Вже понад 30 років Олег Кіращук заробляє на життя писанкарством. Все почалось з дитячого захоплення, яке переросло у справу всього життя. Роботи писанкаря з Коломиї зберігаються в багатьох музеях не лише України, а й Америки, Канади, Німеччини та Австралії.
Справжня слава про українського майстра рознеслась, коли модний дім Gucci використав орнаменти з писанок Олега у своїй колекції. Чоловік проводить майстер-класи та передає свої знання писанкарства не тільки українцям, а й іноземцям, пише ШоТам.
Олег Кіращук родом з Коломиї. Писанкарством займається з другої половини 1980-х. Крім цього, Олег є учасником АТО, членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Лауреатом Художньої Премії ім. Я.Лукавецького. Майстер неодноразово брав участь у всеукраїнських та міжнародних виставках.
Писанка – особливий вид творчості, у якій закладені традиційні гуцульські та покутські символи-обереги, трипільські мотиви та авторські композиції.
“Коли я лише починав створювати писанки, то звертався більше до автентичних мотивів. А потім їздив на велосипеді по селах Прикарпаття і шукав бабусь-писанкарок, щоб зробити замальовки давніх орнаментів, дослідити їх символіку та значення”, – розповідає майстер.
На основі народної творчості він створює власні композиції, експериментую з кольоровою гамою. Найчастіше використовує тваринну символіку, дуже любить зображати птахів. Йому подобається творчість Марії Приймаченко і як вона зображує казкових тварин. У писанках Олега Кіращука є схожі тварини. Буває, кілька днів обдумує композицію майбутньої писанки, а буває сяде і руки самі роблять свою роботу.
“Створюю писанки на курячих, гусячих, страусових яйцях, – каже майстер. – Частіше роблю їх на шкарлупі пустого яйця. Це такий варіант для колекціонерів. А от писанки з білком і жовтком ще в давнину мали свою енергетику та особливе значення. Такі писанки навіть вважались лікувальними, бо їх замовляли для пари, яка не може мати дітей. Проте в давнину вважалось, що такі писанки має робити жінка та обов’язково без місячних. А коли йшла до річки по воду для барвників, то ні з ким не повинна говорити. Тоді використовувались натуральні фарби з різних рослин: чорний колір – лушпиння цибулі, червоний – комахи червець, яких сушили та перетирали, жовтий – дрік красильний. А ще яйця обов’язково брали запліднені. Коли писанка була готова, то на неї ніхто чужий не мав права дивитись.
У Олега Кіращука й зараз можуть замовляти писанки для молодят з побажаннями. Але він одразу попереджає, що він не мольфар-чарівник, а писанка – це вітальна листівка, на якій він малюнком зображую те, що люди хочуть побажати парі.
Писанка оберігала і на війні
У майстра є писанка з ангелом на фоні автоматних гільз. Ця писанка оберігала його, коли він воював під Дебальцеве.
“На війні я мав з собою блокнотик і щоб трохи знімати стрес, робив ескізи. Так якось і зобразив того ангела, якому завдячую життям, – розповідає він. – Кілька разів траплялись такі ситуації, наче якась вища сила мене захищала. Якось нас обстрілював міномет і ми вже бачили, що наступна міна точно впаде на нашу позицію. Але минулося. А потім, коли відступали, то позаду був танк, який міг би змішати нас з землею. Але трапилось якесь чудо – танк проломив однією гусеницею український бліндаж і застряг. Ангел врятував”.
На війні Олег Кіращук отримав поранення осколком в голову. За дві секунди до цього він вирішив зателефонувати дружині, але телефон чомусь випав з рук. Він нахилився, щоб його підняти і в цей момент поруч пролунав вибух, він відчув удар в голову, сніг навколо почервонів від крові – по них стріляли з протитанкового гранатомета. Якби в ту мить не нахилився, то, мабуть, отримав би важчі поранення, а так – поранення було легким.
А і це не все. Потім, коли вони відступали, то за щасливою випадковістю натрапили на чернігівських розвідників. Їх попередили: що там, куди прямували, вже чекала засідка.
“Всю війну ангел-охоронець мене оберігав, – акцентує майстер. – Але блокноту з ескізом не залишилось, тому після повернення я по пам’яті зобразив ангела. Перша писанка залишилась вдома, на згадку. А наступні копії я продавав і виручені кошти віддавав інвалідам війни, або дітям загиблих побратимів. А ще дарував писанки волонтерам, які колись мені дуже допомагали”.
“Дівчинка до останнього дня життя тримала мою писанку біля себе”
У 2009 році до Олега Кіращука звернувся знайомий власник художньої галереї в Люксембурзі, який мав маленьку племінницю. Їй було 15 років і вона була смертельно хвора. Лікарі сказали, що їй залишилось жити не більше півроку.
Його попросили зробити для неї писанку. Пишучи ту писанку, він відійшов від традиційних писанкових канонів – зобразив на яйці гумористичну сценку, де був зображений ведмедик, який вкрав з-під української хати діжку з медом, за ним женуться бджоли, а він відмахується від них галузкою.
