«Ти щаслива людина, якщо можеш займатися улюбленою справою» - скрипаль-віртуоз Олександр Божик про концерт в Івано-Франківську та свою творчість

12 січня Івано-Франківськ запалить «Джиммі Хендрікс серед скрипалів», віртуоз та переможець багатьох талант-шоу Олександр Божик. На франківців очікує масштабне музичне дійство, яке занесено до «Книги Рекордів України». Скрипаль-віртуоз Олександр Божик у супроводі рок-оркестру виконає світові хіти, авторську музику, класику у сучасній обробці та саундтреки до кінофільмів. Журналісти сайту 0342 поспілкувалися з музикантом та з’ясували, як почалася кар’єра скрипаля та які несподіванки він планує на концерті.

Журналіст Наталія Олексієнко:

- Чи це Ваш перший виступ в Івано-Франківську?

- Так, сольний виступ у Франківську перший. Багато виступав тут на корпоративах, весіллях, з командою. Нещодавно виходив на сцену як учасник шоу «Володар стихій» - представляв стихію вогню.

- Ви скрипаль-віртуоз. У Вас дуже цікава техніка виконання. Як ви дійшли до цього?

- Віртуоз  – бо вмію швидко грати на скрипці. І граю неординарно: вмію грати в різних положеннях, на кількох скрипках одночасно. Загалом, в мене вже  більше трьох тисяч концертів, більшість з них за кордоном. В різних амплуа: соло, з оркестром. Під час виступів багато чого траплялося: і скрипки ламалися, й смички. І в мене є номер Паганіні, де я розриваю струни. І та одна струна також не завжди витримує. Кожен 10-15 виступ в мене вистрілює, скрипка розлітається і потім доводиться на ній грати як на барабані.

- Скільки у Вас скрипок? Можливо, є найдорожча – хтось подарував або десь пам’ятно придбали?

- Найдорожчою для мене є та скрипка, що є основною на концертах. Вона українського майстра Романа Зінечка. Він її спеціально для мене зробив і вона мені дуже зручна. На ній можна робити феноменальні речі.

Вона для мене дуже пам’ятна – вже вся в царапинах, потерта, але я її спеціально не привожу в порядок, бо це спогади про якісь концерти.

І ще в мене є електроскрипка. Вона маленька, тиха – вдягаєш навушники і тебе не чують оточуючі. Була з нею історія. Я раз їздив на концерт в Південну Америку: Аргентина, Бразилія, Парагвай. І в Бразилії в мене викрали сумку – таксист. В ній, окрім костюмів та техніки (мікрофонів тощо), була й ця електроскрипка. Вона була дуже запакована. Ми через 2-3 дня того таксиста знайшли, через міліцію. І було видно, що він ту сумку розпакував, але не зміг закрити назад, бо там було дуже багато речей. Він з силою притиснув і та скрипка електронна трісла. Її довелось заклеїти. Вона тепер так само поклеєна, але це пам'ять про цю поїздку. І нагадування про те, що свої інструменти не можна нікому довіряти. Як би таксист чесно не виглядав.

- Чому більшість концертів за кордоном, а  не в Україні?

- В Україні теж багато, але більшість приватного плану. Якщо сольні концерти – то я виступаю фактично тільки у Львові. Щорічно я роблю з рок-оркестром два концерти в один день. Люди вже  знають, що це таке. Їм подобається, тож квитки розкуповують наперед. Але по Україні я ще так не їздив з сольними концертами. Не було часу, скажу чесно, це все організовувати. Це не є заробіток. Зараз нас фактично 30 людей на сцені – всіх привезти, проживання, харчування, гонорари - це все затратно. Це все концерти показати свою творчість, познайомити людей з хорошою музикою, подарувати хороший настрій.

- Заради роботи в Україні Ви розірвали контракт в Нідерландах. Чому так ризикнули? Чи справдились надії та очікування?

- Ми розірвали контракт полюбовно, мене намагалися зрозуміти, але все одно не розуміли, чому я вертаюсь в Україну. Вони казали «ти ж можеш стати крутим в Європі. Лишайся, ми зробимо тут тобі кар’єру». Я дуже хотів в Україну. Пішов на «Україна має талант».

Я не прогадав, бо я зараз почуваю себе на своєму місці. І я живу в рідному для себе Львові. І я можу подорожувати абсолютно всім світом, цілою Європою.

