Франківців запрошують на незвичну виставку ікон на склі. ФОТО

З 23 березня по 12 квітня в Івано-Франківському музеї мистецтв Прикарпаття, що на майдані А. Шептицького, буде представлена виставка сакрального мистецтва на звороті скла. Автор робіт – п. Володимир Лукань, доцент кафедри образотворчого мистецтва та реставрації ім. М. Фіголя Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.

На основі вікового досвіду стильотворення на Сході й Заході України, митці творили власну українську ікону, інформує прес-служба Архієпархії УГКЦ. Саме середина XVII століття для мистецького світу Західної України стала визначною, оскільки на цей час припадає розцвіт народного мистецтва. Така простацька манера виконання була життєвою й оригінальною, наближувала молільника до Господа Бога. Глядач, як правило, не звертає уваги на вкорочені фігури, на різкі, майже графічні контурні лінії, на численні просторові зміщення, невідповідність масштабу одних постатей стосовно інших, а навпаки – милується прекрасним декоративізмом цих ікон, вкладеною в них любов’ю до Бога і Його святих, а також з «народною богословією».

Куратор виставки о. д-р Віталій Козінчук повідомив, що в реаліях нашого часу, традиційний для Західної України іконопис на склі відновлюється.

«Яскравим представником такого малярства є викладач Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Володимир Лукань. Сакральним доробкам майстра притаманна так звана «зворушлива параканонічність». Параканон у сакральному мистецтві України − це паралельна канонічність до візантійських композиційно-естетичних вподобань епохи Високого і Пізнього Середньовіччя», - твердить провідний науковий співробітник музею мистецтв Прикарпаття.

Саме такою параканонічною є ікона Володимира Луканя. Улюблена тема для художника – хатній іконостас. Число сюжетів ікони на склі необмежені, вони рідко повторюються. Автор виставки двох однакових творів не подає, оскільки кожен раз малюється ікона в інших колірних поєднаннях. Міняється колір тла й по-іншому трактуються декоративні елементи на одязі, кожне інше обличчя має свій особливий відтінок.