Завдяки чому університету Нафти і Газу вдалося залучити приватні кошти на облаштування двох сучасних лабораторій

При найстарішій університетській кафедрі ― "Буріння" ― функціонують дві найсучасніші лабораторії, де готують кваліфікованих фахівців, які зможуть покращити ситуацію в українській нафтовидобувній галузі.

Як не дивно, але поштовхом до розвитку енергетичної безпеки України стали воєнні дії на Сході. До цього часу вкладати в дороговартісну видобувну галузь, а тим паче в її наукову складову, було невигідно українським можновладцям і бізнесменам, які звикли діяти простіше. Потужний науковий потенціал, який готував Івано-Франківський університет Нафти і Газу, мігрував до східного сусіда і освоював нафтогазоносні горизонти там. Олігархи, що курували цим бізнесом, працювали за принципом: збагачення при мінімальних затратах.

Однак, лід почав танути ще в 2009 році. Коли українські парламентарі забов'язали видобувні компанії, що працюють на теренах України, приєднатися до всесвітньої Ініціативи прозорості видобувних галузей (ЕІТІ). 

ЕІТІ – це незалежний і добровільно підтримуваний на міжнародному рівні стандарт забезпечення прозорості, який впроваджується у 48 країнах світу. EITI вимагає проведення аудиту платежів, які здійснюють компанії, та доходів, пов’язаних з розробкою національних природних ресурсів, які отримують уряди країн. 

Ця ініціатива передбачає не лише прозорий видобуток і звітність. Що ж матиме держава, коли ця галузь запрацює прозоро?

По-перше, Інвестор захоче вкласти гроші в її дослідження.

Громадськість, бізнес і держава зможуть сісти за стіл переговорів і домовитися, адже завдяки Ініціативі прозорості видобувна галузь стане більш доступною для громад. Люди, які живуть у районах, де качають нафту і газ зможуть контролювати видобувачів. 

Такий конструктивний діалог між усіма сторонами, доступ до раніше закритої інформації і даних покаже, що видобувна галузь в Україні працює, як і 100 років тому та потребує грунтовних досліджень з боку науковців та інвестицій на ці дослідження.

Першопрохідцем по цій перспективній стезі став наш університет Нафти і Газу, де з 2014-го року запрацювали дві новітні науково-дослідні лабораторії при кафедрі "Буріння", що проспонсоровані за кошт приватний.

Лабораторія "Бурових промивальних рідин". Івано-Франківський університет Нафти і  Газу, кафедра "Буріння"

Перша з них відкрилася влітку 2014-го року за ініціативи полтавської бурової компанії «Геосинтез Інженірінг», що займається фаховим виконанням сервісних робіт по промивці свердловин. На хлопський розум: аби забезпечити процес отримання з земних надр нафти і газу, потрібно пробурити свердловину. Ключовим у цьому процесі є не лише обладнання, а й технології. Надзвичайно важливо правильно приготувати бурову промивальну рідину. Буровики жартують, що для них ― це як кров в організмі людини.

Саме цього процесу навчають в першій оновленій лабораторії «Бурових промивальних рідин». Немалі кошти ― 100 тисяч доларів ― на повну реконструкцію старої лабораторії, що працювала на базі університету ще з 1944-го року, перерахувала вже згадана компанія за ініціативи її гендиректора і випускника університету Івана Івановича Політучого.

Лабораторія "Бурових промивальних рідин". Івано-Франківський університет Нафти і  Газу, кафедра "Буріння"

«Ідея модернізації лабораторії дуже швидко реалізувалася в життя, ― розповідає завідувач кафедри «Буріння» Чудик Ігор Іванович. ― Роботи почалися в липні й закінчилися менш, як за 2 місяці».

«З часу відкриття цієї лабораторії, студенти мають змогу практикуватися за сучасними стандартами роботи бурових компаній. Тут ми також проводимо досліди: підбираємо рідини, які мінімально завдаватимуть шкоди екології.

Крім того, що ми готуємо для галузі спеціалістів, ми ще й можемо працювати по проблемних питанням науково-дослідницького характеру», ― розповідає про глобальний вплив роботи лабораторії професор Чудик.

Лише перерахунком коштів для відкриття лабораторії компанія «Геосинтез Інженірінг» не обмежилася. Для кращого студента кафедри компанія виплачує наукову стипендію у розмірі 2500 грн. Це стимулює студентів до фаховості і здорової конкуренції.

