Українські броварі поїли пивом не одну імперію. Однією з найстаріших броварень на теренах сучасної України є Калуський пивзавод, осередок пивоваріння на Прикарпатті.
На Прикарпатті у місті Калуш діє одне із найстаріших пивоварних підприємств України – пивзавод «Калуський бровар». Зараз там узялись за відродження технологій старовинного пивоваріння. Перші архівні документи, які свідчать про існування у місті пивоварного виробництва датуються 1565 роком. У 2005 році розпочався процес модернізації виробництва, оновлення та розширення асортименту продукції, активізації маркетингових зусиль. У результаті цих заходів було відновлено присутність калуського пива на ринку Івано-Франківщини та сусідніх з нею областей. А зараз пиво місцевого виробництва можна побачити у магазинах всіх великих міст України.
Пиво на Калуському пивзаводі варять у власній солодовні з власного солоду, дотримуючись технології парового варіння. Процес бродіння та добродження відбувається у пивних підвалах, збудованих ще за Австро-Угорщини, і триває від 25 до 60 днів, залежно від виду пива.
Особливістю калуського пива є те, що воно не підгазовується штучною вуглекислотою, а насичується нею природнім шляхом, під час тривалого бродіння. Вода, яку використовують для пивоваріння гірського походження. Завдяки своїм природнім властивостям вона пом’якшує солодово-хмільний смак.
Читайте також: Станіславський пивзавод: історична пам'ятка та зразок промислової архітектури XVIII століття
Довгий час роком заснування вважали 1649-й. Пізніше було знайдено архівні документи, які свідчать про наявність у місті броварного виробництва щонайменше від 1565 року, тож нині історію підприємства виводять саме з цієї дати. Відомо, що за часів Австро-Угорщини тамтешню продукцію продавали й у віддалених від Галичини містах імперії. Із 1870 року власником броварні в Калуші було товариство Muhlstein, Spindel i Weissmann. 1890-го при підприємстві збудували солодівню, яка й донині забезпечує його ферментованим зерном власного виробництва.
Улюблений багатьма хмільний напій тут варять п’яте століття поспіль. 1556 рік – саме ця дата, засвідчена в архівних документах, є першою письмовою згадкою про виробництво пива в Калуші. Найбільшого розмаху місцеве пивоваріння набуло за часів Австро-Угорщини.
Приватні власники броварні – родини Мюльштайн, Вісман, Шпіндель модернізували та суттєво удосконалили виробництво: вже тоді на їхньому підприємстві трудилися півтори сотні працівників, які щороку виготовляли до 2 мійльони літрів п’янкого напою. Пиво з Калуша в дубових бочках постачали у віддалені від Галичини міста імперії й навіть за її межі – в Польщу та Францію.
Полюбляли ласувати калуським і радянські імперіалісти, які після Другої світової війни "націоналізували" пивзавод. Продукт калуських броварів спецвагонами відправляли до Москви. Імперії впали, а смаки залишилися – калуське пиво й сьогодні продовжує тішити поціновувачів своїм цікавим солодовим смаком.
За багатовікову історію Калуський Бровар випускав безліч видів пива, серед них “Pivo Exportowe”, “Жигулівське”, “Львівське”, “Ризьке”, “Слов’янське”, “Станіславське" та багато інших. Зараз же на заводі готують Пиво Калуське “Exportowe до Львова”, “Exportowe до Московії”, “Exportowe до Кракова”,”Exportowe до Риги”, “Banderbeer”, “Kalusher”; та “Ultras”. Незабаром у виробництво піде два нових види пива, одне із яких з медовим смаком.
Побувавши на підприємстві, можна почути багато цікавих історій від старожилів. Але окрім розповідей, тут зберігається і ряд цінних речей. Серед них старовинна бочка та пляшка для пива. Ніхто не може сказати скільки років цим атрибутам, проте навіть старожили в один голос кажуть, що відколи вони працюють на заводі, від того часу ці речі тут.
Читайте також: За сирами – до Карпат: як розвивається гастротуризм на Прикарпатті (відео)
Зберігач фондів Центрального державного архіву у місті Львів Олексій Оніщук переконаний, що дубова бочка, яку зберігають на заводі була виготовлена приблизно після 1918 року. Про це свідчить напис польською мовою. Якщо б ця бочка була виготовлена за австрійських часів, то напис був би інший. Навіть з цього напису важко сказати, хто на той час був власником заводу. Важливо, що скоріш за все у ній зберігали не пиво.
