Що ж буде з розкопками Тисменицької брами біля головного корпусу медуніверситету (фото)

Минулого літа під час ремонту вулиці Лесі Українки біля головного корпусу медуніверситету комунальники наткнулися на фрагменти фортифікаційних споруд, які згодом визначили як фундамент Тисменицької брами. На осінь розкоп законсервували – обіцяли що до літа. Але липень вже добігає, а нічого не змінилося.

Днями оголосили конкурс на проєкт музеєфікації, пишуть Версії. 

Юрій та Марія Козакевичі – засновники ініціативи «Франківськ який треба берегти» очолили процес розкопу та підготували інформаційні матеріали, які розвісили на огородженні довкола ями. З часу археологічної знахідки минув рік. 

Коли ж зайшла мова за консервацію – взялися за кампанію з музеєфікації брами. Восени йшлося про те, що за зиму опишуть знай­дене і може навіть встигнуть підготувати проєкт музеєфікації частини фундаменту брами. 

За словами Юрія Козакевича, вони з Марією минулої осені були на зустрічі в мерії з археологами та науковцями, представниками департаменту комунального господарства. Тоді дійшли до консенсусу, що потрібно готувати архітектурний конкурс або взяти в роботу проєктну ідею Марії. 

«Якби в управлінні погодили нашу ідею, то можна було б шукати підрядників і з початку року робити. Або якби вона не годилася зовсім, тоді можна було б провести конкурс. Після цього були ще окремі зустрічі, але ми так і не розуміємо, чи влаштовує їх наша концепція, – говорить Юрій Козакевич. – Конкурс – це добре. Наш проєкт теж може взяти участь, може, хтось запропонує щось цікавіше. Скляний саркофаг може бути в рівень із землею або ж над нею. Головне – щоб він був видимим і доступним, давав поштовх на наступні дослідження». 

Каже, їхня ідея музеєфікації обійдеться приблизно у мільйон гривень. Це може бути такий собі скляний МАФ з металевими сходами, водовідведенням і клімат-контролем. Вже й підрядник є. Юрій переконаний, що нема потреби шукати закордонних фахівців – у нас теж є добрі виконавці. 

«Тисменицька брама – це акцент, який треба було врятувати, витягти і показати, – додає Юрій. – Абсолютно логічно архітектори, археологи та мистецтвознавці кажуть, що потрібно продовжити розкопки уздовж вулиці Галицької з виходом на площу Ринок, із захопленням Тринітарської площі перед палацом Потоцьких. Сама основа брами мала, можливо, і сотні метрів квадратних, але ми не зможемо їх розкопати. Тому нашим завданням було дослідити і музеєфікувати цей фрагмент». 

Каже, архітектурний конкурс може бути хорошим рішенням, якщо довести його до логічного завершення. Бо як тільки проєкт реалізують, це дасть досвід і впевненість у наступних. Майбутню конструкцію Козакевичі бачать як освітню локацію, куди будуть приходити франківці, екскурсоводи водитимуть туристів, науковці – проводитимуть додаткові дослідження, а студенти – навчатимуться. 

«Коли ми музеєфікуємо цю нашу розкопку на 50 м і за плечима буде один археологічно-архітектурний проєкт, доведений до логічного завершення, тоді можна буде братися і за наступні – Тринітарську площу перед палацом, Галицьку браму, палац Потоцьких. Можливо, можна буде щось розкопати і закопати. Але хоч щось треба залишити видимим, щоб воно виконувало освітню функцію». 

Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради оголосило конкурс на найкращий проєкт щодо музеєфікації Тисменицької брами Станіславівської фортеці 18 липня. Триватиме він до 18 листопада. А визначити переможця журі має 22 листопада. 