«Після таких практик студенти ― фактично готові спеціалісти, які можуть одразу працювати в бурових компаніях. І для самих компаній це вигідно, адже інвестувати в освіту сьогодні перспективно, та й не потрібно з нуля готувати до практичних завдань молодого спеціаліста», ― продовжує науковець.

Перехоплена ініціатива

Не менш важливим технологічним процесом буріння є закріплення готової свердловини. Для цього використовуються спеціальні тампонажні розчини, що цементують свердловину на десятки років.

«Відкриття другої лабораторії «Тампонажних розчинів» вже було профінансовано кількома спонсорами. Це цікава історія, ― продовжує Чудик, ― Коли минулого року університет проводив наукову конференцію, то запросив на неї, звісно, компанію-спонсора першої лабораторії і їхніх замовників ― компанію «Нафтогазвидобування», що є структурним підрозділом «ДТЕК»*. До нас приїхав головний інженер Раптанов. Коли він побачив, що їхні підрядники проспонсорували державному університету таку лабораторію, йому стало ніяково і він одразу розпорядився ще одному їхньому підряднику ― компанії «СКС» ― виділити кошти на обладнання і розширення другої лабораторії. Хоча першу частину коштів ― близько 30 тисяч доларів ― виділив на її ремонт ще один наш колишній випускник Тарас Шимко, що зараз працює гендиректором потужної російської бурової компанії. Уявіть, він зміг перевести ці кошти на рахунок університету в 2014-му році, коли Росія вже повноцінно воювала з Україною».

*ДТЕК – найбільша приватна вертикально-інтегрована енергетична компанія України, бенефеціаром якої є український олігарх Рінат Ахметов. 

Лабораторія "Тампонажних розчинів". Івано-Франківський університет Нафти і  Газу, кафедра "Буріння"

«Тампонажна лабораторія дуже важлива, адже після промивки і буріння в свердловину спускають обсадну колону, яку цементують. Цементування має бути таким, аби забезпечити життєдіяльність свердловини мінімум на 50 років. Саме від якості цементних розчинів і робіт довкола них залежить життя свердловини і її продуктивність», ― пояснює науковець.

Лабораторія "Тампонажних розчинів". Івано-Франківський університет Нафти і  Газу, кафедра "Буріння"

Професор гордий з того, що в більшості передових бурових компаній світу працюють випускники їхньої кафедри. І сподівається, що в подальшому вони теж будуть долучатися до розвитку науки в своїй Альма-матері. В найближчих планах кафедри «Буріння» ― оновлення ще двох старих лабораторій. 

Простого українця, що далекий від науки і буріння, оновлення лабораторного потенціалу франківського університету теж має тішити. Коли бізнес починає вкладати в науку ― це є прямим вектором до розвитку економіки держави, й відповідно рівня життя громадян.

Крім того, є ще й вагома екологічна складова. Свердловина, що контактує з земними надрами, має бути максимально екологічно-безпечною, а для цього спеціалісти, що задіяні в процесі буріння, мають бути обізнані в найновітніших його методиках. Чим менше хімії потрапить в надра, а  відповідно в водоносні горизонти, тим кращу питну воду споживатиме населення і тим безпечнішими випарами дихатимуть працівники, які працюють на бурових установках.

На Заході України, де лунають непоодинокі заяви екологів і активістів, про екологічну катастрофу ― чимало законсервованих свердловин, що є такими-собі бомбами сповільненої дії.

«Забруднення питних вод, що спостерігається у нашому старому нафтогазовидобувному регіоні, може бути пов'язане з поганою якістю кріплення нафтових і газових свердловин. Через природні чинники відбулося розтріскування цементного каменю, який тримає свердловину, і по цих тріщинах потиснуло до верху (до людських криниць) ропи і різного роду суміші солей і вуглеводнів, що стали причиною забруднень.

На території України є свердловини, що не інакше, як ракові пухлини, для нашої землі. Зараз це мало б бути предметом дискусу і стати одним з шляхів реалізації проектів утилізації відпрацьованих свердловин, які, окрім небезпеки, нічого не дають», ― розповідає свою точку зору професор Чудик.

Ліквідовувати ці «бомби» також потрібно правильно. Тому студенти, що вміють підібрати максимально безпечний розчин для ліквідації свердловини потрібні не лише науковому потенціалу держави, бізнесмену-буровику, а й простому українцеві, який захоче покуштувати чистої води з джерела чи своєї криниці.