«Ваґабундо» - мультикультурний підземний перехід
Підземний перехід «Ваґабундо» заснували троє відомих івано-франківців – Юрій Андрухович, Ростислав Шпук та Олександр Ковтун.
Остаточну назву арт-простору запропонувала дружина Андруховича Ніна. Бо спершу пропонували такі поєднані із творчістю Андруховича назви, як «підземне Зоо», поки поряд не з’явився магазин із такою самою назвою, та ще кілька інших.
Про мандрівний цирк Ваґабундо, котрий мандрує в творах Юрія Андруховича починаючи з далекого 1987 року, сам письменник каже так: «Це якась така метафізична субстанція, яка зі століття в століття, з містечка в містечко, з ярмарку на ярмарок мандрує, кочує, перевалює в Галичині і в Центральній Європі. Там змінюються династії, але суть залишається суттю – це своєрідна мистецька альтернатива. Це намагання знаходити містичне, магічне у нашому буденному, на перший погляд нудному і малоцікавому, а переважно дуже сумному житті».
«Простір буде відкритим для кожного сучасного митця і всякого вияву сучасного мистецтва, – оголосив на відкритті «Ваґабундо» Юрій Андрухович. – Підземний перехід прийматиме кожного, хто прагне відкриттів, а ще – дискусії та дії…».
Перехід має умовний порядок роботи. Дні тижня віддають різним видам мистецтва. Після понеділка, який щоразу буде вихідним, наставатиме день художників. Візуальному мистецтву буде постійно віддано вівторок і четвер. Середа буде днем фільмів та футболу. П’ятниця – музичний та театральний день. Субота і неділя – дні «підземних переходів», коли буде можливо що завгодно. Так означив роботу приватного і водночас призначеного для всіх арт-простору Ю. Андрухович.
Додамо, що література тут буде завжди… Бо першою після відкриття там відбулася презентація книжки «Країна за Збручем». Цю збірку новелістичних есеїв та есеїстичних новел відомий письменник, перекладач та есеїст Олександр Бойченко написав упродовж двох останніх років як блоги для окремих ЗМІ.
Згодом, можливо, в підземному просторі замешкає також книгарня-кав’ярня, чи радше кав’ярня-книгарня, бо, за словами Андруховича, його друзі з різних міст оцінюють читацький ринок Франківська як безнадійний. Це цитата. Ми маємо право не погоджуватися… Маємо купувати книжки і читати.
Відкриття «Ваґабундо», за орієнтовними підрахунками, зібрало більше двох сотень людей. У трьох залах протягом трьох годин (а найзавзятіші і найбільш віддані ще більше) усі, хто прийшов, споглядали, як поєднуються візуальне мистецтво, література, музика, театр, аудіовізуальні перформанси та віджеїнг («відеомікси»).
Були і ті франківці, котрих захоплює віджеїнг та різноманітне використання ґаджетів задля розуміння актуального мистецтва. Як-от, гра від Dapixа, що створювала додану реальність: певні точки модерного макету Вроцлава, коли на них наводили ґаджети, перетворювалися на активні кнопки. У кожній був «зашитий» звук. Площі і вулиці, будинки і пам’ятники міста звучали оркестровою класикою, джазом чи роком, а ще – цвіріньканням горобців та зливною каналізацією.
За кілька днів до відкриття з ініціативи «Центру сучасного мистецтва» (ЦСМ) запустили конкурс слоганів та мотто, кожен охочий міг прийти і намалювати своє кредо чи просто жарт. Відтак у день відкриття гостей «Ваґабундо» зустрічала виставка небанальних фраз: «Медитуй – і тебе попустить!», «Вбий у собі рагуля!», «Найкраще вдається зі св. Духом і людьми», «Вважаєш себе генієм? Замов окрему палату», «Пустота – теж форма».
«Декотрі мотто можна буде демонструвати на інших виставках – вони набули значення самостійних артефактів», – сказав куратор ЦСМ мистецтвознавець Анатолій Звіжинський. – Бо відкриття нового мистецького простору потребувало моменту освоєння, захоплення, оживлення і наповнення значеннями. Те, що написане пензликом, може наштовхнути на дію. А що на початку було слово, то пропозицію до спілкування вже задекларовано. Всі, хто взяв участь у ній – потенційні учасники майбутніх акцій у підземному переході».
В одному із найближчих до входу залів гостям «Ваґабундо» пропонували виставку полотен живопису та графіки Тараса Пліща під одноіменною назвою «Цирк Ваґабундо». До серії ранніх віршів Андруховича, що дав назву мистецькому простору, апелювали ці розмаїті твори, демонструючи балаган, цирк, драйв. А в центрі приміщення їх доповнювали фрагменти аудіовізуального проекту «unSilent Wro», що раніше був реалізований у Вроцлаві в рамках фестивалю «WrocloveUkraina». Співавтори проекту і виконавець макету і AR – Денис Dapix Овчар разом з Романом Цюпою (Roman Tsiupa), музика – xaoRa, відео – VJ Glow.
Наприкінці основного переходу, ближче до дверей, що ведуть до виходу, організатори розмістили сцену, яка в сірому коридорі виднілася яскравою малиновою точкою. Сцена невисока, тому не всі охочі могли бачити сценічне дійство. Добре було видно тільки тим, хто встиг зайняти зручні лавиці.
Розпочалося офіційне відкриття «Ваґабундо» виходом Андруховича у зеленому вельветовому піджаку і з циліндром на голові, прикрашеним пером невідомого птаха. Він привітав присутніх і запросив на сцену своїх друзів. Марк Токар із Польщі та наша Уляна Горбачевська, дослідниця народних пісень і співачка, представили фрагменти із мультимедійного спектаклю «Альберт, або Найвища форма страти» Андруховича. Згодом зі сцени читали свої тексти Тарас Прохасько, Володимир Єшкілєв, Юрко Іздрик.
У фіналі на сцену вийшли актори Івано-Франківського драматичного театру, зігравши завершальну сцену зі своєї неоопери жахів «Hamlet» за Шекспіром у перекладі Юрія Андруховича. Задля цього із Києва прибув актор Дмитро Рибалевський – Полоній, а зі Львова – Юрій Хвостенко, котрий зіграв Клавдія. Роль Гертруди, котру в оригіналі грає зірка Ірма Вітовська, цього разу зіграла актриса театру Ольга Комановська, а наймолодша артистка театру Валерія Мочарська, яка вдало дебютувала в ролі Гуцулки Ксені, приміряла роль Офелії. Імпровіз енергетично об’єднали незмінний Гамлет – Олексій Гнатковський та директор – художній керівник театру Ростислав Держипільський.
На завершення офіційного відкриття організатори запропонували всім вічне – музику. Вечір завершували електронний сет від xaoRa та віджеїнг від VJ group Cube.
«Добрим іронічним варивом» назвав вечір відкриття «Ваґабундо» письменник Тарас Прохасько.
Сьогодні відкритий простір «Підземний Перехід Ваґабундо» активно працює і заохочує небайдужих заглиблюватися в кіномистецтво і літературу.