Автор фото: Tim Alex Джерело: Unsplash
Абатство Даунтон - це історична драма, до якої була прикута увага всього світу з 2010 до 2015 року. Її вже давно не показували, але якщо вам подобається цей серіал, ви, напевно, уже знаєте, що улюблені герої поверталися на екрани в повнометражному фільмі в 2019 році і повернуться знову в цьому році, в фільмі “Абатство Даунтон 2: Нова ера”.
Оскільки скоро всі знову захворіють на лихоманку "Абатства Даунтон", не буде зайвим ще раз переглянути улюблену історичну драму з погляду правильності подачі історичних подій. Чи правильно в цьому серіалі показане життя "вищих та нижчих" прошарків суспільства Великобританії першої половини ХХ століття, чи це все лише вигадки?
Стосунки між слугами та членами сім'ї
Попри яскраво виражені відмінності в соціальному статусі слуг та членів родини Кроулі, вони досить добрі роботодавці. Попри тяжку працю слуг, вони мають достатньо власного часу для відвідування ярмарок та відпочинку, а деякі з них, навіть, встигають побратися та народити дітей.
Деякі слуги, навіть, приймають активну участь у справах сім'ї, що не входить до їхніх обов'язків. Мері, старша дочка господарів маєтку, довіряє власній покоївці, Анні, багато таємниць, та навіть, сплачує послуги лікаря, коли Анна вважала, що не може мати дітей.
Дуже зворушливою є сцена, коли Сібіл, молодша донька господарів і один із найулюбленіших персонажів "Абатства Даунтон", просить кухара навчити її готувати! Сібіл, навіть, побралася з водієм, що вже є доволі цікавою сюжетною лінією.
Насправді, таких лагідних стосунків ніколи не було. Члени сім'ї надзвичайно рідко знали імена власних слуг (це мимохіть демонструється в перших серіях, коли посудниці Дейзі кажуть, що її ніхто не має бачити), а тим паче дозволяли їм втручатися у власні справи.
Слуги важко та довго працювали та ледь мали час для задоволення власних потреб. Деякі могли міняти власний соціальний статус через шлюб чи зміну роботи, але то була велика рідкість.
Напої та азартні ігри
Як не дивно, але в серіалі правильно демонструється ставлення до напоїв та азартних ігор. Ми бачимо, що вином пригощаються чоловіки й жінки, тоді як перші, час від часу, не відмовляються й від віскі (аристократки першого десятиріччя ХХ століття ніколи не пили віскі).
У шумні 20-і роки минулого століття жінки почали пити більше, що й показано в серіалі. Проте, саме чоловіки ніколи не могли себе контролювати в питанні алкогольних напоїв, і це прекрасно видно, коли Мозлі куштує "особливій" напій у Шотландії, або коли дуже п'яний Бренсон ділиться власними політичними поглядами.
Жінки майже не грали в азартні ігри, це була прерогатива чоловіків, що збиралися в ігровій кімнаті після вечері. Персонажі "Абатства Даунтон" часто ошукують одне одного, на кшталт сцени гри в покер за участю Терренса Семсона, Лорда Ґрантама та інших.
Після розкриття шахрайства, пану Семсону пригрозили забороною відвідування всіх покерних клубів навкруги. Крім проблем із пияцтвом, багато страждали на щось схоже на ігроманію, що добре показано в серіалі.
Вбрання
У серіалі також доволі точно показані сімейні вбрання того часу. У нас є можливість простежити зміни в модних вподобаннях упродовж 14 років, з 1912 до 1926 року.
Упродовж серіалу Леді Мері перетворюється на модницю завдяки костюмам та зачісці боб-каре. Чоловічий стиль одягу Леді Мері підкреслює її обов'язки в маєтку, які часто виконуються чоловіками. Едіт, навпаки, модниця і прихильниця богемного стилю, що відповідає її роботі в Лондоні.
Водночас, вбрання деяких слуг не має нічого спільного з реальністю. Справа в тому, що зміни більшості слуг на початку ХХ століття були досить довгими та виснажливими. Тому їх часто порваний одяг був завжди в кіптяві, грязюці й багні. Тоді як одяг усіх слуг "Абатства Даунтон" щойно випраний та випрасуваний.
Власність
Абатство Даунтон не було б абатством без власності, чи не так? Англійські дворяни початку ХХ століття дійсно жили у величезних будинках, та і проблеми, пов'язані з такою власністю тут доволі точно показані.
На початку ХХ століття Англія швидко змінювалася, а Перша світова війна, навіть, прискорила ті зміни. З'являлися нові галузі економіки, зароджувався рух суфражисток, набирали силу нові правила та закони, а зростаючий середній клас уже "змагався" з надзаможними громадянами.
Усе дуже просто: наприкінці цього періоду вже неможливо було утримувати такі будівлі, а зараз вони взагалі у власності Національного трасту місць історичної значущості та природної краси Великобританії та є історичними пам'ятками!
У серіалі це показано через саме Абатство Даунтон, але загалом право власності втрачали безпосередньо власники, а не сім'ї. Вкрай малоймовірно, що такий маєток можна було утримувати у 1930-і, а тим паче в повоєнний період, але це, можливо, продемонструє інша стрічка!
Роль жінки в суспільстві
Найбільшої зміни на початку ХХ століття зазнала роль жінки в тодішньому суспільстві. І в Абатстві Даунтон цю зміну дуже добре видно завдяки домінантній ролі жінок у цій сім'ї. На початку серіалу жінки погоджуються з відсутністю в себе права на спадок майна, але їм вдається віднайти шпаринки, що дозволять Мері стати власницею маєтку після смерті батька.
До трагічної загибелі, Сібіл демонструє перспективне мислення: її цікавлять причини, з яких жінки не мають тих прав, що є в чоловіків, і вона, навіть, працює медсестрою під час Першої світової війни. Після смерті Сібіл її сестри, Мері та Едіт, досягли неабияких висот у патріархальному суспільстві - вони вибудовують кар'єру та навіть самостійно вирішують із ким їм бути.
І майже так воно тоді й було. На початку ХХ століття жінки в суспільстві були нижчими за чоловіків, але, особливо після Першої світової війни, вони вибороли деякі права та повагу до себе, і багато тогочасних жінок еволюціонували подібно до Мері та Едіт.
Загалом в "Абатстві Даунтон" доволі реалістично показаний відповідний історичний період. За винятком деяких моментів із життя слуг та факту їхньої участі в житті сім'ї, що володіє маєтком. Але ж 100% відповідність не дозволила би нам насолодитися сюжетом та інтригами, чи не так?
