Закони політики такі – якщо є запит на загострення, то будь-яка дрібниця і навіть провокація використовується як привід для найжорсткіших заходів. Якщо такого запиту немає, то інциденти та провокації залишаються непоміченими або швидко нейтралізуються.
“Немає жодних ознак того, що це був навмисний напад на Польщу”, – заявив президент Польщі Анджей Дуда про інцидент із ракетою, яка впала на територію Польщі поблизу польсько-українського кордону і забрала життя двох людей. За словами Дуди, а також за заявами генсека НАТО Єнса Столтенберга, є багато ознак того, що на територію Польщі, на жаль, впала українська ракета ППО.
Хтось зітхне з полегшенням, а хтось – з явним розчаруванням.
Багато білорусів цілий день висміювали в соцмережах те, що НАТО висловить «найглибше занепокоєння». Білоруси в соцмережах – це, мабуть, найбільш войовнича і непримиренна аудиторія, яка, схоже, не чекає нічого іншого, як рішучого удару всієї сили НАТО по Росії. Це той самий «бог з машини» з давньогрецької трагедії, який спускається зверху на сцену і вирішує всі проблеми.
Ще нічого не було відомо, і багато хто вже заявляв, що НАТО знову «зажує носа», висловить чергове «стурбованість» і проковтне новий виклик з боку Росії. Любителі простих рішень вигідно відрізняються від реальних політиків тим, що, сидячи на своїх диванах, їм не доводиться приймати ні прості, ні складні рішення, які стосуються долі народів.
Пригадую, коли в перші лютневі дні війни активно обговорювалася тема «закриття неба над Україною» – я відразу в одному з ефірів дав досить однозначний прогноз, що цього не буде. Адже що значить «закрити небо»? Чи збивають сили НАТО російські літаки та ракети над територією України? Було очевидно, що НАТО на це не піде.
Я також не знаю, якою була б «незалежна» відповідь Польщі, навіть якщо б було доведено, що ракета була прицільним російським ударом. Яку відповідь може дати сама Польща, не беручи до уваги консенсус і повну підтримку партнерів по НАТО? Почати бомбити російські аеродроми, атакувати танками Мінськ чи Калінінград?
Третя світова війна – це зовсім не те, чого очікують у західних столицях, і насамперед у Вашингтоні. За 10 місяців війни США неодноразово на різних рівнях заявляли, що не хочуть прямого військового зіткнення з Росією. Тому, наприклад, для мене не стало несподіванкою те, що представники США запропонували не поспішати з висновками, а президент Байден сказав журналістам на Балі, де він брав участь у саміті G20: «Навряд чи це було випущено з Росії – маючи на увазі траєкторію польоту ракети. «Я зроблю все, щоб дізнатися, що саме сталося».
Зазначимо, що в США нинішні опоненти влади, представники Республіканської партії, досить активно грають на темі «можливого ядерного апокаліпсису», критикуючи Байдена за надмірну, на їхню думку, підтримку України. Тому нинішня влада неодноразово повторює, що третя світова війна не почнеться через Україну. Тому США остерігаються постачати Україні деякі з найбільш далекосяжних видів зброї, і навіть постачаючи зброю, вимагають не використовувати її для нападів на територію Росії.
Тому, як тільки стався інцидент з ракетами, виходячи з перших обережних заяв американських офіційних осіб, я відразу склав тверде враження, що цей інцидент не стане приводом для якихось різких дій. Закони політики такі: якщо є запит на загострення, то будь-яка дрібниця і навіть провокація використовується як привід для найжорсткіших заходів. Якщо такого запиту немає, то інциденти та провокації залишаються непоміченими або швидко нейтралізуються.
У будь-якому разі, якими б не були конкретні обставини цього інциденту, небезпека світової війни зберігається доти, доки триває агресія Росії проти України. Тому залишається загроза, що будь-який військовий інцидент, будь-яка помилка може призвести до максимальної ескалації війни.
Це «чорний лебідь», приліт якого може статися будь-якої миті.