Черешні з коньяком у франківській книгарні

Сьогодні наша розмова з Нікою Нікалео - письменницею зі Львова, котра привезла у Франківськ "Черешні з коньяком". Ніка Нікалео(справжнє ім’я Хідченко Вероніка Олександрівна, народилася 16 лютого1973 року у місті Львові. Ніка-громадська діячка та перекладач. Дипломант конкурсу «Коронація слова-2010» за роман «Dolce Vita». Лауреат «Коронації слова-2013» у номінації «Вибір видавця» за роман «Любові полум’я». Дипломант Корнійчуківської премії за дитяче фентезі «Небесний острів».

Презентація книжки "Черешні з коньяком" відбулася в книгарні "Є", модерував Роман Бойчук

Ніко, Ви почали творчий шлях як авторка дитячих книжок. Чому раптом романи і чому власне «любовні романи».

Моєю великою мрією було стати частинкою «коронаційної» родини від початку заснування конкурсу «Коронація слова». І я безмежно вдячна Богові за таку Його велику ласку здійснити моє бажання. Це не сталося раптово. Я йшла до цього довгих 10 років. Поміж тим писала прозу для дітей, виховуючи своїх малюків під час декретної відпустки. А от те, що мої романи відносять до любовної прози, це закономірно. Оскільки пишу про те, що найбільше хвилює кожного: родину, кохання, улюблену роботу, соціальне життя і т.д.

Любовні романи мають чи не найбільшу читацьку аудиторію. Ви орієнтуєтеся на неї чи все-таки на внутрішні відчуття?

У кожній книзі має бути любовна лінія, без неї роман прісний, можливо у моїх робиться більший акцент на головному почутті. Однак, не вважаю тему кохання визначальною у своїй творчості. Мені цікавіший внутрішній світ людини, зокрема, сучасної жінки. Адже зараз вельми часто вона перебирає на себе усі функції голови сім’ї. І водночас уміє залишитися такою вразливою, чуйною і ніжною, як і 100 років тому. Я пишу про цілісних, цікавих, цілеспрямованих жінок – такі сучасні героїні. Вони і волонтерки, і директорки, і люблячі матері… Поруч з такими хочеться бачити мудрого і такого ж успішного чоловіка. А частіше ситуація є протилежною.

Жіночий літературний клуб - успішний проект доброго менеджера. Що спонукало до його створення?

Дякую за добре слово, але легко робити справу разом з людиною,яка дивиться з тобою в одному напрямку. У мене таких добрий десяток, дякуватиБогові. Історія створення клубу бере свій початок від 2010 року, коли ми з Дарою Котрій познайомилися, розвіртуалившись на ювілейному фіналі Коронації слова. Потім частіше зустрічалися при філіжанці доброї кави по-львівськи, ділилися думками про прочитане, обмінювалися власними творами, критикували, радились, сперечалися і врешті об’єднали своїзусилля та вирішилизайматисяпросуваннямновітньоїукраїнськоїлітератури. Відтоді ми поволі крокуємо окресленою стратегією і відкриваємо нові імена. Декторі із них згодом приєднуються донаших лав.

«Черешні з коньяком» - звісно типовий роман про любов. Але акцент власне на деталях. Це авторський стиль чи продумана інтрига для читача?

Найцікавіше завжди криється у деталях. І чи це“Черешні з коньком”, а чи “Любові полум’я” - діаметрально протилежний за настроєм і стилем роман, увага читача має зосереджуватися на незначних, на перший погляд, дрібничках. Письменник малює портрети своїх героїв так, як добрий психолог бачить свого пацієнта наскрізь у його розповідях.Ускладнюються взаємозв'язки між окремими типами деталей: посмішка або грізний блискавичний погляд, або грім, будь-що з того,що зявляється на сторінках книги має особливу вагу і не є зайвим. Таким чином,підвищуються зображально-виражальні якості деталі, насиченість її ідейно-художнім смислом. Це дає можливість глибше, ймовірніше пережити прочитане.

Герої роману видумані чи мають реальних прототипів? Були ситуації, коли Ваші знайомі впізнавали себе у Ваших текстах?

