Тисмениця може перетворитися на центр єврейського паломництва

Подобається нам це або ні, але багато євреїв в діаспорі, та і в Ізраїлі, сприймають Україну як велике єврейське кладовище. Місце того, що упокоїло видатних рабинів, мудреців, глав хасидских дворів, цадиків - людей, символізуючих зниклу єврейську Атлантиду. Від якої залишилися, у кращому разі, лише могили. А в гіршому...

Про це пише газета Хадашот,  автор - Віктор Маковський.

В Тисмениці Івано-франківської області давно не бачили стільки євреїв, як на одному з недавніх засідань міської ради, яке відвідали хасиди з Нью-Йорка і Єрусалиму. Причина візиту вагома: в містечку ймовірно похований рав Яків Копель Хагер - один з перших послідовників Бааль Шем Това.

Депутат міськради Лілія Крохмалюк розповіла журналістам, що минулого літа до них навіть приїжджав екстрасенс, що доводив, що рабин покоїться в районі штучного озера, розбитого на місці єврейського кладовища. Мер Степан Сворак запевняє, проте, що,згідно з місцевими архівами, єврейський некрополь був і в центрі міста, поряд із старою пекарнею - зараз там знаходиться ринок.

У кінці Другої світової кладовище було зруйноване, тому єврейські гості звернулися до міської влади за дозволом встановити тут щось на зразок охеля, щоб організувати паломництво хасидів в Тисменицю . Добро від мерії було отримане, і самий час розібратися, ким був Яків Копель, що народився в 1730 році.

Пам'ятний знак на передбачуваному місці того , що упокоїло рава Якова Копеля

А був він нащадком сефардских євреїв, що осіли в Гаазі, а потім продовжили шлях на схід, де вони і сталі відомі як Хагери , тобто, вихідці з Гааги. Йому також пропонують спорідненість з видатним коментатором Мішни і мандрівником Овадіє й Бартенура. Сам Яків був великим знавцем Талмуда і автором каббалістичних коментарів, грунтованих на традиції Аризаля, але відмовлявся від будь-якої оплачуваної равинської посади. Принцип "Тора його - хліб його" був чужий Хагеру, тому тору він вивчав заради її самої , а на життя заробляв торгівлею.

У українських ЗМІ Якова Копеля часто називають дідом Цадика Нахмана з Брацлава, що невірно. Втім, Яків був прародителем іншої, не менш відомої династії - Вижницких хасидів - і саме це може незабаром перетворити Ти сменицю на важливий пункт на карті єврейського паломництва.

Тисмениця, 1930 -ті

Перша згадка про це містечко(сьогодні його населення не дотягує до 10 000 чоловік) міститься в Іпатієвському літописі 1143 роки. У 1448-му Тисмениця отримує Магдебурзьке право і стає досить великим торговим центром Прикарпаття. Приблизно в цей час тут з'являються євреї, які незабаром будують дерев'яну синагогу, згорілу в 1764 році. Через два роки львівський архієпископ Вацлав Сераковский дав дозвіл на будівництво новій - кам'яній , зажадавши при цьому, щоб будівля була не дуже витонченою і стояла у видаленні від костьолів.

У XIX столітті в місті побудували велику хутряну фабрику, і євреї перехопили у вірмен провідні позиції у сфері обробки шкір і хутра та їх продажу. Тоді ж була зведена найбільша в Галіції винокурня. У 1919 році з 11000 городян майже 3500 складали євреї, причому майже усі єврейські будинки знаходилися в центрі міста.При польському правлінні, община продовжує зберігати свій вплив, поки "Золотий вересень"в 1939-му не позбавив усіх приватної власності. Від депортацій в Сибір і Казахстан постраждали як поляки і українці, так і євреї, особливо власники підприємств і торговці.

2 липня 1941-го в місто увійшли союзники Німеччини -угорці, що не утискували єврейське населення, але вже в серпні влада перейшла до німців, які створили гетто,зобов'язавши усіх євреїв старше 8 років носити на лівій руці білу пов'язку з синьою зіркою Давида. Потім на околиці міста почалися розстріли, а в серпні 1942-гогетто остаточно ліквідовували - частину євреїв розстріляли на місцевому єврейському кладовищі, інших депортували у Белжец, відправивши 30 майстрів доСтаніслав, де відкрили для них цех по пошиттю хутряних рукавиць. Їх розстріляли навесні 1943-го, і це можна вважати фінальним акордом в літописі єврейської общини.

Втім, остаточну точку в її історії поставила радянська влада, зруйнувавши в 1945 старе єврейське кладовище, а в 1946-му розібравши на будматеріали синагогу.

Марш євреїв з гетто Тисмениці до Станіславова, осінь 1942

Знову заговорити про це місто в єврейському контексті змусила передбачувана могила Якова Копеля. Вижницький хасидский двір вважається одним з найбільших, і струмочок паломників, звичайно, не відродить єврейське життя, але хоч би нагадає, що вТисмениці така була.

Серед місцевих уродженців-євреїв згадки заслуговують ще, як мінімум, два персонажі - батько Зигмунда Фрейда - Якоб і американський письменник Генрі Рот. Якоб, що торгував шерстю і сукном і представляв в Тисмениц і празькі і віденські фірми, був в містечку досить відомий. Тут у нього в першому шлюбі народилися два сини - старші брати засновника психоаналізу, звідси глава сімейства відправився у Фрайбург, де в 1856 році в шлюбі з Амалією Натансон з'явився на світ Зигмунд. На відміну від Якоба Фрейда Генрі Рот покинув рідне місто ще в дитинстві і дитинство провів в Нижньому іст-сайді, а в 1934 році став відомий своїм романом "Напевно, це сон", написаним від імені вразливого єврейського хлопчика Давида Шерла прототипом якого став сам письменник.

Втім, будемо реалістами - ніхто з прихильників Рота або адептів теорії Фрейда не поїде в Тисменицю, так би мовити, перейнятися атмосферою. Так що якщо в місті через 75 років з'являться євреї, то вони будуть в саметах (велюрових капелюхах вижницких хасидів) і чорних сюртуках. Щонайменше, буде кому прочитати кадиш по євреях, пам'ять про яких зрівняли із землею в повному розумінні цього слова.

Автор Віктор Маковський