Макс Шур (1897-1969). Німецький лікар, професор, особистий лікар і біограф Зигмунда Фрейда.
Макс Шур народився у Станиславові в Австро-Угорській імперії (тепер Івано-Франківськ) 26 вересня 1897 року. У 1914, після захоплення міста російськими військами, його родина переїхала до Відня. Тут Макс завершив свою середню освіту і у 1915 році поступив до медичного факультету Віденського університету. Більшу частину післядипломної підготовки провів у Віденській поліклініці. Залишився там працювати, допоки не покинув Відень у 1938 році, пише Репортер.
Студентом він відвідував лекції відомого австрійського психолога Зигмунда Фрейда, який запалив у нього інтерес до психоаналізу. Мав особисті сеанси з Рутом Маком Брансвіком з 1924 до 1932 роки, після чого 1932 року був прийнятий до «Віденського Психоаналітичного Об'єднання». Саме поєднання психоаналітичних знань та досвіду в терапії сприяло тому, що в 1929 році він став особистим лікарем Фрейда.
Читайте також: Серед лауреатів Пулітцерівської премії є журналіст з прикарпатськими коренями
Після отримання диплому у 1920 році Шур розпочав свою працю у поліклініці у Відні. Тут він 18 років лікував внутрішні хвороби.
У 1932 році Макса прийняли до Віденського психоаналітичного товариства.
Саме його знання з психоаналітики та внутрішніх хвороб привели до того, що на пропозицію грецької та данської принцеси Марії Бонапарт у 1929 році Шур став особистим лікарем-терапевтом Зигмунда Фрейда.
До речі, батько Зигмунда Фрейда Якоб народився у Тисмениці і прожив тут перші 25 років свого життя.
Згодом Макс Шур став не лише лікарем, а й добрим другом Фрейда. У 1938 році разом зі знаменитим психоаналітиком він втік від нацистів до Лондона.
В перші роки дружби Фрейд попросив Щура про наступне: «Обіцяйте мені також: коли прийде час, ви не дозволити мучити їм мене без потреби». Десять років згодом, в 1939, коли він наближався до смерті від раку, Фрейд нагадав про своє прохання, і Шур потиснувши йому руку, пообіцяв, що надасть йому адекватну седативну допомогу. Протягом останнього десятиліття життя Фрейда, «Макс Шур став майже найважливішою людиною для Фрейда та його доньки Анни».
Ще в перші роки дружби Фрейд попросив Шура, щоб коли прийде час, той не дозволив йому страждати від болю. Адже з 1923 року Зигмунд Фрейд хворів на рак піднебіння. І такий час прийшов – Макс Шур здійснив евтаназію, давши Фрейдові потрійну дозу морфію, від якої той помер 23 вересня 1939 у віці 83 роки.