шаленого інформаційного тиску ні на вулиці, ні в транспорті. А ще – повітря у Парижі виявилося знач­но чистішим, ніж у Франківську. «Велосипедист дихає інтенсивніше за пішохода, тому це було дуже відчутно, хоч автівок там дуже багато», – говорить Володимир.

Для великих і малих

Перед стартом організатори перевіряли справність ровера, наявність ліхтариків, і лише після цього видавали стартові пакети. Стартували наступного дня за 45 км від Парижа. Протягом усього дня, кожні 15 хвилин, на старт виїжджала група з 300 учасників. Обрати час старту потрібно було заздалегідь. І тут, як і при реєстрації, перевагу мали ті, хто подолав більшу відстань у кваліфікаційних заїздах.

"Ми обрали час старту 19:30. У нас був досвід старту в 24:00, тож розрахували, що до першого КП, тобто за 400 км, можна приїхати приблизно через добу. Якраз на наступну ніч мали до нього дістатися, аби кілька годин поспати й рушати далі", – розповідає Володимир.

Розповідає, що майже всю дистанцію проїхав у власному темпі без компанії – на відстані у 1200 км краще ні на кого не зважати, аби не підлаштовуватися і не збиватися.

"Переді мною було безліч велосипедистів і за мною – безліч. Їхали суцільною безкінечною колоною. На початку хотілося постійно когось обігнати. Але згодом я зрозумів, що таким темпом витрачається забагато енергії, – говорить Чернишенко. – Ніч – це щось неймовірне. Ти бачиш перед собою безкінечну смугу із ліхтариків велосипедів, що попереду. Це як живий потік, в якому ти їдеш. І постійний шум коліс на асфальті, а навколо – тиша".

Каже, особливо запам’яталися люди, які стояли попри дорогу, підтримували і плескали навіть під ранок. Можна було цілком безкоштовно набрати в них води, випити коли, чаю, з’їсти булочку. Люди закликали до себе роверистів і раділи кожному, кому вдавалося допомогти.

Франція на роверах: як франківці проїхали 1200 км за 90 годин, фото-2

"Дві дівчинки років 16-18 о п’ятій ранку стояли з водою. Я під’їхав до них, вони налили мені води в пляшку і в них було стільки радості, що вони не дарма стоять, – розповідає Володимир. – Вдень так само люди з населених пунктів виїжджали в поле як на пікнік, брали з собою дітей. І для тих дітей – ціле свято, якщо в них щось візьмеш. А в одних людей була з собою ще й карта світу, на якій вони просили відзначити, з якої ти країни".

Додає, що траплялися навіть інсталяції на велотематику. Люди грали для учасників на волинках. А в одному з містечок зібрався невеликий оркестр із трьох людей.

Адреналін, холод і сон"Перша ніч пройшла на адреналіні. Вдень почало хилити на сон – задрімав в тіні під деревом, просто на траві. І це був найкращий сон, за ці півгодини перезарядка була капітальна, – згадує Володимир. – На КП спати було важче – холодно, на дерев’яній дошці. Дві години якось перемучився, і знову їхати, а надворі – ще холодніше. Спав навіть якось за столом – поїв, відсунув піднос і вирубився хвилин на 40".

"Навчився спати стоячи, коли вночі до КП залишається кілометрів 40, а сил вже не вистачає. В таких умовах спати на узбіччі – не варіант, можна замерзнути, і були роверисти, які через це і сходили з дистанції. Я натомість зупинявся на узбіччі, стоячи впирався в кермо, схиляв голову і відключався на хвилину-півтори. Мозок вимикався в секунду. Цього вистачало, щоб подолати ще десь 15-20 км – поки знову не починало хилити на сон".

Каже, особливо хочеться спати на спусках вночі, коли перестаєш крутити педалі, а ровер монотонно тріщить. І велосипедисти готові спати будь-де: на траві, гальці, навіть на асфальті.

"З нами їхали учасники з 66 країн – різного походження, віку, статусу і фізичних можливостей, але всіх зрівняв сон, – говорить Володимир Чернишенко. – Коли накриває сон, ти мусиш відключитися, подолати його не вдасться. Бо якщо заснути на ходу, то можна виїхати на зустрічну, вилетіти у фосу чи злетіти на повороті. На КП спали покотом просто на підлозі. Накривалися чим могли. На одному з КП просто замотувалися у килимки. Виснаження – колосальне, люди просто відключалися".

Розповідає, високих перевалів на маршруті не було, але й рівнинами майже не їхали – переважно пагорбами. Тож постійно доводилося крутити педалі догори, трішки спускатися і знову – догори. Вночі температура опускалася до 6°C, тому на спусках було особ­ливо холодно.

Франція на роверах: як франківці проїхали 1200 км за 90 годин, фото-3

З приємних моментів згадує додатковий КП від львівського велоклубу. На 600 км дистанції у Бресті для учасників клубу орендували готель, де можна було прий­няти душ, поїсти української їжі, поспати у нормальному ліжку.

"Ось все і закінчилось. Чи поїхала би я, якби знала що там чекає? Ну не знаю. Чи поїду я ще раз? Час покаже, але я не проти", - резюмує поїздку і майбутнє бажання учасниця велопробігу Христина Зеленчук.

Франція на роверах: як франківці проїхали 1200 км за 90 годин, фото-4
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#новини Івано-Франківська #новини ІФ #новини Прикарпаття #новини Франківська #новини Франківщини #Франик новини #франківські велосипедисти встановили власний рекорд #франківці на велисипедах в Париж #франківці здолали 1200 км за 88 годин #Париж-Брест-Париж
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Останні новини
Оголошення
live comments feed...