Стефанія разом із чоловіком виїхала з Харкова 6 березня і діставалася до Івано-Франківська три доби. Сім'я до останнього не хотіла покидати рідне місто. У перші дні після повномасштабного вторгнення РФ в Україну подружжя допомагало містянам, які цього потребували. А зараз — весь час підтримують зв'язок зі знайомими харків'янами.
Про перші вибухи в Харкові, дні без світла і черги у крамницях, важкість переїзду, а також те, як люди з різних областей прихищали сім'ю дорогою до Прикарпаття, жінка розповіла кореспондентці Суспільного.
Ранок 24 лютого в Харкові для Стефанії та її чоловіка розпочався з вибухів. Жінка розповідає, звук від них був настільки сильним, що здавалося, ніби снаряди падають дуже близько.
Стефанія розповідає, що попри обстріли частина містян продовжувала жити у своїх будинках, проте в супермаркетах одразу з'явилися черги.
На третій день повномасштабного вторгнення в будинку зникло світло, розповідає Стефанія. Тоді вона з чоловіком перебралася у свій недобудований приватний дім, де електроенергія ще була.
Стефанія розповідає, до останнього не хотіла покидати місто, хоч син від початку повномасштабного вторгнення РФ просив поїхати. Коли він сказав, що йде воювати, батьки вирішили переїхати на Західну Україну, аби побачитися з ним перед відправкою на фронт.
Стефанія розповідає, до останнього не хотіла покидати місто, хоч син від початку повномасштабного вторгнення просив поїхати/
Проте взяти із собою світлини подружжю не вдалося: валіза з альбомами залишилася у квартирі, а вони з допомогою волонтерів виїжджали з міста від свого приватного будинку. Стефанія разом із чоловіком та знайомими виїхала 6 березня. До Івано-Франківська добиралися три доби.
Дорогою до Івано-Франківська Стефанія допомогла поселити у знайомих на Прикарпатті ще декількох людей.
Щодня жінка телефонує знайомій, яка залишилася в Харкові.
Після закінчення бойових дій жінка з чоловіком планує повернутися до Харкова.