16 вересня 2000 року в Києві зник український журналіст Георгій Ґонґадзе. Ця подія, поряд з оприлюдненням звинувачень про можливу причетність влади до долі журналіста, стала причиною наймасштабнішої політичної кризи в Україні за останні 10 років, а також масових акцій протесту у Києві.
Георгій Ґонґадзе народився в 1969 році в Тбілісі у сім'ї медика Лесі та кінорежисера Руслана Ґонґадзе. Навчався в Тбіліському інституті іноземних мов, у 1987—89 роках служив Афганістані. Після демобілізації повернувся до Тбілісі, охопленого масовими протестами. Восени цього ж року року перевівся у Львівський університет. У 1991-92 роках брав участь у повстанні проти президента Грузії Звіада Ґамсахурдіа, в 1993 році під час зйомок документального фільму про війну в Абхазії був тяжко поранений.
Повернувшись до Львова, займався кінодокументалістикою. Цього ж року познайомився зі студенткою юрфаку ЛНУ Мирославою Петришин, одружившись з якою, в 1995 році переїхав до Києва, де працював на телебаченні. 17 квітня 2000 року в інтернеті з'явилося видання «Українська правда», засноване та редаговане Георгієм Гонгадзе. Сайт спеціалізувався на політичних новинах та коментарях, приділяючи особливу увагу президенту Кучмі, українським "олігархам" та критиці офіційних засобів масової інформації.
14 липня 2000 року Гонгадзе офіційно звернувся з листом до Генерального прокурора України Михайла Потебенька, у якому виклав факти щодо стеження за ним працівників міліції та невідомих осіб. Крім того, в «Українську правду» неодноразово дзвонили невідомі з погрозами. 16 вересня 2000 року по дорозі додому Ґонґадзе був викрадений. Наступного дня з цього приводу було порушено кримінальну справу, а 2 листопала в Таращанському лісі за 70 км від Києва було знайдено тіло, в якому друзі і родичі впізнали тіло журналіста. Більшість проведених згодом експертиз підтвердило, що знайдений труп - це тіло Гонгадзе.
28 листопада лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз обнародував у Верховній Раді аудіозаписи, таємно зроблені майором президентської охорони Миколою Мельниченком в кабінеті президента України - на них Кучма обговорює Гонгадзе як проблему з главою МВС Кравченком, генпрокурором Потебеньком, головою СБУ Деркачем і главою президентської адміністрації Литвином. Зокрема в записах фігурує наказ Кравченку розібратися з журналістом, а на іншій - Кравченко звітує про проведену роботу. Експертизи «плівок Мельниченка», проведені в Європі та США підтвердили достовірність голосу Кучми.
Зникнення та вбиство Георгія Ґонґадзе викликало широкий резонанс в Україні та за кордоном. Так в Україні із акцій протесту проти зникнення та вбиства Ґії почались широкомасштабні протестні дії відомі під назвою Україна без Кучми. Протестувальники звинувачували тодішнього президента Леоніда Кучму та його найближче оточення у зникненні журналіста і вимагали відставки Кучми та його найближчого оточення.
27 лютого 2001 року Генеральна прокуратура визнала факт смерті Гонгадзе і порушила справу по статті «Навмиснее вбивство», 3 вересня 2002 року визнала, що знайдене в Таращанському лісі тіло належить Гонгадзе.
15 березня 2008 року Апеляційний суд Києва визнав винними трьох колишніх співробітників Департаменту зовнішнього спостереження та кримінальної розвідки Міністерства внутрішніх справ України у скоєні вбивства журналіста Георгія Ґонґадзе і призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі строком від 12 до 13 років.
У грудні 2010 року завершене розслідування кримінальної справи зі звинувачення колишнього начальника головного управління кримінального розшуку МВС Пукача в убивстві Ґонґадзе. 30 серпня 2011 під час судового засідання Олексій Пукач зізнався що власноруч убив Георгія Ґонґадзе і назвав замовників вбивства - Леонід Кучма, Володимир Литвин та Юрій Кравченко (покінчив життя самогубством 4 березня 2005 - у записці родині, яку знайшли у нього за поясом, було сказано, що він не винний у противоправних діях, і "став жертвою політичних інтриг президента Кучми і його оточення").
У 2009 році в Київській області знайдено останки черепа, які за заявою Генпрокуратури, належать Гонгадзе. Однак тіло досі не поховано, оскільки мама журналіста Леся Гонгадзе відмовляється визнавати, що знайдені останки належать її синові. Мирослава Гонгадзе і Микола Мельниченко отримали політичний притулок у США.
У березні 2008 року три колишніх співробітники Департаменту зовнішнього спостереження і кримінальної розвідки МВС Валерій Костенко, Микола Протасов і Олександр Попович, звинувачені у вбивстві Ґонґадзе, були засуджені до 13 та 12 (Костенко й Попович) років позбавлення волі; 29 січня 2013 Олексій Пукач за вбивство Георгія Гонгадзе був засуджений до довічного ув'язнення.