Небанальний вікенд. Поїхали в печери?

Ніжитися на зігрітих сонцем шовкових простирадлах, чи в грудах каменю спробувати неймовірне відчуття «безпеки в небезпеці»?

Змінюймо класичний відпочинок не зовсім звичною формою, перенісши його… під землю, — рекомендує 0342.ua

Печера «Атлантида»

Відстань приблизно у 190 кілометрів від Івано-Франківська перенесе вас у загадкові лабіринти підземного світу печери «Атлантида». Вона розташована в с. Завалля Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.

«Атлантида» є найбільшою печерою серед безлічі гротів і штолень Хмельницької області. Вперше про неї стало відомо з 1957 року, коли під час чергового вибуху в гіпсовому кар’єрі с. Завалля відкрився вхід до підземного лабіринту. Згодом, з 1968 р. дослідженням печери почав займатися київський спелеолог Валерій Рогожніков, який і назвав печеру «Атлантидою».

Мандрівку до «Атлантиди» з Івано-Франківська найкраще здійснювати власною автівкою. Можна також найняти мікроавтобус, скинувшись разом із друзями на пальне.

Дорогою до:

Дорогою до печери можна оглянути руїни замку-палацу в місті Скала-Подільська, ну і, само собою, знаменитий Кам’янець-Подільський. Проте, розраховуйте свої сили і час, адже печера готує багато несподіванок.

"Чорний" і "білий" спелеологи

Екскурсія триває близько п’яти годин. Проте, вона починається вже перед входом в печеру, коли перед тобою раптово вимальовується кількаметрова стіна, по якій, з допомогою провідників, необхідно «видертися» до входу. Перше випробування себе, перші моменти відчаю, який щосили ховаєте у собі, і, нарешті, перша маленька перемога. Ви всередині. Комбінезон, ліхтарик, які видають провідники ще на вході, і абсолютна тиша. Ось і все, чим будете володіти кілька годин. Ноги тих, хто попереду, поодинокі кажани в стані абсолютного спокою і безмежна кам’яна краса — те, що будете спостерігати. А ще провідники розповідатимуть багато цікавого. Зокрема про те, що «Атлантида» має три рівні, а в одному із залів («Казка») — чотири. Печера практично на 80% від свого об’єму кристалізована і з 15 існуючих видів кристалів тут налічується 12. Найбільш унікальними є кам’яні «квіти» — гелектити, форма яких не зустрічається у жодній з печер світу. Вік печери 12 мільйонів років. Яким же крихітним в такому безмежжі часу видається власне життя!

Найбільш унікальними є кам’яні «квіти» — гелектити, форма яких не зустрічається у жодній з печер світу.

Тиша змінюється моторошними історіями провідників про «чорного» та «білого» спелеологів, які, відповідно, шкодять чи допомагають. Підйоми та  спуски долаються з допомогою мужньої допомоги того, хто поруч. Ну а відчуття дискомфорту від багнюки і тисячі думок «а що я, власне, тут роблю» змінюються дивним внутрішнім спокоєм, коли виходиш на поверхню.

Печера «Млинки»

Печера «Млинки» розташована в селі Залісся Тернопільської області, приблизно за 140 кілометрів від Івано-Франківська. Із близько ста печер і гротів Тернопільщини (Оптимістична — протяжністю у 243 км, Озерна — 135 км, Млинки — 44 км, Кришталева — 22 км, Вертеба — 9 км, Славка — 5 км, Угринь — 2 км тощо) «Млинки» цікаві тим, що повністю природні, відносно чисті і доступні. Вхід до печери відкрили місцеві жителі під час добування гіпсу.          

Як і до «Атлантиди», найоптимальніший варіант подорожі — власним авто або найнятим мікроавтобусом.

Дорогою до:

На шляху до печери можна відвідати місто Бучач з його замком, монастирським комплексом отців Василіан, ратушею (1750-1751рр.), Чортків з залишками замку початку XVI століття, ратушею (1924 р.), церквами Успіння Пресвятої Богородиці (1583р.), Вознесіння Христового (1630р.), Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1854р.), Покрови Пресвятої Богородиці (1905р.), місто Товсте з замковим комплексом кінця XVI століття, палацом XVІІI століття, ратушею, костелом святої Анни (1912р.).

"Червона стежка"

Екскурсія триває приблизно три години. В її процесі провідники розповідають багато цікавого, від історії печери до легенд, пов’язаних з нею. Зокрема, цікавою є легенда про «червону стежку». Вона розповідає про те, як спелеологи, залишаючись наодинці опівночі в печері, потрапляли на так звану «червону стежку». Вона змушувала добряче блукати лабіринтами в пошуках виходу навіть досвідчених дослідників. Врешті, їм починали вчуватися невідомі кроки, при наближенні яких слід було притиснутися до стіни і зажмурити очі. Тих же, хто цього не робив очікувала зустріч з привидом, після якої нещасні виходили з печери геть сивими.  

Врешті, їм починали вчуватися невідомі кроки, при наближенні яких слід було притиснутися до стіни і зажмурити очі. 

Провідники кажуть, що повітря печери корисно впливає на людей.

Тунелі, лабіринти, зали…Все змішалося в якусь одну суцільну кам’яну реальність. Замість сукні — комбінезон, замість підборів — потерті кросівки, замість нещирих посмішок довкола — відчуття руки, яка підтримає. Коли, наче, хробак, намагаєшся протиснутися у, здавалося б, непролазну дірку. Коли змушуєш тіло до речей, на які в повсякденності, воно здавалося б не здатне. Коли не перестаєш дивуватися все новим можливостям, які відкриваєш у собі. А потім раптово підіймаєш голову і опиняєшся в царстві кам’яного «кришталю». 

Інформацію щодо печер можна знайти:

«Атлантида» http://atlantida-speleo.com.ua/

«Млинки» http://krystal.te.ua/