Дійсно, концерти це не є якісь великі заробітки, але те, що я роблю скрипкою, користується – особливо зараз, в передноворічний час –  популярністю на корпоративах. Це є фактично мій основний дохід. Три місяці назад я звільнився з роботи – я працював у Львівській філармонії близько 15 років концертмейстером оркестру. Це така посада найвища.  Але я пішов з роботи, бо хочу більшість часу займатися своєю творчістю. Виходило, що 5 годин щодня в мене «вилітали» на роботу в оркестрі.  А якщо ці п’ять годин попрацювати над собою  - можна зробити неймовірні речі.

- Ви багато говорите про особистий розвиток і нові досягнення. До чого прагнете?

- Це не основна ціль бути людиною-оркестром чи інструменталістом. Насправді, в мене є така мрія – я хочу писати своєї музики багато. Її велика кількість в моїй голові літає, але ніяк не було часу трохи записати її в студії.  Там вже можна кучу альбомів видавати. Мені це подобається. І мені подобається просто навіть грати на скрипці. Виходити на сцену. Це такі емоції – де ти готуєшся місяць-два до того концерту, нервовий, робиш репетиції, потім на такій легкості в тебе дві-чотири години минають. І після того ти розумієш, наскільки ти щаслива людина, що можеш займатися улюбленою справою.

- Як ваша дружина підтримує Вас?

- Дружина так само музикант – піаністка. Вона учасник нашого колективу – це мій арт-директор. Вона повністю займається логістикою, організацією, договорами, контрактами. Це, напевно, самий невигідний продюсер в світі – забирає всі гонорари) Але вони всі йдуть в правильному руслі.

- Чи є у Вас, при такому шаленому графіку, діти?

- В мене є донечка, півроку. Раніше дружина постійно всюди зі мною їздила. Зараз я їх вже 8 днів не бачу. Лише зранку дружина скидає фото донечки, як вона міняється. Багато концертів, багато переїздів.

- Ви в багатьох країнах брали участь в шоу талантів – це Україна, Польща, Італія, Британія. Яке вам найбільше запам’яталося? Саме ставленням до артиста?

- Це, звичайно, «Україна має талант». Ми жили на базі в Києві. Це був не один місяць. Нас готували. Нам шили костюми – ми виходили на сцену. Ми вчилися розмовляти на сцені. Нам писали спеціально музику. Це ефіри, які дивились мільйони. Це така школа. Це був другий сезон шоу.

Рік тому я брав участь в «Польща має талант». Це вже був 10-й сезон. І там також було класно, але там вже все було по накатаній схемі. Підготовка буквально два-три дня. Костюм шиється в онлайн режимі, всі переговори через e-mail. Досить все швидко.

І, звичайно, запам’яталося «Британія має талант». Ну там дуже мені сподобалося, тому що я шаленію від цієї країни. Там все абсолютно по-іншому. Там я себе добре показав. Але через певні проблеми зі своїми документами я не зміг продовжити далі там свою участь.

Загалом, участь в талант шоу є хорошим промо для артиста: люди побачили хто ти є, що ти маєш. Стараюсь в кожній країні мати свого менеджера. Зараз в мене дуже багато концертів в Польщі: на березень в мене вже орієнтовно є 6 концертів. І зараз ведуться переговори абсолютно на весь рік з концертами.

За що люблю виступати в Польщі: там кожне маленьке село має шикарний зал – зі світлом, звуком. В нас, в Україні, такого ще звичайно немає. Можливо колись буде. І в Польщі все класно організовують: мене мало хто знає там, але в мене завжди аншлаги. Через гарну рекламу, картинку, афішу.

- Ми знаємо, що Ви організовували дитяче талант-шоу. Чи дійсний ще цей проект?

- Зараз це є лише у Львові - «Божик шукає таланти». Діти приходять, грають і дитина, яка перемагає, виходить на сцену і грає з рок-оркестром. Ми робимо їй аранжування. Неважливо який інструмент чи спів. Це заохочує дітей. Ми збираємо в один день дітей з музичних шкіл, училищ.

Це кожного року проходить, вже кілька років поспіль. Одного разу в нас було двоє переможців. Але між них не було скрипалів. Тож я зібрав усіх скрипалів, які виступали, і створив оркестр «Веселі смички». Це близько 20 дітей. Я написав ірландські мелодії. Вони танцювали, рухались, співали – їм так страшенно це подобалось.

