93-річний Петро Федик з Тисмениці — найстаріший паламар Прикарпаття. За 30 років він не пропустив майже жодної Літургії.
Чоловік служить у греко-католицькій церкві святого Миколая, виглядає значно молодшим за свій вік. Пан Федик щодня вистоюєпівтора-двогодинні Служби Божі, допомагає священникам та наводить лад у храмі. Щоби дізнатися, у чому таємниця доброго самопочуття паламаря, журналст Анна-Сабіна Ружицька вирушила в Тисменицю.
Паламар розповідає, що за кілька служб проживає одне життя. А народився в родині довгожителів. Батько, брат та сестра пана Петра прожили понад 90 років:
Та після війни було не до церковних справ. Повсюди панував войовничий атеїзм. Петро Федик молився щодня тихо, аби ніхто не бачив. Жив тихо, спокійно, працював, одружився, дві доньки народилися. Пане Петро 0 років пропрацював на хутровій фабриці міздрильщиком, очищував шкіри від сухожиль та жиру спеціальними ножами. Після виходу на пенсію працював сторожем у місцевому відділенні ощадбанку. А з 1989 року, коли УГКЦ почала заявляти про себе та вийшла з підпілля, чоловік почав допомагати священникам. Паламарював у двох церквах. Тепер лише в одній.
За словами Петра Федика, щодня він допомагає священникам на Літургіях: тримає свічки, розпалює і подає кадило, воду. І майже завжди на ногах. А після Служб Божих ще прибирає у храмі, виносить сміття, косить траву, щось підбілює, підремонтовує. Коли у церкві був ремонт, допомагав робітникам. На запитання, чи не важко стояти 1,5-2 години, відповідає:
Щодня тисменицький паламар встає о шостій годині ранку, молиться та чекає на машину, якою його везуть до храму. Ще в 90 років чоловік щодня їздив по три кілометри велосипедом. У храмі паламар виконує до полудня та повертається додому. З 18.00 до 20.00 він знову на службі. Коли чоловік хворів, і священики родичі та друзі провідували його в лікарні, то просив забрати його на Службу Божу до церкви, плакав, коли дзвони чув. А ще дід Федик пускає сльозу на похоронах, коли йому доводиться проводжати в останню дорогу своїх ровесників.
До речі, чоловік взагалі не п’є спиртного, не їсть жирного, соленого та смаженого. Улюблені страви: зелений борщ з курятиною, голубці з рисом та овочами, овочеві салати і холодець з м’яса домашньої птиці.
За словами священників та парафіян храму святого Миколая, таємниця паламаревого довголіття та доброго здоров’я у доброті, вірі й молитві. У нього, на щастя, жива 88-річна дружина Євгенія, є дві доньки, четверо онуків та п’ятеро правнуків. На прощання найстаріший паламар Прикарпаття запрошує на сторіччя.
