Про це дівчина розповіла кореспондентці Суспільного, пише 0342.
Віра Боднарук закінчила магістратуру в Київській муніципальній академії музики ім. Глієра. До початку війни жила у Києві. У столиці працювала викладачкою вокалу і займалася власною творчістю.
"Люди панікували задовго до цього дня. Виїжджали. А я до останнього залишалася, бо не вірила, що Росія нападе на Україну. Коли 24 лютого прокинулася о 5:00 від вибухів, у паніці почала збирати речі, щоб виїхати в Коломию до батьків", — пригадує Віра.
У дорозі дівчина провела 28 годин, на трасі були затори.
"На дорозі зазвичай є дві зустрічні смуги. Але в той день автомобілі утворили аж п’ять – їхали тротуарами, стежками, болотами. Всі намагалися якомога швидше виїхати. Окрім того, було багато військової техніки. Але, не зважаючи на весь цей хаос, все одно люди залишалися людьми", — каже дівчина.
Приїхавши до батьків, Віра Боднарук дуже чекала на промову Президента України, щоб зрозуміти ситуацію, ділиться дівчина.
"Коли він сказав, що ми нікуди не підемо, бо це — наша земля і ми будемо її захищати, мені стало спокійніше. І в той момент я зрозуміла, що як музикантка теж можу підтримати людей, закликати не втікати, а об’єднатися", — розповідає Віра.
Першими словами пісні стали: "Наша віра, чуєш, віра не зламається". Створила композицію дівчина за один вечір. У домашніх умовах записала та змонтували кліп. Першим пісню почув її хлопець, саме він допоміг так швидко презентувати роботу, каже музикантка. Для Віри її творчість є певною мірою зброєю, якою вона може згуртувати та підбадьорити людей.
"Ця пісня – заклик до того, що не можна здаватися, що перемога — за нами. Цими словами я хочу закликати вірити й не втікати, бо разом — ми сила. І все буде Україна! Моя наступна пісня буде про нашу перемогу. Вірю, що це буде скоро", — каже дівчина.
Через емоційний стан писати пісні музикантка поки не може, тому займається волонтерством — плете сітки та розмальовує пряники із дітьми.
Читайте також: "Борітеся – поборете!": 12 цитат Шевченка, що піднімають бойовий дух