Генеральний директор КНП «Івано-Франківський госпіталь ветеранів війни» Володимир Федоришин – про готовність закладу до лікування коронавірусної хвороби
Володимир Федоришин (праворуч): Віктор Король допоміг доставити УЗД-апарат із Німеччини, пише Голос України.
Про стан медицини треба писати неприкрито й відверто. Бо досягнення тут і так на виду. Івано-Франківський госпіталь ветеранів війни розміщується в Коломиї на базі колишньої залізничної лікарні. З 2014 року, відколи Володимир Федоришин був призначений головлікарем відомчого медзакладу, тут усе кардинально змінилося. Тепер госпіталь не впізнати – кардинально оновлений не тільки зовні. Сучасні ремонти в палатах, кабінетах, коридорах, реконструкція відділень, операційних, лабораторій. Та головне – наповнення засобами для реабілітації та лікування. Закупили партію медикаментів. Вдале адміністрування дало результат: госпіталь посідає вагому нішу серед профільних установ.
Невідомо, з ким контактували
"Госпіталь визначений як база, після опорних медзакладів, для прийому пацієнтів із коронавірусною хворобою. Тож планове лікування та реабілітацію, зубопротезування припинили. Здійснюємо діагностику. Надаємо медичну допомогу пацієнтам, приміром, із онкопатологією: УЗД, аналізи тощо. Всі процедури – із чітким дотриманням карантину, в індивідуальних засобах захисту. Звичайна ситуація: приїхав хтось із-за кордону, довго не бачив родини. Обнімання-цілування. Опісля старенькі люди, вагітні чи звичайні пацієнти потрапляють до медзакладу. Й невідомо, з ким доти контактували. Враховуємо цей соціальний аспект, постійно дезінфікуємо та кварцуємо приміщення", – розповідає Володимир Федоришин.
Лижний сезон триває
Засоби індивідуального захисту отримують по-різному. Насамперед налагодили пошиття медичних масок, балаклав, бахіл, шапочок та халатів безпосередньо в госпіталі. Тканину привозять волонтери. Замість знаменитих коломийських вишиванок на Великдень – тепер інші потреби. Таких небайдужих чимало. Допомагали на початку АТО, й тепер активізувалися.
Місцеві підприємці примудрилися із пластику для реклами виготовляти захисні щитки. Зручні в користуванні, піддаються санобробці та ідеальні для медперсоналу. Матеріал – поліестер із "харчовим" допуском.
Депутат облради Андрій Марійчин та меценати передали захисні окуляри із карпатських курортів (на знімку). Працівники госпіталю жартують, що для них триває лижний сезон.
Волонтерка з Німеччини Оксана Макогон за сприяння коломиян Віктора Короля та Василя Бойка передала матраци й побутову техніку для закладу. Для фізіотерапевтичного відділення – УЗД-апарат. Поки тут без потреби, позичили Коломийській міській дитячій лікарні.
Як утилізувати потенційно заражені засоби захисту
"Стаціонарне відділення розраховано на 75 ліжко-місць. Палати комфортні, на одного-двох пацієнтів, із душовими. Перший поверх відвели для прийому коронавірусних хворих. Обсервація медиків – у поліклініці. Є окремий харчоблок. Медикаментами забезпечені на два-три тижні. Закуповуємо дезсередники, засоби індивідуального захисту. Персонал тренується, як їх безпечно надягати-знімати. Обладнали санпропускник, пристосували садово-городнє обладнання для обприскування. Адже важливо безпечно вийти із зони зараження. Є протоколи лікування, але досі немає конкретики в тому, як утилізувати використане. Спалювати, кудись вивозити?" – розмірковує Федоришин.
Важливий аспект під час епідемії – харчування пацієнтів. Як дезінфікувати посуд? Адже він – потенційне джерело зараження. Парових миючих машин немає. Використовувати одноразовий посуд – не проблема. А як його утилізувати?
Так само – засоби індивідуального захисту. 10-20 масок – ще не страшно, а куди подіти сотні, тисячі комплектів? Володимир Федоришин розповідає, що свого часу в Коломиї мали обладнати утилізатор. В області закупили багатомільйонної вартості обладнання для крематорію. Де воно нині? А не встановили, бо громади противилися, землю не виділяли. Хоч то екологічно чисте, без викидів, виробництво.
Фахівці, які вміють подавати кисень, – нарозхват
"Маємо три ШВЛ-системи тривалої дії та два прості апарати штучної вентиляції легень. Поповнили запаси кисню. Важливо навчити персонал підключати дихальні системи. То не так просто. Є чимало прикладів навіть на Прикарпатті, коли не могли зарадити важкохворому саме з цієї причини. В штаті маємо одного досвідченого анестезіолога, який ще на півставки працює в ЦРЛ. Так само їхній лікар – за сумісництвом у нас. Лише два фахівці!" – акцентує Володимир Федоришин.
Каже, що простіше використовувати СІПАП-маски, ковпаки з целофанових кульків. Через одну трубку подається кисень, а пацієнт видихає через іншу. Звісно, відповідні заходи безпеки, щоб не інфікувати персонал. У госпіталі мають носові канюлі для подачі кисню. Ним забезпечили три палати та дві операційні. Є концентратор для утворення кисню із повітря. Кисневий балон розраховано на 150-160 атмосфер. На годину витрачається 10. Отож, один розраховано на 15-16 годин роботи. Тепер зрозуміла важливість забезпечення, адже пацієнту потрібно дихати 24 години на добу.
"Багато нині говорять про брак ШВЛ, а скільки медиків уміє ними користуватися? Лікарів-реаніматологів, анестезіологів із досвідом роботи? Інтубувати повинні навіть медики служб екстреної допомоги. Та чи насправді мають навики? Це ж треба відключити дихання, ввести ліки, трубку для подачі кисню. Звичайний наркоз під час операції нетривалий, а тут треба цілодобово забезпечити киснем. Отож, насамперед маємо вберегти від інфікування таких медиків. Спеціальні захисні костюми, якісні респіратори тощо. А для звичайних громадян – максимальний режим самоізоляції. В нашій країні зі слабкою системою охорони здоров'я – то найдієвіший спосіб протидіяти епідемії коронавірусу", – підсумовує Володимир Федоришин.