Після нових “переворотів”у світі франківських маршруток минуло вже більше двох місяців. І більше двох місяців ми повинні витрачати вже 4 грн. на поїздку у маршрутному транспорті, згідно прийнятого рішення виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.
Та є, як то кажуть, кілька “але”. Після 10 червня 2015 року ми маємо оплачувати за проїзд 4 грн, але, нагадаємо, в тому випадку, якщо (перечислю найнеобхідніші вимоги):
- перевізники протягом двох місяців після підписання угоди, обладнають свої автобуси приладами GPS-моніторингу та здійснюватимуть їх належне обслуговування згідно вимог;
- перевізники впровадять систему обов’язкового обілечування серійними квитками;
- ну і спеціальна робоча форма – зелені футболки.
Повернемось у недалеке минуле. На початку червня місяця перевізники-порушники посилались на те, що “тільки перші дні, ми не встигаємо все зробити” і т. д. Пасажири ж у перші дні (тижні) змін моніторили цю всю ситуацію, дуже плідно працювали, спостерігали за процесом оновлення. І, виявляючи порушення, не встидались озвучувати це і платити 2 гривні за проїзд, замість 4! Перші дні, успішно чи не дуже, минули. Як і поменшало оцих спостерігачів, борців за справедливість, а, відповідно, тих, хто виявляв збої у системі і тих, хто платив 2 грн. за проїзд. А чи зменшилась кількість порушень? Зараз ми проаналізуємо.
Аналізувати буду, можливо, не як великий експерт, але як пасажир, який користується франківськими маршрутками двічі-тричі на день. Думаю цього достатньо.
Йдемо по порядку. Отож, наявність і, головне, справність, GPS-трекерів у маршрутках. Більшість із нас здогадується, що, найімовірніше до сих пір ще не встановили у всіх маршрутках, так зване нове обладнання. Лише здогадуємось, бо прикладів, коли дозволяли перевірити наявність трекера – одиниці. Переважно обурюються, що буцімто, “хочете, то лізьте під кермо, десь там він є”. Та ба, навіть, тих, у кого той “горе-трекер” є, не завжди можливо знайти на маршрутній карті. А багато з тих, кого все ж видно на карті, вже ловили на з’їздах з маршруту, вкороченому шляху тощо. Далі. Варто все ж зазначити, що не кожен може задовольнити таку потребу, як тут же на місці перевірити автобус на карті, і йдеться не лише про людей похилого віку. Наявність Інтернету, марка телефону і ще багато різного можуть завадити це зробити. Хтось може казати, що це проблема самого пасажира, але все ж…
Під пунктом два у нас квиточки. Яких тільки історій про них немає. Найпоширеніші приклади: відсутність квитків взагалі; кілька розкиданих квитків поруч з водієм – хочете беріть, хочете лишайте; випадки, коли водію не жаль і двох, п’ятьох чи й цілої пачки квитків для одного пасажира, ну і нарешті ті водії, які справно видають квитки вам в руки після оплати за проїзд. Які позитивні результати загалом дає така система обілечування? Якщо знаєте – кажіть.