Загинули за українську державність. Про що розповідають експозиції Музею визвольної боротьби у Франківську

Якими є експозиції музею на вул. Тарнавського у Івано-Франківську, як триває пошук нових експонатів та яка кількість як українців, так і іноземців цікавиться історією боротьби України за незалежність, розповідає директор Івано-Франківського обласного Музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери Ярослав Коретчук.

– Якщо говорити про Музей визвольної боротьби, в чому його особливість?

– Перш за все, сама ідея створення цього музею виникла ще в 1989 році, коли відбувалися розкопки на території урочища Дем’янів Лаз, в ході яких були знайдені жертви комуністичного терору. Тоді ж члени Товариства «Меморіал» знайшли частину особистих речей, які належали розстріляним людям. Так виникла ідея зберегти усі ці речі, щоб вони були доступні для огляду людьми, і щоб історію про Дем’янів Лаз увіковічнити та зберегти на роки. Здобуття Україною незалежності відкрило ще один історичний пласт історії визвольного руху – боротьби ОУН і УПА. В 90-х роках ще жила величезна кількість ветеранів і ця тема була відкриттям, адже за Радянського Союзу ця тема замовчувалася, викривлювалася, було створено багато міфів. Потрібно було продемонструвати цю боротьбу, розпочався процес збору експонатів, пошуку приміщення і в 1996 році, завдяки громадській організації «Меморіал», за підтримки різних підприємств, волонтерській роботі, було знайдено приміщення, проведено ремонтні роботи, зібрана експозиція. Такі люди, як Іван Павликівський, Юліан Куйбіда, Роман Круцик, Степан Каспрук і ще десятки людей допомагали, щоб створити цей заклад і в 1997 році до свята Покрови музей був відкритий до огляду відвідувачами. В цей період обласна рада взяла на себе фінансування оплати комунальних платежів, заробітної плати. З того часу і веде свою історію наш музей.

Читайте також: Парк музей «Карпати в мініатюрі» м. Яремче – туристична «родзинка» Івано-Франківщини

Читайте також: Арт-ґрунь Полонина Перці - осередок гуцульської культури у Яблуниці

На сьогодні ми об’єднали п’ять музеїв в межах Івано-Франківської області. У 2006 році в Косові був створений Музей визвольних змагань Карпатського краю, який приєднали до нашого музею. У 2008 році від Прикарпатського університету до нас було передано історико-меморіальний музей Степана Бандери на його батьківщині в селі Старий Угринів. У 2009 році в урочищі Дем’янів Лаз відкрили капличку і дзвіницю, а в цокольному приміщенні поставили експозицію. І у 2010 році до нас приєднали громадський музей – Підпільну штаб-квартиру Романа Шухевича у селі Княгиничі, мова про будинок, у якому він перебував у зимовий період 1946-47 роки.

Важливість нашого музею в тому, аби зберегти пам’ять про ті історичні події. Власне, наш музей став першим в Україні такого профілю, не просто історичний чи краєзнавчий, а саме музей, який розповідав про боротьбу українського народу у ХХ столітті за здобуття своєї незалежності. Сьогодні відчуваємо загострення актуальності цієї теми в ході україно-російської війни, коли для багатьох українців нарешті стало зрозумілим, що таке боротьба за свою власну державу. І сьогодні, на прикладі нашого музею, ми даємо можливість патріотичного виховання молодого покоління, яке має для себе усвідомити, що за українську державність загинула величезна кількість людей і що сьогодні ми також повинні зберегти цю державність, докладати зусилля, аби Україна відбулася, як повноцінна держава.

– Якими на сьогодні є експозиції музею? Що саме можуть побачити відвідувачі?

– У Івано-Франківському музеї, який розташований за адресою: вул. Тарнавського, 22 у першому залі експозиція демонструє витоки нашої державності від найдавніших часів – епохи Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, козацької доби, держави Богдана Хмельницького, соціально-національний рух опришків, громадсько-політичну діяльність кінця 19 століття і перехід до подій Першої світової війни і створення Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Далі експозиції розповідають про репресії комуністичного режиму в 30-х роках на східній Україні – мова про Голодомор, про «золотий вересень» 1939 року і розстріли в Дем’яновому Лазі і про перехід до етапів збройної боротьби підпілля ОУН, Української Повстанської Армії. Логічне завершення музею – арешт частини прихильників Визвольного руху, їхнє перебування у радянських таборах системи Гулагу. 

Читайте також: Верховинська ГалЄрія: як в інтерактивному музеї туристів на гуцулів перетворюють

– Чи багато до вас приходить відвідувачів? Власне, переважно приходять мешканці Івано-Франківська, чи й приїжджають туристи?

– Якщо говорити про усі п’ять музеїв, то левова частка лягає на Івано-Франківський музей, а також – на батьківщину Степана Бандери. Минулого року наш музей відвідало понад 50 тисяч відвідувачів. Левова частка – учнівська та студентська молодь. Доросле ж населення – переважно, вихідці не Івано-Франківської області, тобто гості з Півдня, Сходу України, для яких ця тема є цікавою та контраверсійною, вони задають дуже багато запитань, іноді провокативних. Також приходить багато іноземців, ми зафіксували в себе гостей з-понад 70 країн світу, це туристи із Швейцарії, Голландії, США, Канади, Бразилії, Аргентини. Ми активно співпрацюємо із Івано-Франківським національним медичним університетом, де навчається багато іноземців. Вони часто відвідують наш музей і знаходять чимало спільних рис із історіями своїх країн, зокрема – з елементами своєї боротьби за державність. 

– Де ви знаходите нові експонати для поповнення фондів музею?

– Формування експозицій можна умовно поділити на два етапи. На початку 90-х років і до середини 2000-х ще живими було багато учасників Визвольної боротьби, вони самі або їхні нащадки передавали експонати до музею, аби зберегти пам’ять про свої родини, про певну епоху.

Десь із 2005 року зменшилася можливість такого збору експонатів, адже багато ветеранів відійшло уже до іншого світу. Експонати почали з’являтися з місць розкопок, які проводилися на території нашої області. Протягом останніх років ми намагаємося відслідковувати продаж експонатів. На жаль, частина речей, пов’язаних з періодом Визвольної боротьби, почала з’являтися на чорному ринку. Ми намагаємося різними шляхами, чи із залученням більш заможних людей, чи за допомогою волонтерів, викуповувати експонати на аукціонах і так поповнюємо фонди нашого музею. 

Читайте також: Музей Гуцульської магії у Верховині - один з найнезвичайніших музеїв України

– Власне, які речі вас цікавлять для творення нових експозицій?

– Звичайно, найбільше нас цікавлять речі, пов’язані з епохою перших Визвольних змагань 1917-21-х років: документи, світлини, особисті речі. Це речі, пов’язані із діяльністю ОУН і УПА, від 30-х і до середини 50-х років: листівки, документи, листи, вишивка, офіційні документи підпілля ОУН і відділів Української Повстанської Армії. Цікавлять фрагменти зброї, а також речі політв’язнів, особливо привезені з таборів. Всі ці речі дають можливість більш повноцінно зрозуміти нашу українську історію.

Читайте також: Добірка найцікавіших музеїв Прикарпаття