І я це планував як одноразовий проект, але ми вже разів 6 чи 7 з ними виступали. Тому що діти після кожного виступу плачуть «тільки не кажіть, що то останній раз».

В нас вперше переміг скрипаль Назар Шутко. То зараз в нього вже концерти в Україні, Польщі, він популярний. Він дуже артистичний.

Ми плануємо робити такий проект в кожному місті, куди приїжджаємо.

Буває, що перед концертом підходять батьки, кажуть «є дитина, хоче заграти». Я не виключаю такої можливості. Можу зразу вивести цю дитину онлайн. Якщо я побачу, що в цьому концерті це доцільно, я можу заграти разом  з цією дитиною, бо імпровізую я багато.

- Ви так багато працюєте й гастролюєте, чи маєте секрет як все встигнути й відпочити?

- Я взагалі багато книжок читаю. Я дуже багато часу проводжу в поїздах. Я деколи не розумію, як люди їдуть в поїзді і дивляться у вікно. Для мене це трата часу. Я мушу щось читати, щось дивитися. Люблю читати біографії відомих людей, дивитися як вони досягали успіху. Книги – для мене і є відпочинок.

І я вмію планувати. В мене є блокнот і кожен ранок я 20 хвилин приділяю плануванню дня. Я рухаюсь в чотирьох напрямках – не буду розказувати яких – в кожному напрямку в мене має бути мінімум три завдання. Якщо я їх всі виконаю протягом дня – це величезний успіх, тому що насправді завдання дуже складні. Але я вважаю, що кожен повинен хоча б один крок робити до своєї мрії, хоча б малесенький.

А ще в мене є такий цікавий рецепт як досягнути успіху, особливо для музикантів. Я вважаю, що треба робити щось своє, що до тебе ніхто ніколи не робив. Ми ніколи не зможем заграти найкраще всіх в світі.

Завжди з’явиться якийсь кореєць, якийсь займається 20 годин на день і він все одно заграє краще. Я роблю шоу, я шоумен. Дійсно, три–чотири скрипки – такого ніхто в світі не робить. Це приносить свої плоди.

- Чи буває у Вас емоційне вигорання і як Ви долаєте його?

- Емоційне вигорання є. Кожен день якийсь концерт. Важко на нього зібратися.

Я придумав собі таку фішку: якийсь подарунок, бонус за хороший концерт. От я собі думаю «зараз я відіграю цей концерт і я маю право купити собі оце».  І весь виступ я про це думаю.

Минулого року після всіх корпоративів і двух сольників в опері я купив собі плейстешйн. Можливо, це по-дитячому, але я цього хотів, я пішов в магазин, купив її і грав. Завжди якийсь бонус: або смачна вечеря, або телефон, або ще щось.

- Чим дивуватимете франківців на своєму сольному концерті?

- Я з нетерпінням чекаю на цей концерт. Це вперше я у Франківську з сольним проектом. Спокійно не буде – буде дуже гаряче і драйвово, недарма я стихія вогню. Я з першого твору «стріляю» і тримаю в тонусі весь концерт. Будуть кавери на світові хіти, буде багато авторської музики, музики до фільмів, шоу-номери – все це в супроводі оркестру.

В нас нічого не прописано, немає жодної фонограми, плей-беків, в будь-який момент ми можемо зупинитися. Я можу щось сказати, пожартувати, щось повторити – музиканти мене відчувають і ми творимо прямо на сцені.  Хтось зі мною буде на скрипці грати.

Мій улюблений номер – де я за допомогою пульту керую оркестром, переключаю його, показую навіть як вони по одному грають, трохи знайомлю людей з музикою. Багато поєднань такого непоєднуваного, наприклад, я люблю грати класику, Чайковського, а потім переходити на АС-DС. Це музичний кросовер – це дуже популярно зараз в світі, коли класика міксується з якимось творами.  Буде презентація диску у Франківську – одне з перших міст, яке його побачить.  Я над ним працював 8 років.  У Франківську планую показати все найкраще, що ми з бендом за 8 років виконували.

Хотів би побажати всім франківцям ходити на хороші концерти, на якісні. Побажати всім миру і щоб ми мали час і на хорошу роботу, і на приємний відпочинок.

 Читайте також:

Шоу "Володарі Стихій", яке відбудеться тільки в Києві, Одесі та Івано-Франківську