Фото Дениса Трофімова
«Банківський квартал» — стара назва комплексу споруд у Станіславові, складеної із чотирьох Г-подібних кам’яниць, які, прилягаючи одна до одної, утворюють квадрат.
Мешканці Австро-Угорщини найбільше довіряли Австро-Угорському банку. Він був заснований у 1878 році та швидко став лідером фінансових операцій. У 1900-му його акціонерний капітал становив 200 мільйонів корон. На зламі століть майже 50 % усіх іпотечних операцій державного Австро-Угорського банку припадало на галицькі відділення. Загалом у Галичині та Буковині діяли 12 його філій. Одна з них – у Станиславові, пише Репортер.
Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького
Читайте також: Площа Адама Міцкевича - одна з наймальовничіших площ Івано-Франківська
Від 1880 року тутешня філія Австро-Угорського банку винаймала кілька кімнат у новозбудованій кам’яниці Марка Ландау, що на розі теперішніх Вічевого майдану й вулиці Бачинського. На початку ХХ століття держава придбала ділянку на початку вулиці 3 Мая (Грушевського), яка перед тим була городом родини Шидловських. Незабаром розпочалось спорудження власного будинку філії за проектом модного архітектора Яна Кудельського. Роботи вела будівельна фірма Селіга Рубінштейна.
Газета «Кур’єр Станіславовскі» у жовтні 1907-го так характеризувала будівлю: «Новоспоруджений будинок філії Австро-Угорського банку є окрасою міста. Її творець Ян Кудельський може гордитися справою своїх рук і таланту». Остаточне вселення банкірів відбулось 11 квітня 1908 року.
Споруджена у стилі еклектики кам’яниця стоїть на перетині теперішніх вулиць Грушевського і Василя Вишиваного (адреса – Грушевського,4), що обумовило її Г-подібну форму. Ріг будинку заокруглений, акцентує перехрестя вулиць, увінчаний куполом з гостроверхим шпилем та рядом люкарн (дахових вікон) гостроверхої форми.
Найцікавішим елементом екстер’єру є вікна другого ярусу. Вони подвійні, розділені між собою колонкою – імпостом. Спарені вікна охоплює глуха арка, з круглою розеткою у середній частині. Такі вікна фахівці називають біфоріями. Це надає банку схожість із архітектурою ренесансних палаців епохи Відродження. Мабуть це єдиний такий будинок у нашому місті.
З побудовою кам’яниці завершилось формування так званого «банківського кварталу», утвореного чотирма будинками, що торцями прилягають один до одного. Першою стала кам’яниця Германа Басса, зведена у 1897 році. В ній також розміщувався банк – Іпотечний.
Читайте також: Історичні будівлі Івано-Франківська. Плац Франца
Після поразки у Першій світовій війни Австро-Угорщина розвалилася, тож пішов у небуття і її банк. Але святе місце порожнім не буває – будинок зайняв державний Банк польський. На початку 1930-х у лівому крилі влаштували мансардні житлові помешкання. Цікаво, що операційний зал містився у трьох наріжних кімнатах другого поверху. А на першому поверсі, саме під залом, була квартира директора. До 1938 року банком керував Мар’ян Гоетц, якого змінив такий собі пан Крабінський. Ще у кам’яниці мешкали заступник директора, сторож і кур’єр.
У радянські часи кам’яниця стала частиною комплексу контори Держбанку СРСР, що займала також сусідній будинок колишнього Іпотечного банку. Від 1991 року тут відділення Нацбанку України, а у 2003 році приміщення продали банку «Аваль».
Через два роки австрійська фінансова група «Райффайзен» купила «Аваль», тож банк отримав нову назву – «Райффайзен банк Аваль». Таким чином коло замкнулося: австрійським банком почали, австрійським і завершили.
Читайте також: Історичні будівлі Івано-Франківська. Будинок БрумберҐерів
Фінансистам сам Бог велів гідно дбати про свою оселю, тож через 100 років кам’яниця виглядає доглянутою. Невеличкі зміни полягають у зникненні декоративних ваз на даховому карнизі, появі масивних ґрат на вікнах та стриманої вивіски, що вигідно виділяється на тлі сучасного рекламного несмаку.
Квартал знаходиться між вулицями Незалежності, Шашкевича та Грушевського.
Сьогодні тут містяться філія Райффайзен банку Аваль, книгарня «Букініст», центр обслуговування абонентів оператора Life:), головне управління архітектури і містобудування, ресторан «Слован» та інші установи.
Започаткувала цей квартал красива кам’яниця ресторатора Германа Басса, споруджена у 1897 році (зараз тут міститься відділення Райффайзен банку Аваль).
Після смерті власника, у 1911 році кам’яницю викупив у вдови Басса Іпотечний банк. Відтоді споруда свого призначення не міняла. На початку 1898 року у будинку розмістилася кав’ярня «Уніон», яку високо цінували в місті. Через 15 років кав’ярня перемістилася в новозбудований готель «Уніон» на початку вулиці, а старе приміщення кав’ярні зайняла книгарня польського єврея М. Гасклера — одна з найстаріших книгарень міста. Недавно на вимогу теперішнього власника будинку книгарня виїхала звідси.
Читайте також: Історичні будівлі Івано-Франківська. Іпотечний банк
У 1905 році почалося спорудження Австро-Угорського банку (теперішня адреса — вул. Грушевського, 4), який приліг до кам’яниці Г. Басса. Цей будинок зараз теж займає відділення Райффайзен банку Аваль.
Цього ж року була введена в експлуатацію нова триповерхова кам’яниця Леона Ґрауера, зведена за проектом інженера Яна Томаша Кудельського. Тут зараз знаходяться такі установи, як центр обслуговування абонентів оператора Life:), головне управління архітектури і містобудування, Прикарпатський центр Української академії архітектури. Будинок стоїть на куті вулиць Незалежності та Шашкевича (вул. Шашкевича, 2).
Поряд із кам’яницею Ґравера, на збігу вул. Шашкевича з вул. Грушевського, в цей же рік закінчилось будівництво кам’яниці лікаря А. Ляхавця (вул. Шашкевича, 4).
Його будинок замкнув і ознакував кінець формування банківського кварталу, який вважається одним із найкращих надбань архітектури австрійського періоду.
Читайте також:Історичні будівлі Івано-Франківська. Морфологічний корпус медичного університету. Фото
Історія Станиславівської фортеці (відео)
Історія сучасного вигляду міської ратуші