До журі увійшли: краєзнавець Іван Бондарев, завідувачка відділу археології Івано-Франківського краєзнавчого музею Марія Вуянко, завідувач сектору з питань охорони культурної спадщини управління культури, національностей та релігій ОДА Андрій Давидюк, головний архітектор області Микола Дорошенко. А також – архітектори Микола Капак, Орест Кос, Володимир Кочмар, завідувачка кафедри архітектури та містобудування Зоряна Лукомська, заступник головного архітектора міста Артур Прокіпчук, директор Музею мистецтв Прикарпаття Василь Романець і директор департаменту житлової і комунальної політики та благоустрою міської ради Михайло Смушак. 

Учасники конкурсу мають розробити ескізний проєкт музеєфікації брами. Згодом його виставлять для ознайомлення громади. 

Переможець конкурсу отримає премію 7000 грн, друге місце – 5000 грн, а третє – 3000 грн. Обіцяють також заохочувальні призи: почесні грамоти, дипломи, цінні подарунки, інші відзнаки. 

У коментарі «Репортеру» начальник управління архітектури Орест Кошик каже, що конкурс мусить бути, а яким буде кінцевий результат – ще не відомо: 

«Є журі, яке має визначити переможця. Якщо це буде проєкт музеєфікації, будемо реалізовувати, якщо консервації – значить так і буде». 

А от щодо ідеї музеєфікцації Козакевичів, то він радить активістам подавати свою ідею на конкурс – якщо той переможе, то отримає всі шанси на реалізацію. 

Архітектор-реставратор Ігор Панчишин каже, консультативна рада, яку управління архітектури вперше скликало в червні цього року якраз з приводу Тисменицької брами, постановила законсервувати і капітально закрити вже існуючий розкоп. Натомість – максимально дослідити ще шматок дороги. 

За його словами, це оптимальний варіант. Каже, щоб продов­жити копати хоча б до тротуару, а в ідеалі і до стін бібліотеки мед­університету, треба забезпечити проїзд транспорту по ділянці, яка нині – за огородженням. Але поки рада оформила протокол засідання, минув час, за який настрої в мерії змінилися і виникла ідея провести конкурс на музеєфікацію брами. 

«Козакевичі пішли до мера, а той дав розпорядження провести конкурс. Він закінчиться у листопаді і в кращому випадку можна щось планувати на наступний рік. Але ж робити треба було вже. А якщо там далі ще щось? Може, треба великий проєкт робити? Або не робити взагалі? – говорить Панчишин. – В цьому місці повно комунікацій, і їх треба перекидати, відводити воду, забезпечити температурний режим, щоб воно не руйнувалося. Плюс освітлення і мережі. Це не дизайнерський проєкт, а технологічний – на цілу вулицю. Ці хлопці й дівчата (Козакевичі – Ред.) – амбітні, їм хочеться всього: і дверей, і мосту, і брами. Я в захваті від їхньої енергії. Проб­лема в тому, що мер – популіст і йому важливий результат. Якщо вони будуть тиснути на мера, то він послухає. І те, що воно потім не проживе – запітніє, провалиться, протече – нікого не цікавить». 

Каже, у Франківську це не перший і не наймасштабніший розкоп. Згадує, як розкопали залишки рову біля брами палацу Потоцьких і знайшли гарматні ядра. Можна було шукати й більше, але забрак­ло часу та ресурсів. 

Потім був ще один розкоп перед палацом, який теж наразі засипали, хоча його, на думку Панчишина, варто було заховати під скло. А на території палацу – взагалі неоране поле роботи. Але поки там є місце лише для фестивалів. Каже, перед палацом музеєфікувати можна вже – були б гроші й бажання. Та й знахідок достатньо: ядра, брук XVIII століття. 

«Краще б бралися за те, що вже розкопали біля палацу Потоцьких – там значно більше відомо і вже багато було розкопано. Чому за це не взятися? Там взагалі нічого не заважає, – говорить Ігор Панчишин. – На території палацу стільки роботи, що вистачить поколінням. Не можна розковирювати яму посеред міста, коли є вали – там церкву будують. Галицька брама була важлива – вона головна, зв’язана з пивзаводом. Якби то все відкрити, оце було б глобально».