Верховинська ГалЄрія: як в інтерактивному музеї туристів на гуцулів перетворюють

Три роки тому у Верховині відкрився інтерактивний музей "ГалЄрія традицій та обрядів", де можна не лише дізнатися про історію та життя гуцулів, але й посмакувати їхню традиційну їжу, почути казки та легенди Карпат і приміряти давній одяг горян.

Музей Галєрія гуцульських традицій та обрядів — приватний музей у Верховині, присвячений збереженню гуцульських традицій та обрядів. Господиня музею Павла Рашковська в цікавій бесіді за горнятком гарбати  розкаже Вам про звичаї, обряди та народні прикмети, що сформувалися на Гуцульщині в давні часи і існують по наш час,, пише Укрінформ.

Музей Галєрія традицій та обрядів — це:

• знайомство з гуцульськими традиціями та обрядами
• одягання в гуцульське вбрання і фотографування
• майстер-класи гуцульської кухні, приготування страв на печі
• зцілення живою ватрою  

Доїхати до «Музею галЄрії традицій та обрядів» можна двома шляхами. Перший – з Івано-Франківська до Верховини через Яремче. Або через Коломию і Косів. У Верховині місцеві підкажуть, як доїхати до “ГалЄрії” Павли Рашковської, яка майже 20 років проводить у Верховині екскурсії. 

Павла – Парасковія Рашковська зустрічає гостей своєї ГалЄрії у національному гуцульському одязі. Людей вона завше вітає не з порожніми руками. Трав’яний чай і смаколики – традиційна привітність господині. Її екскурсія у невеличкій кімнаті може тривати близько двох годин.

Читайте також: Добірка найцікавіших музеїв Прикарпаття

Спершу ґаздиня думала тут викласти лише кілька вишитих сорочок своєї мами. Та випадкова знахідка на стрісі власного будинку наповнила ГалЄрію неймовірними експонатами. 

«У куферках (валізах – авт.) та скринях одежі було стільки, що я вирішила зробити Музей родинної історії. Лише маминих сорочок, які вона шила сама і цьому навчила чотирьох дітей, було більше сорока: від юних років до старості. До 90-го року в нас ще ткалося полотно для сорочок і ми його на подвір’ї поливали, бо знали, що відбілити полотно може лише сонце», – пригадує господиня і додає, що серед маминих вишиванок тут зберігається ще й бабусине вбрання – виключно гуцульське. 

«Тепер я своїм гостям розповідаю про колекції сорочок п’яти поколінь, бо ми – правдиві діти своїх предків, які жили з європейцями, знали цю культуру, але і свого ніколи не цуралися. Про гуцульську сорочку я розповідаю, як про оберіг, за яким можна усе прочитати: чи належить вона бідному, чи багатому, чи вона шлюбна, святкова, чи до роботи. Своїм гостям відкриваю значення сакральних знаків на вишивці, бо кожну сорочку здавна і донині у нас шиють з молитвою», – зауважує Павла Рашковська. 

Гордістю колекції вишитих сорочок у Музеї галЄрії є вишиванки бабусі Павли Рашковської, Василини, народженої у 1886 році. У Верховині її знали не лише як повитуху, але і як цілительку. Цікаво, що в сорочках, які вона вдягала як повитуха до породіль у вишивці відсутні чорні нитки – лише зелена, оранжева і сіра канва.  

“Вони досі зберігають енергетику життя”, – зазначає Павла Рашковська. Про це господині музею сказали гості, які практикують йогу. 

Верховинська ГалЄрія: як в інтерактивному музеї туристів на гуцулів перетворюють 1

Оскільки Музей галЄрія є інтерактивним, то туристам тут дозволяють не лише оглянути стародавній одяг, але й приміряти його. Таїнство з перевдяганням доповнює майстер-клас із зав’язування хустки і перемітки (традиційний головний убір заміжньої жінки – авт.). 

В музеї Ви можете прийняти участь в майстер-класі з пов'язування перемітки, переодягнутися в традиційне гуцульське вбрання та відчути на собі дух гуцульських традицій. Майстер-клас проводить господиня музею Павла Рашковська, яка дбайливо зберігає давні гуцульські традиції і передає їх наступним поколінням.

Читайте також: Музеї Прикарпаття

Перемітка — елемент жіночого гуцульського вбрання, що має особливе значення для гуцулів. Пов'язування перемітки нареченій символізує утвердження її як заміжньої жінки. Перемітка має символічне значення, служить оберегом всієї родини. І хоча пов'язування перемітки — обряд, сформований в давні часи, тут, на Гуцульщині, досі зберігають цю традицію.

“«Я можу переодягнути одночасно до 30 людей. Так, є такі групи, що всі хочуть вдягнути гуцульський одяг. Я дуже втомлювалась, але тепер проводжу ще й майстер-класи, на яких розповідаю усі секрети і таємниці під час одягання. Вишиті сорочки можу підібрати для всіх”, – розповідає газдиня. 

На запитання, які емоції викликають перевдягання у туристів, Павла Онуфріївна відповідає лаконічно: «Знімати не хочуть».  

Верховинська ГалЄрія: як в інтерактивному музеї туристів на гуцулів перетворюють 2

Гра на дримбі (традиційний музичний інструмент – авт.) у Музеї галЄрії – обов’язкова. Цього навчать усіх гостей: і великих, і малих. А ось найбільш вибагливим запропонують кулінарні майстер-класи. Найперше, туристам тут розкажуть-покажуть, як готувати гуцульські кокуци. 

«Це в нас є такий давній обряд, який вшановує в родині усіх померлих перед Великоднем. Тоді у середу у Верховині палять ватру, а діти кричать «Грійте діда!» – і отримують за це солодощі. Так вшановують у родині померлих й оте «Грійте діда» означає – «Зігрівайте душі наших предків». Коли ми їм даємо солодощі, то кажемо: «Нехай Бог прийме за померлі душі», а вони відповідають: «Прости Біг». У бідних родинах дітям у давнину давали яблучка та горішки, а у багатших пекли оті «кокуци» на білім борошні, сметані та яйцях. Тепер і ми печемо, а діти від цього досі тішаться», – розповідає власниця ГалЄрії. 

До «кокуців» тут подають «гарбату». Так за польської влади на Гуцульщині називали чай. І до нього туристам – цікава розповідь про карпатські трави. Окрім кокуців у ГалЄрії можуть навчити зготувати голубці, як пальчик-мізинчик, книші і борщ із квашених білих буряків та інші страви.  

Програма для туристів постійно доповнюється. За їхнім бажанням, вона може продовжитись в оглядовій, чи іншій екскурсії. Вони не менш цікаві, адже Павла-Парасковія Рашковська щойно завершила свою книгу про авторські подорожі для туристів. Проводять тут і «вечори легенд та казок у Карпатах». 

«Ми дуже тішимось, що усі традиції у нас зберігають до тепер. Бо ще сто років тому польський письменник Станіслав Вінценз (автор книги «На високій полонині» – авт.) писав, що поки тут дзвонять дзвони, пишуть писанки, гріють діда і колядують, доти існуватиме світ. Тепер я можу лише додати, що доки цивілізація знищує світ, гуцули його зберігають», – каже Павла Онуфріївна.

 Читайте також: Музей Гуцульської магії у Верховині - один з найнезвичайніших музеїв України