"Згинуть наші вороженьки..." - цікаві факти з історії гімну України

До Дня незалежності пропонуємо цікаві факти з історії українського гімну

Поряд із прапором, гербом, державною мовою, столицею, грошовою одиницею, наявністю власного війська, Конституції — однією з ознак суверенної держави є її гімн, пише Укрінформ.

Справжнім всеукраїнським, спочатку національним, а згодом й офіційним державним гімном, впродовж XIX-XX століть стала пісня «Ще не вмерла Україна». Здається, чверть століття його сакральний зміст залишався десь на «периферії» суспільної свідомості. І лише з початком кривавої війни за справжню Незалежність українці усвідомили глибинне значення кожного слова у своєму офіційному славені.

Як з’явилися слова українського гімну

Одного з осінніх днів 1862 року в Києві 23-річний бориспільчанин, недавній випускник Петербургського університету Павло Чубинський, перебуваючи в гостях на вулиці Великій Васильківській (нині будинок 106, на фото), почув патріотичну сербську пісню «Већ се српска застава», яка його вразила. За спогадом сучасника, Чубинський пішов у сусідню кімнату і повернувся звідти з готовим текстом, який розпочинався словами «Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля!».

За іншою версією – більш детальною, але менш документованою – учасниками вечірки були так звані «хлопомани», тобто поляки-українофіли, Тадей Рильський (майбутній батько відомого поета) та Павлин Свєнціцький. Вони згадували дві події з попереднього 1861 року: похорон Шевченка та панахиду за п’ятьма вбитими маніфестантами у Варшаві, відтак - стали награвати «Jeszcze Polska nie zginęła» на фортепіано, імпровізуючи з українським перекладом. Тоді Чубинський і запротестував: «треба мати свій гімн», - і за півгодини його запропонував. Вже після цього присутні на вечірці сербські студенти, долучившись, заспівали свою пісню, в якій Павло Платонович і почув ті ключові рядки, яких йому бракувало.

За півтора сторіччя, що минули відтоді, багато хто зауважував, що аж надто перший рядок схожий на «Марш Домбровського» - нині офіційний гімн Польщі, а тоді відому «Пісню польських легіонів в Італії» (або «Мазурку Домбровського»), написану ще 1797 року. На що є слушна відповідь, що схожий не сам рядок, а становище, в якому перебували польські та українські патріоти – без держави, під імперією. І не тільки вони. «Još Hrvatska ni propala» написано 1833 року, коли Хорватія була розділена між Османською та Габсбурзькою імперіями – і перший рядок віршу так само констатує нездоланне прагнення до визволення.

Нова пісня швидко пішла по Києву, але невдовзі Чубинського арештували й вислали в Архангельську губернію без слідства і точного звинувачення – самим розпорядженням шефа жандармів «за вредное влияние на умы простолюдинов». Він повернувся із заслання через сім років. А ще через сім років стався сумнозвісний Емський указ (розпорядження російського імператора Олександра II спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком), і Чубинський як «небезпечний агітатор» дістав заборону на проживання «в малороссийских губерниях».

Загалом, в українську культуру і науку Павло Чубинський увійшов також як видатний фольклорист і етнограф: за своє життя він зібрав близько чотирьох тисяч обрядових пісень, понад триста казок і зафіксував говірки, прикмети, звичаї у 60-х місцевостях.

Як з’явилася музика

У 1963 році у четвертому (грудневому) номері львівського часопису «Мета» вірш Чубинського був виданий анонімно, і до того ж - випадково чи навмисно, оскільки автор вже був під наглядом жандармів - «схований» серед трьох віршів Тараса Шевченка.

Греко-католицький священик села Млини (тоді Австрія, а нині Польща – 10 км від прикордонного переходу Краковець-Корчова) отець Михайло Вербицький, якому принесли часопис, загорівся покласти на музику слова, які вважав шевченковими. Помилитися було легко, бо стиль віршування подібний, адже як поет Чубинський формувався під впливом поезій Шевченка, навіть був особисто знайомий з Кобзарем під час навчання у Петербурзі.

Вперше твір панотця надрукували з нотами у 1865 році, а прозвучав він публічно на Шевченкових роковинах у Народному домі в Перемишлі 10 березня того ж року. Після цього урочисту пісню виконували в Наддніпрянщини й Галичини під час проведення патріотичних заходів. Як і творчість Тараса Шевченка, вона об’єднувала людей, незалежно від місця народження.

Сучасний композитор Валентин Сильвестров так характеризує український гімн: «Гімн України — дивовижний. Спочатку він начебто не справляє враження, але це лише на перший погляд. Його створив Михайло Вербицький — церковний композитор середини ХІХ століття… у нього був мелодійний дар — це помітно з його літургій. Він був церковним композитором. І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів! У гімнах ніде такого немає! Це унікальний твір… у ньому є ознаки літургійного початку. У цьому гімні затонула якась пам'ять про літургію, про всеношну».

Отець Михайло Вербицький писав не тільки церковні, а й світські твори - йому належить збірка салонних пісень для чоловічих квартетів та перший в Україні підручник гри на гітарі. То був його улюблений інструмент, замолоду за «веселі пісні, гру на гітарі» його навіть двічі виключали з Львівської духовної семінарії. Цікаво, що й беручись за «Ще не вмерла Україна», спочатку Вербицький написав музику саме для гітари – твір задумувався як сольний, - а вже згодом адаптував її для хору.

На жаль, музична спадщина Вербицького ще далеко не вивчена.

Інші «претенденти на гімн»

Цікаво, що однією з перших пісень, яка також виконувала роль національного гімну, зокрема, у Центральній та Східній Україні, від середини ХІХ століття став «Заповіт» Тараса Шевченка. У різний час до нього писали музику і Михайло Вербицький, і Микола Лисенко, і Гордій Гладкий, зазначає Радіо Свобода.

Відомо також, що у 1848 році Головна Руська Рада у Львові визнала гімном галицьких українців пісню на слова отця Івана Гушалевича та музику… Михайла Вербицького «Мир вам, браття, всі приносим».

А от 1862 року поет Олександр Кониський написав вірш «Молитва», який починався словами «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». Покладений згодом на музику Миколою Лисенком, цей твір став духовним гімном українців.

Читайте також:Оновлений Гімн України просто розриває Мережу (відео)