В нашому місті збереглося чимало слідів діяльності станиславівських німців – будівля колишньою німецької школи (вул. Лепкого, 9), благодійний “Ювілейний будинок” (вул. Незалежності, 89), сиротинець для хлопчиків “Назарет” (вул. Марійки Підгірянки, 54), будинок для хворих дітей “Сарепта” (вул. Цьоклера, 11). Але деякі пам’ятки можна побачити й у себе під ногами.
Йдеться про каналізаційні люки, виготовлені фабрикою сільськогосподарських машин “VIS”.
В січні 1891 року до Станиславова з Німеччини приїхав 23-річний німецький священик Теодор Цьоклер. Його перший візит до нашого міста був пов’язаний з певним дорученням від данської єврейської місії, тобто спільноти євреїв-християн, де він планував працювати.
Зауваживши, що місцеві німці не мають власної євангелістської общини, Цьоклер вирішив присвятити себе її створенню. Він заснував цілу низку закладів, які недоброзичливці називали “імперією Цьоклера”. В 1921 році за фінансової підтримки кількох англійських вікаріїв Цьоклер та його соратники відкрили фабрику сільськогосподарських машин і відливання заліза.
Будівлі фабрики VIS.
Часи тоді були важкими, і пастор бачив, що місцевій молоді нелегко влаштуватися на роботу. В першу чергу це стосувалося хлопців з сиротинців, які не могли розраховувати на підтримку рідних. Цьоклер подбав про те, щоб молоді люди не лише мали робочі місця, а й здобували спеціальності столяра, зварника, слюсаря, коваля та ливарника. В 30-х роках минулого століття на підприємстві працювало близько 170 чоловік.
Фабрика знаходилася по вул. Королеви Ядвиґи, 18 (тепер вул. Височана). Комплекс будівель складався з конструкторського бюро, адміністративних приміщень, ливарні, слюсарні та кузні. Очевидно, пастор Цьоклер мав справжній організаторський талант, бо підприємство, яке він створив, стало одним з провідних у краї.
Подвір’я фабрики VIS
Підприємство виготовляло сільськогосподарські машини та іншу промислову техніку, мотори, різноманітні вироби з металу для виробничих цілей і вуличного використання, зокрема каналізаційні люки. Очолювали фабрику два директори, Баум і Меслін, які вважалися дуже авторитетними спеціалістами в цій галузі, а також порядними у торгових справах.
Реклама свідчить, що фабрика “VIS” поставляла свою продукцію не лише галицьким замовникам, а й до інших регіонів тодішньої Польщі. Збереглася комерційна пропозиція, в якій фабрика пропонує свою продукцію: устаткування для млинів, залізне і металічне литво, трансмісії, металічні конструкції, а також ремонт парових машин та моторів. Гарантувалися низькі ціни і висока якість робіт.
Пропозиція продукції фабрики VIS
В грудні 1939 року родина Цьоклерів разом з рештою німецької громади назавжди покинула Станиславів. В 1943 році вони ще раз відвідали місто і виявили повне запустіння в своїх закладах.
В 1945 році на базі фабрики “VIS” запрацювала тракторна майстерня, пізніше її розширили до міжрайонної майстерні капітального ремонту техніки. В 1971 році в діяльності підприємства з’явися дослідно-експериментальний напрямок, а в 1989 році воно отримало назву “Карпатагромаш” і спеціалізувалося на ремонтуванні автомобілів і тракторів, випускало сільськогосподарські машини, а також водні насоси та резервуари.
В 1970-1980-х роках тут працювало близько 1,6 тис. осіб. Підприємство експортувало свою продукцію до різних країн – Болгарії, В’єтнаму, Кореї, Лівії, Угорщини. В 1995-2006 роках завод працював під назвою ВАТ ”Агромаш” і давав роботу близько 500 працівникам. На початку 2000-х років підприємство ще випускало міні-трактори ”Прикарпатець” однак у 2007 році припинило діяльність у зв’язку з банкрутством.
Проте історія славного дітища Цьоклера все ж залишилася жити в нашому місті. Адже продукцію фабрики “VIS” і сьогодні можна побачити на вулицях Івано-Франківська. Кришки люків, які сприймаються, неначе вітання з минулого…