Все своє життя присвятив служінню – вивчав і поширював Боже слово навіть тоді, коли це було заборонено. Із однодумцями домігся легалізації Української греко-католицької церкви.
Свого часу був Єпископом–Коад’ютором Коломийсько-Чернівецької Єпархії. Вплив церкви та її наставників у традиційно релігійній Галичині важко переоцінити. Владика регулює церковні питання, інтронізує єпископів, здійснює візити до парафій. З допомогою Божого сова надихає більше півмільйона вірян.
У 2015 році Івано-Франківськ гідно прийняв Патріарший Собор УГКЦ, на майдані Шептицького з’явився пам’ятник митрополиту, в чому теж є неабияка заслуга Війтишина.
З нагоди Ювілею Департамент інформації Івано-Франківської Архиєпархії УГКЦ зняв короткометражний фільм «Так, Господи», в якому діляться своїми спогадами та думками про Митрополита Володимира Війтишина духовенство, родина та друзі.
На сторінці Івано-Франківської Архієпархії Української Греко-Католицької Церкви можна детально ознайомитись зі життєписом Владики.
Один з ініціаторів великої події
ВЛАДИКА ВОЛОДИМИР ВІЙТИШИН: НАШІЙ ЦЕРКВІ ПОТРІБНО БУЛО ГОЛОСНО ЗАЯВИТИ УСЬОМУ СВІТОВІ ПРО СВОЄ ІСНУВАННЯ, ЩОБ РОЗДЕРТИ КОМУНІСТИЧНУ «ЗАЛІЗНУ ЗАВІСУ», ЯКА ВІДДІЛЯЛА НАС ВІД ЦИВІЛІЗОВАНОГО СВІТУ (серпень, 2017 р.)
4 серпня 1987 року була написана Заява про вихід з підпілля УГКЦ, яку адресували Папі Римському Івану-Павлові ІІ й керівникові СРСР Горбачову. Вона стала відома усьому світові й показала, що незважаючи на понад 40-літні репресії і переслідування комуністичною владою, УГКЦ зберегла ієрархію, священство, вірних: Церква— жива!
Серед головних ініціаторів й учасників тієї пам’ятної події — відомі духовні постаті нашого краю: блаженної пам’яті Ісповідник віри владика Павло Василик та його учні: славної пам’яті о. Григорій і о. Микола Сімкайло і(згодом владика Коломийсько-Чернівецької єпархії), о. Володимир Війтишин (тепер Івано-Франківський архієпископ і митрополит), о. Тарас Сеньків (тепер владика Стрийської єпархії), о. Іван Сеньків (тепер ієромонах), славної пам’яті о. Йосип Мороз…
Читайте також: Знакові постаті Прикарпаття
Довідково:
Народився 9 листопада 1959 року в селі Демидівка Вінницької області. Початкову освіту здобув у с. Летяче, Заліщицького р-ну, Тернопільської обл. Опісля неповну середню освіту отримумав у с. Струсів, Теребовлянського р-ну, Тернопільської обл. Середню освіту здобув у с. Дорогичівка, Заліщицького р-ну, Тернопільської обл. Після закінчення середньої школи навчався у підпільній семінарії, яке змушений був перервати на час служби в армії (1978-1980 роки). У 1982 році закінчив навчання.
27 травня 1982 року отримав ієрейські свячення (святитель Владика Павло Василик). У часи підпілля здійснював душпастирську діяльність у багатьох місцевостях Тернопільської та Івано-Франківської областей.
4 серпня 1987 року, з ініціативи та під проводом Владики Павла Василика, разом з декількома священиками та мирянами підписав Заяву про вихід УГКЦ з підпілля. Цей документ було передано Святійшому Отцеві Іванові Павлові ІІ та Президентові СССР Михайлові Горбачову. 16 травня 1989 року, напередодні з’їзду народних депутатів СРСР, був членом делегації до Москви за легалізацію підпільної УГКЦ (у делегацію також входили єпископи Филимон Курчаба, Павло Василик, Софрон Дмитерко, отці Григорій Сімкайло та Ігор Возняк).
Після виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля продовжив вивчати богослів’я: спочатку навчався в Івано-Франківському теологічно-катехитичному духовному інституті, відтак – у Люблінському католицькому університеті, де в 2002 році отримав ліцензіат з пасторальної теології.
14 травня 1999 році Блаженнішим Мирославом Іваном Кардиналом Любачівським був відзначений високою церковною нагородою – мітрою.
З 1990 року – парох і декан Тлумача, з 1997 року – економ Коломийсько-Чернівецької Єпархії. Протягом цього часу був також судовим вікарієм та членом Колегії консультантів.
13 травня 2003 року Папа Іван Павло ІІ номінував о. мітр. Володимира Війтишина Єпископом–Коад’ютором Коломийсько-Чернівецької Єпархії. Чин Архиєрейської хіротонії 15 липня 2003 року здійснив Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Кардинал Гузар. Співсвятителями були Владика Павло Василик та Софрон Мудрий.
11 липня 2005 року було задоволено Святішим Отцем Папою Римським прохання Кир Софрона Мудрого про його емеритуру.