«По розмірах бочка замала для пива, скоріш за все тут зберігали ром, який варили на заводі. Вона дубова і має боковий корок, що характерно для даного напою. Тут ще мала б бути підставка, на яку ставили бочку, щоб виливати напій», — зазначає Олексій Оніщук.
Як відомо, свого часу в Калуші була винокурня, в одному приміщенні варили пиво, в іншому виготовляли вино та ром. Пляшка, яку можна побачити на заводі виготовлена тоді, коли власниками підприємства були Шпіндель і Мільштайн, тобто десь до початку ХХ століття.
Географія виготовлення пляшок була велика і їх замовляли там, де було зручно, ця могла бути виготовлена у Жовкві. Калуське пиво у таких пляшках возили не тільки в різні міста України, а й за її межі. До початку 1914 року воно було навіть у королівському дворі Відня. Тепер такі пляшки можна побачити навіть на польських аукціонах.
Минуло більше 450 років від першої документальної згадки, яка засвідчує, що на місці нинішнього пивзаводу ще у 1565 році успішно працювала броварня. Її продукція славилася по всій Європі, калуське пиво вивозили до Польщі, Угорщини, Франції. А за якістю наше „Цісарське” не поступалося кращим львівським, чеським та баварським сортам. Подейкують, його поставляли до двору цісаря Австро-Угорщини. Загалом виготовлення калуського пива — ціла епоха в історії Галичини.
Цінувалося калуське пиво і в радянські часи, і на початку 1990-х. Але в останні роки якість продукції наших броварів бажала бути кращою. Ми розгубили ринки збуту, найстарішому пиву України дедалі важче витримувати жорстку конкуренцію з іншими виробниками.
Зовсім недавно калуський пивзавод перебував на межі існування і навіть оптимісти сумнівалися, що пивоваріння в Калуші зможе відродитися. Якби все залишалося по-старому, на даний час калуське пиво відійшло б в історію. Пізніше цілісний майновий комплекс пивзаводу-банкрута викупила київська фірма і відразу віддала його у довготривалу оренду ТзОВ „Карпати плюс 2004”, ситуація докорінно змінилася. Призначена керувати Надія Страцун (до слова, відомий депутат міськради) взялася за відродження традицій пивоваріння. Насамперед, змінилася команда, змінився підхід до справи. Тепер в розпалі-сезон споживання пива. Вже можна говорити про конкретні результати роботи калуських броварів. Про це розповіла директор „Карпати плюс 2004” Надія Старцун.
Читайте також: У Коломиї виготовляють оригінальну кераміку (відео)
— Пригадую, навесні мова йшла про те, що кардинального переобладнання чи запровадження нових технологій до початку літнього сезону на пивзаводі зробити не встигнуть. Тоді планувалося перебути кілька місяців з тим, що є, і вже восени залучати інвестиції і починати нарощувати оберти. Як Ви оцінюєте нинішню ситуацію? — Розпочати масштабні роботи, коли надворі — сезон споживання пива — нереально. Тим більше, що пивзавод ще кілька місяців тому перебував у стані ліквідації й існувала велика ймовірність, що для погашення боргів його продадуть частинами. Це означало б загибель справи пивоваріння в Калуші. На щастя, знайшлася фірма, яка викупила підприємство цілісним майновим комплексом. Це — вже великий плюс, оскільки, по-перше, люди не втратили роботу, а бюджет — податки, і, по-друге, тепер можна впевнено говорити: 440-літня традиція калуського пивоваріння продовжується. Тому оцінюю ситуацію так — добре, що ми втрималися, а наступні кроки щодо розширення асортименту та завоювання нових ринків збуту — не за горами. Але слід пам’ятати, що неодмінною умовою тут є залучення інвестицій і час. Адже для того, аби, для прикладу, змінити дизайн нашої тари (що є важливим елементом успішного „просування” продукту на ринку), потрібно на деякий час зупинили лінію і повністю її переобладнувати. Зрозуміло, що ця робота не на порі. — Що скажете на закиди про слабку рекламу калуського пива, відсутність спеціалізованих тимчасових палаток, фірмових магазинів, пивних презентацій? Адже, яким б чудовими не були якісні характеристики калуського пива, без реклами досягти успіху нині неможливо. До того ж, навіть багатьом калушанам невідомо, де можна купити продукцію нашого пивзаводу? — Тут, напевне, слід чітко розділити фактори, які призвели до того стану речей, який є на сьогодні. Насамперед, довіру покупців легко втратити, а повернути її вже скомпроментованому продукту важче, ніж завойовувати ринок зовсім новому. Протягом останніх років калуське пиво тільки втрачало. Ми ж щойно почали працювати, але якість пива, вважаю, вже