14:01, 14 лютого 2016 р.

Як із Прикарпаття експортують дрова за ціною ділової деревини

Мораторій на експорт лісу-кругляку з України не зупинив спритних ділків. Вони ще до його впровадження напрацювали прийоми і схеми, як обійти заборону, та ще й повернути собі на користь.

В липні 2015 року Президент України Петро Порошенко підписав Закон про мораторій на 10 років щодо експорту необробленої деревини.

"Ухвалення Закону сприятиме переорієнтації експорту з кругляку та іншої деревної сировини на продукцію більш широкого ступеня переробки, створенню більшої доданої вартості на лісопродукцію, яка є національним багатством, стимулюванню розвитку деревообробної та деревопереробної промисловості", – сказано у повідомленні на сайті ВР.

Тим часом лісгоспи стверджують, що без продажу деревини за кордон не можуть зводити кінці з кінцями. За зовнішньоекономічними контрактами лісогосподарські підприємства начебто здебільшого відправляли низькосортну деревину, на яку не було ринку збуту всередині країни.

Але чи справді на експорт йшли дрова, чи все-таки діловий ліс?

До мене потрапили деякі документи однієї з прикарпатських фірм, яка займається експортом деревини. Одразу зазначу, що документи надіслали анонімно, однак сумніватися в їхній автентичності підстав немає.

У документах зафіксовано рух невеликої партії лісу й чудесне перетворення дров на пиломатеріали. Цей випадок вказує на одну з поширених схем, які використовуються для експорту деревини й сьогодні, коли начебто діє заборона. Схоже, дехто до її впровадження був готовий.

До мене потрапили деякі документи однієї з прикарпатських фірм, яка займається експортом деревини

На Захід продають чималу частку законно й незаконно вирубаного лісу: подальшим вирубкам сприяють високі ціни і попит на деревину.

До прикладу, бук пиловочний II сорту в Німеччині коштує 71 євро, в Польщі – 82 євро, а в Словаччині – 100 євро. Ринкова ціна в Україні – 62 євро. Тому вигідніше відправити як дрова технологічні. Тут і мита немає, і тариф на залізничні перевезення нижчий.

Але, повторюся, мораторій дещо змінив правила гри. Розглянемо чинну схему.

ТОВ "Отинійське меблеве підприємство", директором якого є Олександр Мігалін, експортом деревини займається понад десять років. Прізвище цього підприємця читачам вже знайоме з нашої статті про рейдерське захоплення підприємства "Фабрика дитячих меблів", бізнесові зв’язки Мігаліна ведуть до сина екс-голови Івано-Франківської ОДА Михайла Вишиванюка Василя Вишиванюка та до родини голови Державного космічного агентства України Любомира Сабадоша.

Постачальниками деревини для фірми "Отинійське меблеве підприємство" є декілька підприємців і підприємств. Серед них – підприємець І. С. Небилович, який тісно працює з ДП "Болехівське лісне господарство". У 2012 році він виграв тендери в цьому лісгоспі на понад 1 млн гривень на послуги з перевезення вантажів спеціалізованим автотранспортом. Мабуть, в подальшому це полегшило підприємцю закупівлю у лісгоспу деревини.

Серед постачальників Мігаліна є також прецікаве приватне підприємство з гучною назвою "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс". Ще у 2000 році Івано-Франківська обласна рада передала приватному підприємству "Чорний ліс" землі лісового фонду у постійне користування, забравши їх у військового лісгоспу Міноборони України, загальною площею 8 тис. 531 га, зокрема 2008 га – у Богородчанському, 3674 га – у Калуському та 2849 га – у Тисменицькому районах. На час прийняття обласною радою цього загадкового і безпрецедентного рішення керівниками області були голова облради Зіновій Митник і голова ОДА Михайло Вишиванюк. ПП "Чорний ліс", офіційно зареєстроване в селі Завої на Калущині, очолював гендиректор та водночас голова президії Івано-Франківського УТМР Михайло Лущак, людина Вишиванюка. Далі в "Чорному лісі" відбуваються дуже цікаві речі. В приватне підприємство "СЛНДПЗГ "Чорний ліс" організовано переходять керівники і працівники колишнього Івано-Франківського лісгоспу, і ліси стають мисливськими угіддями. Охочих пополювати не бракує, тому обласна рада регулярно своїми рішеннями виділяє Лущаку як голові президії обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок гроші то на придбання патронів і паливно-мастильних матеріалів, то на спецзасоби. А пізніше голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк виділив на відтворення фауни 80 тисяч гривень.

