Що змушує лікарів з Франківщини вирушити до зони АТО (ВІДЕО)

З початком війни на Сході лікарні в зоні АТО залишила значна частина кваліфікованих лікарів. Вони так і не повернулися на свої робочі місця. Пусті кабінети в поліклініках «буферної зони» намагаються заповнити приїжджі медики-добровольці. Серед них до Луганських степів вирушили і лікарі з Франківщини.

З ними поспілкувалися журналісти Реалісту.

Станиця Луганська та Новоайдар — невеликі смт в Луганській області. Тут українські радіосигнали заглушаються, тому доводиться слухати станції «ЛНР», рясно здобрені російською пропагандою. Правда, ріка Сіверський Донець ускладнює рух розвідно-диверсійних груп і цивільних громадян, але слогани та ідеї долітають туди безперешкодно.

В місцевих лікарнях пліч о пліч з іншими лікарями, які приїхали з усіх кінців країни, працюють Галина Чорниш з смт Лисець та Володимир Хвалковський з Івано-Франківська. Вони — частина команди Першого добровольчого мобільного госпіталю ім. Миколая Пирогова (ПДМГ), який нещодавно відсвяткував своє дворіччя.

Як і більшість лікарів, живуть там же, де й працюють — в лікарні.

Галина Чорниш — дільничний терапевт з 36-річним стажем. Зараз жінка приймає хворих в Станиці Луганській. Вона та, кого в цих краях прийнято називати «бандерівкою». Незважаючи на такий титул, щодня під її дверима вишиковується черга. Своєю професійністю та добрим характером вона вже встигла заслужити любов місцевого населення. Консультує хворих виключно українською мовою, проте мовного бар'єру не виникає.

Володимир Хвалковський приїхав на допомогу жителям Новоайдару. Він — анестезіолог з 32-річним стажем. На Донбасі в складі ПДМГ він вже вп'яте. Про місцевих жителів відгукується з повагою.

— Спочатку було щось на кшталт «бандери понаїхали», — розповідає він. — Але коли побачили, що ми адекватні люди, це швидко пройшло. Неважливо, якою мовою я розмовляю. Головне вилікувати хворого.

Міста і села в «буферній зоні» залишаються казаном, в якому вирують погляди, переконання і установки. Але медики залишають надію: колись ця піна спаде, і більше не буде «своїх» та «чужих».