змінилася на краще. Початок повернення марки „доброго калуського пива” покладено і шанувальники цього напою вже оцінили наші зусилля, обсяги виробництва та реалізації зросли переконана, що калуське пиво має таку якість, яка дозволяє презентувати його як „пиво високого класу”. Одночасно наша продукція реалізується за ціною, нижчою, ніж в інших товаровиробників. Географія ринків збуту також не звузилася. Цього літа калуське пиво продається на Івано-Франківщині, в Закарпатській, Рівненській та Львівській областях. Тобто поставлену планку — забезпечувати західний регіон недорогим, якісним „живим” пивом калуські броварі утримують. Повертається „старше за найстаріше” калуське пиво і до Калуша. Щодо точок продажу, літніх палаток тощо, то, звичайно, вони були б доречними і мають право стояти поряд з фірмовими точками інших виробників. Але справа тут не в нашому недопрацюванні. Не секрет, що розрекламоване пиво інших виробників завдяки сприянню влади зайняло найпрестижніші місця для вуличної торгівлі в Калуші. Але ми стоїмо на своєму — все відразу зробити неможливо, а якщо виготовлятимемо традиційне, якісне пиво — рано чи пізно неодмінно знайдемо свого покупця навіть всупереч нерозумінню з боку деяких людей. А наш, місцевий виробник заслуговує на підтримку хоча б тому, що за відносно короткий проміжок часу на Калуському пивзаводі створено 143 робочі місця, а за чотири місяці підприємство сплатило до бюджетів всіх рівнів та цільових фондів більше як 350 тис. гривень.
Перша пивоварня в Калуші своєю появою значною мірою завдячує річці Млинівка. Тепер — це висохле русло поряд з Калуським пивзаводом, а кілька десятків років тому це була повноводна річка, в яку, до слова, впадали Чечва та Лімниця. І справа не лише в чистоті, а й в мінеральному і органічному унікальному складі води, який якнайкраще підходив для варіння пива. Тепер ситуація інакша. Але поряд Лімниця — одна з найчистіших річок не тільки України, а й Європи. Це вже вагома причина для того, аби почати промислове виготовлення пива. Факт незаперечний — зроблене за однаковою технологією і на однаковому обладнанні пиво, зварене в різній місцевості, через воду матиме різний смак. Крім води, якість кінцевого продукту визначають солод, дотримання температурного режиму. Універсальна формула доброго пива — „солод, холод плюс вода”. Я особисто додала б суди ще часточку людської совісті. Бо від того, як бровар відноситься до справи, варіює і якість кінцевого продукту. Сам процес є дуже клопітким. Основний інгредієнт — солод виготовляємо на власній солодовні, яка збудована і працює з 1890 року. Його робимо з ячменю елітних сортів „Скарлет”, „Цезар” та інших, вирощеного в Івано-Франківській та Тернопільській областях. Від якості солоду та дотримання технології його виготовлення залежить, якими будуть колір та смак пива. Цьогоріч, кажуть працівники, солод вийшов такий, якого не було в останні 10-15 років. Тому і пиво виходить чудове — золотисте і прозоре. До речі, перспективний напрямок майбутньої діяльності — забезпечення українських броварень якісним солодом, адже загальнодержавна потреба — близько 240 тисяч тонн на рік, і його доводиться експортувати.
Читайте також: Лудинє-фест- фестиваль автентичного одягу в Косові
Крім основних складових, для виготовлення пива потрібні хміль (його ми також купуємо в Україні) та дріжджі. Розмаїття смакових властивостей досягається додаванням рису, пшениці та інших складників. На даний час виготовляємо 4 сорти пива під загальною маркою „Карпати”. 75% всього обсягу становить „Карпати світле” — класичне пиво, зварене за традиційною технологією без жодних додатків. Ще одна наша перевага — варимо найкорисніше і найпоживніше „живе” пиво. Таке пиво не піддається термічній обробці (пастеризації) і зберігає смак та якості такими, якими вони мають бути. Але така продукція має обмежений термін зберігання (до 30 діб), тому забезпечуємо живим пивом, передусім, калушан та мешканців Івано-Франківщини.
Головний „плюс” полягає в тому, що калуські броварі використовують тільки натуральну сировину і не використовують жодних хімікатів, наповнювачів та консервантів. Тобто наше пиво — абсолютно здоровий напій. У свій актив також можемо занести чисту і найсмачнішу воду та традиційну рецептуру, якої дотримуємося навіть у дрібницях. Остання теза актуальна не тільки для виготовлення пива, а й для виробництва власного солоду, на який даємо 100-відсоткову гарантію якості.