Як весільні сукні франківської дизайнерки підкорили світ

Вже майже 30 років Тетяна Гріг шиє розкішні весільні сукні, але її бренд краще знають за кордоном, аніж в Україні. Та й застати в Івано-Франківську дизайнерку непросто: вона багато їздить зі своїми колекціями на міжнародні виставки. Цієї весни представляла сукні на Європейському тижні моди, який проходив у місті Ессен в Німеччині. А нещодавно мала зйомки весільної колекції 2020 в Італії.

Як усе почалося

Команда майстринь створює весільні сукні для замовників з Америки, Європи, а іноді з Австралії й навіть Нової Зеландії в невеличкому цеху в Івано-Франківську. “Для мене моя робота – це моє життя. Я не відчуваю, що працюю. З радістю йду на роботу і проводжу тут кожен день до ночі, інколи забагато часу”, – ділиться дизайнерка.

У швейному цеху завжди світло завдяки “хмаринкам” білого фатину, атласу, органзи та інших “легких” тканин, які згодом перетворюються у привабливі сукні. На відміну від конвеєрного виробництва, тут кожна модель виходить неповторною.

Хист до  шиття у Тетяни виявився в ранньому віці. “Я була творчою дитиною, – розповідає Тетяна. – Я дуже багато шила. Всі ляльки в мене були при дизайнерських нарядах. Шила з усього, що можна: зі шторів, з обкладинок журналів… А батьки заохочували і підбадьорювали”.

Однак у ті часи батьки вважали, що доньці варто здобути технічну освіту, щоб згодом працювати інженером на якомусь заводі. Такі були радянські уявлення про успішне майбутнє. Тому вона вивчилася у Львівському політесі на інженера-електрофізика. Але в цей час Союз розпався, заводи закривалися, і дівчині довелося шукати іншого способу самореалізації й заробітку. І Тетяна повернулася до того, що любила і вміла змалечку. Почала шити. Тепер каже, що технічна освіта таки не раз виявилася  корисною в конструюванні весільних суконь.

Після одруження у 90-х роках Тетяна Гріг переїхала до Івано-Франківська. З того ж часу весь бізнес веде разом з чоловіком. Спершу на зйомній квартирі вони відкрили власний “салон” прокату весільних суконь. В асортименті були як викуплені б/в сукні, так і авторські. “Там підшивала вельони. Бували випадки, коли клієнтки приходили о 6 годині ранку, а я ще в халаті їх зустрічала. Такі часи були!” – згадує жінка.

Згодом разом з чоловіком почали орендувати частину сувенірного магазину у середмісті. “У ті часи весільні сукні були в дефіциті. На все місто було всього кілька салонів. Тому більшість наречених брали їх напрокат”. Згодом відкрила власний салон. Тепер її сукні у Франківську можна придбати у магазині на вул. Бельведерській.

Стати брендом

Торгова марка Tanya Grig зареєстрована у 1999 році і відтоді ж почала виходити на іноземні ринки. Як це вдавалося у “доінтернетний” період?

Рекламою, бухгалтерією та кадрами займається здебільшого чоловік. Кошти вкладали у класичну рекламу в газетах, підтримували як спонсори конкурси краси. Сьогодні для просування бренду найбільш ефективною є реклама в соцмережах “Фейсбук”, “Інстаграм”, “Телеграм”. А рекламні фотосесії колекцій проводяться не лише у Франківську. Попередні колекції були відзняті в Амстердамі й Римі. Сукні 2020 року нещодавно фотографували в одному зі старовинних італійських містечок.

58542745_296881587892467_6523350295152427008_n.jpg

58372730_2008733289435866_5600179377326260224_n.jpg

58377252_605654596511881_1770513728479952896_n.jpg

51132346_374364580018282_6266065514850680832_n.jpg

Партнери в Україні почали знаходити дизайнерські плаття, вже коли запрацював сайт. Разом з чоловіком робили розсилку фотографій суконь по весільних салонах – так знаходили нових клієнтів. Якщо було потрібно, їхали до потенційних клієнтів в інші міста та показували одяг або запрошували до себе.

