Цей заклад навідує багато волонтерських організацій, та чимало небайдужих людей. Проте усі заходи адресовані усім мешканцям геріатричного пансіонату. Унікальність проекту STAY на концентрації уваги для одного, конкретного підопічного закладу.
На сторінці проекту в соціальній мережі Фейсбук розміщено альбом з фотографіями та розповідями про кожну стареньку людина, яка проживає в геріатричному пансіонаті (домі для перестарілих, ця назва більш звична для людей). Кожна людина має змогу погортати цей альбом і, якщо їй стане небайдужою історія конкретної бабуся чи дідуся, може зголоситися стати для старенької людини названим онуком.
Умови участі в проекті дуже прості. Один раз на тиждень потрібно просто приїхати в гості до пансіонату і поспілкуватися з названими бабусею чи дідусем. Власне, брак спілкування, нестача особистих стосунків – найбільша проблема стареньких. Серед них є люди, які на старості залишилися зовсім самотніми, є такі, чиї діти та онуки проживають за кордоном, є й такі, чиї рідні часто навідують їх. Та все ж кожна нова людина – це радість, кожен вияв уваги – це вибух емоцій та хороший настрій.
«Протягом року наші волонтери написали 71 зворушливу історію з життя підопічних пансіонату. Названі онуки почали навідувати стареньких з перших днів дії проекту. Зараз понад 30 стареньких уже мають нових друзів – названих онуків. Але чимало дідусів та бабусь і досі чекають, аби у їхньому житті з’явилися ось такі онуки. Коли ми приїжджаємо до пансіонату, вони запитують: «А для мене ви уже когось знайшли?» За цей рік четверо учасників STAY померли. Дехто уже мав названих онуків, дехто – так і не встиг їх дочекатися. Нам тільки рік, але ми встигли зробити дуже багато. І понад усе наша команда мріє, аби STAY став всеукраїнським проектом і почав функціонувати в кожному населеному пункті, де діють геріатричні пансіонати», – розповіла автор ідеї Ілона Мурзова.