Шевченкова марка в США

Це - поштова марка, присвячена Тарасу Шевченку. Художник Михайло Бабій, Клівленд (США).

Пропонуємо прочитати невеликий текст з статті В Мазаного про те, як українська діаспора в США розгорнула кампанію на підтримку видання у США поштової марки, присвяченої Тарасу Шевченку:

Кампанію розпочав на початку 60-х років автор марки художник українського походження Михайло Бабій із Клівленда (штат Огайо). Ініціатор подав на ім’я найвищого керівника американської пошти відозву, підписану 448 громадянами українсь¬кого походження – знайомими митця. У тексті послання він наводив такі аргументи: «Шевченко як найбільший український поет, борець за свободу народів, як трибун демокра¬тії і гуманізму, що всією силою генія ненавидів тиранію, деспотизм і поневолення, заслуговує на те, щоб його в Америці відповідно вшанували. Тим більше що Шевченко ідеалізував Америку з її свободою і законами».

Завдяки зусиллям українців із творчістю Тараса Шевченка ознайомилися видатні люди США, що дозволило їм сформулювати свої про думки про її значення та підтримати акцію.
Сенатор Томас Додд: «Шевченко, в першу чергу, належить українському народу. Але, у великому смислі, він належить всьому людству. Ми шануємо його як борця за свободу, який натерпівся через переслідування та утиск. Ми схиляємося перед ним, як перед спільним героєм і як моральною опорою всіх часів».
Конгресмен Елвін Бентлі: «Нам усім відома натхненна ідея, яку Шевченко, сучасник Авраама Лінкольна і пошанувальник Джорджа Вашингтона, дав українській нації і людям інших країв».
Конгресмен Даніель Флуд називав Шевченка всезагальним символом боротьби за свободу у світі.
Сенатор Хуберт Хемфрі: «Його життя і творчість відіграли величезну роль у формуванні українського національного почуття. Його ідея національного самовизначення і демократичної влади залишається світлим орієнтиром сьогодні...»

Чи сподівався художник на позитивне рішення стосовно друку марки? Безперечно, адже його заклично вабив аналог: у серії марок про визначних мислителів уже була видана подібна на честь першого прези¬дента Чехії Томаша Масарика. Закликав до цієї справи теж мешканець Клівленда Карел Заграднічек, який зібрав 48 тисяч підписів американських чехів.

Михайло Бабій з однодумцями також добився, аби спочатку муніципалітет Клівленда звернувся до головного поштмейстера США із проханням випустити марку. Але інші українські громади виявилися пасивнішими... Зенон Винницький у газеті «Гомін України» за 16 жовтня 1965 року зазначає з цього приводу: «Звісно, якби посадники і міські ради тих великих міст Америки, в яких є значні українські громади, пішли слідом за Клівлендом, тоді б можна було ставити проблему на форумі губернаторів, а відтак, можливо, і в конгресі США».
Надалі Михайло Бабій обирає іншу тактику, аби не бути залежним, за його словами, від «наших людей і їхніх капризів».
Як відзначала газета «Українське життя», «він задумує здобути американську суспільність і через неї вплинути на урядові чинники у Вашингтоні».Відтак звертається до мерів міст, губернаторів, окремих впливових громадян.
Один за одним губернатори апелюють до генерального поштмейстера США. Показовим у цьому є лист керівника Нью-Джерсі Річарда Г’юза: «Саме Тому, що громадяни українського походження цього штату слушно гордяться Тарасом Шевченком, найбільшим українським поетом, трибуном демократії і гуманності, який також з усією силою ненавидів тиранію і невільництво, мріяв про таку волю і справедливість для України, яку створили для Америки Джордж Вашингтон і Авраам Лінкольн, і Тому, що президент Ліндон Джонсон у своїй декларації визнав, що «Шевченко заслуговує на почесті», і Тому, що американські громадяни українського походження, котрі живуть у США, вносять петиції до генерального поштмейстера, тому я, Річард Дж. Г’юз, пропоную, щоб генеральний поштмейстер видав поштову марку Тараса Шевченка».
Зрештою зусилля Михайла Бабія підтримали губернатори 15 штатів, 134 члени конгресу, п’ять мерів, п’ять керівників американських університетів, 15 тисяч громадян.

22 травня 1967 року конгресмен М. Фієн повідомив Михайлу Бабію, що громадський марочний комітет дорадників при генеральному поштмейстерові США запланував видання марки на 1968 рік. Такому рішенню передувало звернення М. Фієна до генерального поштмейстера США Л. О’Браєна: конгресмен просив останнього поставитися прихильно до вирішення справи, у якій він, М. Фієн, надзвичайно зацікавлений.
Однак марка тоді так і не була надрукована...

Проте активна діяльність Михайла Бабія допомогла жителям США усвідомити велич і значення творчості Тараса Шевченка. Художник хоч і був розчарований, проте зазначив у своїй книзі «Спадщина Т. Шевченка і наша акція за його марку»: «Всі документи з величезної акції за видання на честь Шевченка американської поштової марки дають наочну картину про неоцінимі скарби Шевченкової спадщини з його діяльности як високої кляси мистця-маляра і графіка, якого називали другим Рембрандтом, як геніального поета і як великого державного мужа, який запалював український і другі народи до боротьби за встановлення в світі гуманітарних законів співжиття і вільної творчости кожного народу, його суверенітету…»
Час для марки настав у 1976 році, але це було не урядове видання – її випустив Український музей-архів у Клівленді разом із конвертом із зображенням пам’ятника Шевченку у Вашингтоні. Тоді ж Український конгресовий комітет Америки в Чикаго видав марку «Шевченко і Вашингтон» у філателістичному блоці, присвяченому визначним українцям.

Віктор Мазаний. Шевченкова марка. http://charivne.info/rivne-news/shevchenkova-marka