Перші іноземні клієнти були з Росії (після 2013 року торгівля з РФ припинилася). Перша європейська виставка – у Німеччині. “Ми побачили, що цей ринок дуже потужний. Україна не давала стільки результату. Тепер я розумію, що це наш мінус, що Україна нас знає менше”, – каже Тетяна.

Дизайн суконь тепер розробляє не лише Тетяна. Вона хвалиться дизайнерками зі спеціальної освітою, які вміють працювати у команді. Сьогодні на бренд працює два десятки людей. “Сукня не робиться однією людиною. Працює декоратор, швея, закрійниця”, – розповідає Гріг. Під час розробки колекції готуються лекала різних розмірів. Під них процес пошиття відточений та швидкий. Як правило, салони, які займаються продажем суконь, купують стандартні розміри. Відшивання колекції може тривати від 4 до 6 тижнів. В окремих випадках шиються плаття під мірки клієнта. Крім того, елементи в моделях можна міняти під замовлення.

Наполеглива праця дала результат – сьогодні сукні Tanya Grig замовляють у різних куточках світу. І саме міжнародні виставки дають найбільше клієнтів. “Вони хочуть бачити якість – з чого плаття зроблене, торкнутися, поміряти – все має гарно сидіти у відповідності до розміру”.

Тетяна каже, що українських брендів стає все більше на європейських та американських виставках весільної продукції. «Навіть європейці скаржаться, що Україна “відкушує” у них добрий шмат ринку збуту».

Сьогодні налагоджувати зв’язки із замовниками не складає жодних проблем. “З інтернетом зараз все просто. В нас Угода про Асоціацію з Євросоюзом дала безмитну торгівлю. Європейці купують наші речі із задоволенням”, – каже Тетяна. Раніше клієнти з ЄС змушені були сплачувати мито, а тепер в них залишаються лише звичні податки. Інші умови торгівлі з Австралією, США, Канадою. Для них залишаються клопоти з розмитнення. Там сукні дорожчі. До того ж там полюбляють пишні, багато оздоблені моделі. “Європа простіша. Наречені стриманіше ставляться до весільної моди”, – додає жінка.

Примхи моди

На весільну моду впливають два ключові фактори – дизайн тканин і тенденції у смаках публіки.

“Ми залежимо від виробників тканин. Можемо лише комбінувати. Це чи не найважливіший фактор впливу у моді”, – каже Тетяна.

А є ще кон’юнктура смаків. В один сезон можуть бути модні дуже короткі сукні, мінімалістичні, в наступний – пишні. “Зараз є попит на блискітки, все з сильним напиленням глітеру. Клієнти хочуть це бачити. Думаю, що за рік-два це вже не буде модно”, – каже дизайнерка.

У Франківську цього року є попит на дуже прості сукні без жодних оздоблень, пошиті з однієї тканини – чи атласу, чи органзи. Багато наречених замовляють легкі тканини – тюль, шовк, шифон. “Люди, напевно, втомилися від химерності, яка була актуальна кілька років тому”, – додає Тетяна. Останні роки було актуально корсети до талії, а нижче легка, не дуже пишна, падаюча або А-силуетна спідниця.

У дизайнерки вже готова колекція 2020 року. В основі – легка, “повітряна” сукня. Є і сукні-трансформери, де відстібаються довгі спіднички, рукава, паски, банти чи інші елементи. З такими сукнями наречені зможуть продемонструвати кілька образів на весіллі. До речі, білий колір вже не надто популярний. Клієнтки обирають здебільшого молочний, кремовий, колір слонової кістки, пудрові тони.

Порада молодим дизайнерам від Тетяни Гріг:

Не боятися! Не боятися робити помилки, не боятися виходити, стукати, робити, їхати… Робити все, щоб свою мрію втілити. Не боятися відмов, не боятися митниці, не боятися перепон, які в голові. Не боятися мовного бар’єра… Якщо чуєш в собі сили, якщо є вміння в руках – варто це показувати. І не зупинятися, навіть якщо важко на початку.