При втраті зуба сусідні зуби розхитуються та зношуються, погіршується якість жування, втрачає привабливість посмішка, що створює проблеми при спілкуванні. В сучасній стоматології перевіреним способом відновлення цілісності зубного ряду являється імплантація зуба.
Процедура передбачає вживлення в кістку щелепи імпланта (штучного кореня), який стає опорою при подальшому протезуванні.
Види імплантів
Для виготовлення імплантатів використовують біосумісні сплави титану, які забезпечують остеоінтеграцію (зрощення з кістковою тканиною щелепи). Імпланти відрізняються за конструкцією та призначенням:
- коренеподібні імпланти (нагадують корінь зуба) можуть бути гвинтовими або циліндричними з пористим покриттям
- внутрішньокісткові пластинчасті конструкції, що призначені для використання, коли кісткова тканина стоншена
- субперіостальні імпланти, які не вживлюються в кістку щелепи, а насаджуються на кісткову структуру під ясенну тканину
- для зміцнення зуба, в якому збережено власний корінь, передбачено використання ендодонтичних стабілізованих імплантів.
Особливості коротких імплантів
Наприклад, сайт www.osadchyclinic.com.ua наводить інформацію щодо використання коротких імплантатів та їх відмінності від стандартних зубних імплантів.
Для встановлення стандартного імпланта, який має розмір 8–12 мм, альвеолярний гребінь теж повинен мати відповідні розміри: висоту не меншу 12 мм та ширину від 6 мм. Якщо обсяг кісткової тканини не дозволяє встановити імплант стандартного розміру, потрібне додаткове хірургічне втручання (синус-ліфтинг). Пацієнти часто цю процедуру називають «нарощуванням кістки». Операції пов’язані з кістковою пластикою відрізняються певною складністю та високою ймовірністю розвитку ускладнень і тривалим реабілітаційним періодом.
Також, існує альтернатива такому сценарію. Для випадків, коли існує дефіцит висоти або ширини щелепної кістки, створено короткі імпланти, розміри яких виключають (або суттєво мінімізують) можливість проникнення в анатомічні утворення при збереженні високої стабільності конструкції.
Короткі імпланти використовують в різних імплантологічних системах: гвинтових та системах «плато».
Переваги та недоліки використання коротких імплантів
Серед ключових переваг використання коротких імплантів слід відзначити такі:
- не доводиться вдаватися до «підсаджування» кісткової тканини для збільшення її обсягу
- спостерігається менша травматизація тканин
- скорочуються ризики, пов’язані з недостатньою висотою кісткового гребня
- мінімізується кількість ускладнень після проведення протезування
- зменшується термін приживлюваності протеза.
До недоліків коротких імплантів можна віднести обмеженість сфери їх застосування. Імплантацію за допомоги коротких імплантів здійснюють в бічних областях щелепи. Їх використовують для відновлення жувальних зубів, якщо неможливе використання довших аналогів. Для відновлення естетичної області зубного ряду імпланти коротких розмірів не підходять.
Слід зазначити, що для роботи з короткими імплантами системи «плато» необхідно мати спеціальну підготовку, бо їх установка потребує високої точності та вправності роботи хірурга. Також, треба мати досвід, щоб ретельно підготувати кісткове ложе. Припускатися помилок в роботі з імплантами такого типу не можна, щоб не допустити виникнення ускладнень. Крім того, вартість імплантів системи «плато» досить висока.
Використання коротких імплантів системи «плато» схвалено американською організацією FDA.
Виробляють імпланти такої конструкції американська компанія BICON та швейцарська - I-System.