Я зазначила на початку книги, що усі історії та герої вигадані. Аби не образити нікого, хто б не хотів бути впізнаваним. Насправді, прототипи героїв цілком реальні, тільки імена не відповідають реальним. Усе написане про людей мені знайомих і незнайомих, але цікаві факти із життя яких я дізналася від їхніх близьких родичів. Книга містить кілька епізодів із життя за кордоном наших співвітчизників. Це дуже нетривіальні, цікаві сюжетні лінії, які велетенів основну канву твору. Адже ми потрапили в незвичні для нас історико-політичні умови і те, як українці пристосовуються до них, у які неординарні ситуації потрапляють, як змінюються їхні цінності і світосприйняття писати неймовірно цікаво.

Так видається, що Олена схожа на Вас. В чому найбільша схожість? Чим із власних рис, досягнень чи «мінусів» Ви б ніколи не наділили котрусь зі своїх героїнь?

Ха-ха! Олена змальована з прототипа, з яким насправді сталася ця історія. Але не до кінця так, як це є у романі. Згадайте Гоголя, з якою любов’ю він описує кожного свого героя – негативний він чи позитивний, Микола Васильович любить їх усіх! Кожен автор пропускає через себе кожного свого героя.Усі вони містять його часточку. Адже ми дивимося на світ лише своїми очима і тільки на крихту можемо зрозуміти іншу точку зору, яка, до прикладу, не співпадає з нашою. Частіше ми погоджуємося її просто прийняти, аніж зрозуміти. Щодо власних недоліків,то ніхто з нас не є досконалий. Я в тому ж числі. Але одна дуже противна і вельми поширена серед людей вада менітеж притаманна, борюся з нею протилежним. І результат мені подобається. Про людину, яка не бореться з цією рисою писати не цікаво, і я не пишу.

Яка з ключових проблем роману ближча Вам як автору? Ви пережили котрусь із них особисто чи це добрий намір наштовхнути читача на роздуми і вірний вибір?

Гарне запитання. Так, я трохи фаталістка і в більшій мірі глобалістка. Мені набагато цікавіші проблеми навіть не світового масштабу, а те, що призводить до дисбалансів і катаклізмів у житті соціуму. І я про це пишу, кожен читач проходить через ці акценти у моїх романах. Поки намагаюся робити це дуже обережно. Аби не залякати читача своїми умодомислами і колупаннями у моральності наших вчинків, не відлякати серйозністю і,на перший погляд, відірваністю від особистих проблем кожного.Адже нам складно сприйняти те, що ми живемо в одній екосистемі, більше того, ми напряму пов’язані з космосом, з далекими зірками і планетами. Фундаментальну роль у нашому житті відіграє фізика. А ми переконані, що це нудна наука. Треба про це писати цікаво і поступово, занурюючи у цікавенний світ непізнаного, що напряму пов’язаний з нашим життям. Інакше, хто мене буде читати?! А от на презентаціях я із задоволеннямспілкуюся про це і пояснюю як легко і органічно вплітається любов у фізику… Відчуваю посмішку на вашому обличчі.

Власне про вибір. Ви навмисно поставили кожного з героїв роману перед вибором чи так склалося в ході сюжету?

Це не я. Ми кожної миті робимо вибір. Знову ж таки, фізики кажуть, що існують усі можливі і зовсім неймовірні варіанти реальності. Тому не треба лякатися робити вибір. Це ще один крок, який наближає до розуміння себе і цього світу. А завдання літератури якраз і ставити ці запитання.

Попри те, що головна героїня Олена вперто досягає успіхів і цілей, все ж справжнім героєм у романі стає Олег. Чому так?

Спочатку було інакше. Я переписувала його у фіналі. Він мудрий і уважний. Кожен такий чоловік так би вчинив. Інша справа, що таких небагато. А хіба би ви не бажали відчути таку неймовірну пригоду?!

І звісно, про плани. Дотримаєтеся традиційної форми чи вдастеся до творчих експериментів?

Кожен новий роман – це новий виклик. І я його із задоволенням приймаю.