“Писанка була на гусячому яйці, я подарував її абсолютно безкоштовно, – продовжує майстер. – Минуло кілька місяців і до мене з Люксембургу надійшов лист, де мої знайомі писали, що в них трагічна новина – дівчинка померла. Коли після похорону вони почали розбирати ліжко, де вона лежала, то знайшли рушник, який був замотаний у кулю. А всередині лежала моя писанка. Дівчинка настільки її вподобала, що до останнього дня тримала її біля себе. Це одна з небагатьох писанок, яка принесла настільки велику користь для людини.
Gucci використав орнаменти з української писанки
Найперше, про що питають у Олега Кіращука це про історію з Gucci, яка трапилася 11 років тому. Йому прийшло повідомлення від знайомого із Нью-Йорка: його малюнок із писанки використав у своїх колекціях одягу цей Дім моди. Про це написали на одному з іноземних сайтів. Майстер спочатку не зрозумів, що і як. Подумав, що може то і фейк.
“Тоді розумів, що якщо наші журналісти дізнаються, то буде великий шум, – каже Олег Кіращук. – Але потім ЗМІ самі почали публікувати цю новину у себе: невідомий майстер, українська писанка, навіть писали – “майстриня”. Коли побачив, що це “свято” проходить без мене, то сконтактувався з журналістами. Через деякий час вони мені привезли глянцевий журнал, де я роздивився ті писанки, і аж тоді вже я був певен, що дійсно – дизайнери Дому моди при створенні колекції одягу, надихалися тими моїми роботами”.
Він вважає, що 90% дизайнів тих суконь мало схожі на його роботи, але орнамент однією із суконь, очевидно, брали дійсно з писанки, оскільки і символіка, і кольорова гамма – однакові. Тож схиляється до того, що якийсь модельєр випадково натрапив на його писанки і використав фрагменти. Судитись з ними і не збирався, бо то ж не його особисті символи, а – народні.
Захопився писанкарством майстер у 12 років. Цьому його навчила мати. Писав тоді прості покутські писанки – вони прості за орнаментом, але мають глибокий зміст. А у 90-х роках, коли пішов на службу до Збройних Сил, то твердо вирішив – писати ніколи не буде, а повернусь зі служби і знайде чоловічу роботу.
“Ще до армії я вважав писанкарство не чоловічою справою. Але наша сім’я жила бідно і я, як старший син, писав писанки, щоб хоч якось допомогти мамі, – ділиться Олег Кіращук. – Ті, перші мої писанки продавав на місцевому базарі, чим суттєво допомагав сім’ї. Після повернення з армії в країні була велика криза і моя мама вмовила мене, щоб я знову повернувся до писанкарства. І коли я вперше за довгий час взяв в руку фарби, то настільки захопився, що перестав виходити надвір. Пам’ятаю, як мама журилась, що всі хлопці ходять по дівчатах на кавалєрки, а я не виходжу з хати.
Мама стала головним рушієм у всьому. Саме вона організовувала сімейні виставки писанок, вишивки, витинанки в Києві, Чернівцях, Франківську… після цього його роботи почали помічати. А далі була Естонія, де майстер проводив майстер-класи та водив екскурсії в Українській Церкві, що в м.Таллін. В ті часи він почав брати участь у багатьох Всеукраїнських виставках, а в 2004 році його прийняли до Національної Спілки народних майстрів. А через кілька років Олег зареєструвався на відомому інтернет-ресурсі, де зміг продавати свої писанки по всьому світу.
В 2012 році розробив дизайн писанки, з якої франківськими митцями було створено гігантську копію, яка брала учать у Києві в Параді вишиванок на День незалежності. Ця писанка була визнана однією з найкращих. Тоді Івано-Франківськ отримав 30 тис. гривень призових. Наступного року та гігантська писанка знову проїжджала Хрещатиком – вона знаходилась на початку парадної колони на правах минулорічного переможця.
“Крім цього всього, потрібно було якось заробляти на життя, а живемо ми не заможно, – зізнається майстер. – В Україні немає багатих поціновувачів писанок, тому з 2008 року я почав продавати свої роботи за кордон через сайт eBay – так у мене з’явились покупці і в Америці, і в Канаді, і в Німеччині, і, навіть, на Кіпрі. Зараз писанки на курячому яйці коштують $20, на гусячому – $50-80. Колись на них був великий ажіотаж, а зараз колекціонери вже мають мої писанки, тому заробітку стало значно менше. Писанки настільки дорогі, що я не можу собі дозволити мати власну колекцію вдома. Є мрія, що колись таки матиму колекцію своїх робіт, але зараз собі того не можу дозволити.
Майстер-класи стали справою життя
Кіращук проводить майстер-класи в Україні та за кордоном. До речі, за кордоном писанкарство дуже популярне. І ще понад 20 років тому йому показували набір для писання писанок, який було виготовлено в США. У нас і поготів такого немає – все роблять ентузіасти.
“Проводжу майстер-класи, щоб ознайомити людину з писанкою, розказати, як це все робиться, – підсумовує він. – Спершу проводив безкоштовно для благодійних організацій чи шкіл, в інших випадках, звичайно, беру оплату, оскільки потрібно годувати сім’ю. Після повернення з війни майстер-класи стали для мене справою мого життя, адже я повернувся живий і неушкоджений. Я розумію, що життя потрібно прожити і за себе, і за тих побратимів, які не повернулись. А писанкарство в цьому допомагає”.