У 2013 році Вищий господарський суд скасував право постійного користування лісовими угіддями ПП "СЛНДПЗГ "Чорний ліс". І це логічно, бо в Україні законодавством не передбачено саме існування приватних лісів! Проте це підприємство і дотепер ґаздує на цій площі, в тому числі й вирубує деревину, обґрунтовуючи свою діяльність рішенням сесії Івано-Франківської обласної ради ще від 14.03.2000 року. Прокуратура цього вперто не помічає. А в кінці 2014 року Степан Лесик, заступник генерального директора ПП "Чорний ліс", повідомив, що підприємство планує стати комунальним.

Призначають санітарну рубку – начебто для очищення від хворих, всохлих, гнилих чи згорілих дерев. Під бензопилу потрапляє насправді чимало здорової деревини.

Як саме Мігалін отримує ліс і потім з солідним баришем продає за кордон, бачимо на прикладі оборудки з ФОП Небиловичем. Підприємець закуповує у Болехівському лісгоспі так звані технологічні дрова букові по ціні 250 грн за м куб., а Мігаліну продає по 260 грн. А технологічні дрова осики взагалі продає собі в збиток – купує по 220 грн, а продає по 200 грн. Варто зауважити, що в усіх сертифікаційних документах вказано, що деревина вирубувалася під час СРВ (санітарна вирубка вибіркова).

Санітарна вирубка лісу – це вирубка хворих дерев (правда, допускається при суцільній санітарній рубці певний відсоток здорових). Проте журналісти неодноразово були свідками того, який безлад лишається після санітарних рубок, звідки вивозиться лише ділова сировина, а сухостій залишається у лісі. Цікаво також, що всі придбані технологічні дрова у лісництві мають довжину 6 метрів та 18-36 см в діаметрі. А варто розпиляти дрова – і на виході ми маємо ділову деревину III сорту. Наразі так зазначено в сертифікаті про походження лісоматеріалу. І найцікавіше, що довжина бруса після розпилу – від 2 до 3 метрів. І вже за ціною у 95 євро за 1 м куб., близько 1800 грн за курсом НБУ станом на січень 2015 року, пиломатеріал експортується до Польщі. Ну, не диво? Виходить, що з продажу однієї невеликої партії пиломатеріалів, а це біля 16 м куб., підприємець має близько 1000 євро заробітку. Можна припустити також, що під виглядом пиломатеріалу III сорту може бути експортовано II та I сорт пиломатеріалів. Ймовірно, так і є. А це ще більші суми.

Важливим в цьому бізнесі є наявність надійного покупця за кордоном. нагадаємо, що у Олександра Мігаліна є партнер по бізнесу Ярослав Сабадош, який був керівником ТзОВ "Колбонд", засновниками якого є ТзОВ "Квартет" та Познанський Януш, громадянин Польщі.

Дивує, що ці документи не зацікавили ні митну службу, ні правоохоронні органи. Чи взагалі перевіряється вантаж на митниці?

Відтак, якщо узагальнити, схема працює так: призначають санітарну рубку – начебто для очищення від хворих, всохлих, гнилих чи згорілих дерев. Під бензопилу потрапляє насправді чимало здорової деревини. Її списують як технологічні дрова й перепродають за безцінь "правильній" приватній фірмі, яка вже вигідно торгує нею як здоровою. Настільки здоровою, що з неї роблять якісні меблі в європейських державах.

Тому для спритних ділків, які крутяться у лісопереробному бізнесі, так званий мораторій не є жодною перепоною. Швидше навпаки.