Кінгул, Тайвань.
Відвідувачі Кілунга, гірського портового міста на північному узбережжі Тайваню, могли б розумно подумати, що біла стіна позаду крамниці для сніданків Ши Хуей-хуа — це, ну, стіна. Лише кілька вентиляційних отворів свідчать про те, що з іншого боку може бути щось, повідомляє Дейком.
«Це бомбосховище», — сказала 53-річна Ши, чекаючи на ранковий пік. «Оскільки ми народ Кілунга, ми знаємо такі місця».
«Це простір для життя», – додала вона. «І простір для смерті».
По всій її вулиці та багатьох інших у Кілунгу, який зазнав свого першого іноземного нападу з боку голландців у 1642 році, ландшафт був висічений для захисту. Кухні з’єднуються з підземними ходами, які тунелюють у пісковику. Іржаві ворота на кінцях алей ведуть до темних утроб, які наповнені спогадами про війну, а іноді сміттям чи кажанами — або вівтарем чи прибудовою ресторану.
У цьому місті з населенням 360 000 людей є майже 700 бомбосховищ, що спонукає офіційних осіб заявити, що в Кілунгу є більша кількість місць, де можна сховатися, ніж будь-де на сильно укріпленому Тайвані. А для слабо організованої групи міських планувальників, художників і любителів історії бомбосховища Кілунга стали полотном — для творчого оновлення міст і цивільного захисту.
Деякі з цих гаваней було перетворено на культурні простори. Але ці підземні простори не просто круті реліквії; на самоврядному острові, який Китай вважає втраченою власністю, яку він планує повернути, вони також є життєво важливою інфраструктурою.
Більшість бункерів були розроблені та побудовані Японією, яка керувала Тайванем з 1895 року до кінця Другої світової війни, коли Кілунг був об’єктом бомбардування.
Притулки навколо магазину Ши займають одну з найстаріших частин міста, розташовану прямо під парком на схилі пагорба, який модернізують за допомогою ліфта. Невдовзі до одного з його входів потрібно буде коротко прогулятися печерою зі звивистими тунелями, яка донедавна використовувалася як склад пожежної частини.
Нещодавнього ранку це більше нагадувало художню галерею чи нічний клуб. Рейки вогнів обіймали вологі стіни, сяючи на паростках зелених рослин, єдиних спалахів кольорів підземелля. Бетонні підлоги були укладені з дренажними зонами з боків.
33-річний Хунг Чі Чієн, державний службовець у відділі містобудування Кілунга, сказав, що міська влада спочатку думала відкрити простір і зробити в ньому ресторан, а потім вирішила, що не хоче руйнувати оригінальну геологію.
Керувати притулками Кілунга нелегко; правочин є рідкістю, і доступ часто визначає володіння. Але місто знайшло документи, які показують, що цей бункер був побудований у 19 столітті, ближче до кінця правління династії Цин на Тайвані. Це був один із кількох тунелів і бункерів, побудованих у ту епоху, коли Китай, ослаблений голодом і повстанням, намагався утримати територію.
У 1884 році, наприклад, французи вторглися в Кілун, захоплюючи місто приблизно на рік, поки імперський уповноважений Тайваню Лю Мін-чуань не витіснив французькі війська. Незабаром після цього, щоб краще убезпечити Кілунг, він замовив будівництво першого в Тайвані залізничного тунелю через гору Шічоулінг, природний бар’єр, який перекриває Кілунг від Тайбея.
Тунель був відкритий у 1890 році — і буде знову відкритий, відремонтований, через кілька місяців.
Під час нещодавньої екскурсії Куо Лі-я, який очолює відділ культурної спадщини місцевого уряду Кілунга, пояснив складну реставраційну роботу, яка включала запуск невеликих камер над тунелем, щоб оцінити міцність стелі. Вона сказала, що сподівається, що врешті-решт його з’єднають із місцевими пішохідними стежками та дорогами.
«Ми хочемо, щоб люди знали історію, щоб знали, як це допомогло захистити Кілунга», – сказала вона.
Стоячи в тунелі, де нові яскраво-помаранчеві цеглини змішуються зі старим сірим каменем, вона розповідала про історію, але визнавала, що тунель також може захистити людей в іншому конфлікті.
Для багатьох у Кілунгу минулі та теперішні загрози розмиваються.
В останні місяці Китай збільшив частоту та інтенсивність військових навчань біля узбережжя Тайваню. Сі Цзіньпін, лідер Китаю, також став активніше говорити про об’єднання з Тайванем, залишаючи за собою право застосовувати силу.
У Pufferfish, ресторані в Keelung, який знаходиться в печерному бомбосховищі, туристи за півдюжиною дерев’яних столиків фотографують інтер’єр. Але місцеві жителі люблять чорний гумор.