...Село Синевирська Поляна, що на Закарпатті. Біля нашої хатинки розійшлася з берегів після дощу річечка Теребля. Дзвінко співають пташки, на горі навпроти випасаються коні та кози. Та враз усю цю ідилію порушує могутній гуркіт двигунів.
Біля нашого двору проїздить колона з 11 квадроциклів. За годину ще одна. А потім ще, і ще, і ще. І так аж до самісінького вечора... Наступного дня ситуація повторюється: спраглі до пригод туристи женуть машини на полонини, в урочища, у ліси, часто для цього переїжджаючи річки, в яких нині нереститься риба. А щоб оминути перешкоди, заїжджають на поля, де люди вже висадили городину. Там, де не можуть проїхати, допомагають собі електропилами та сокирами — перепилюють повалені дерева, пише Експрес.
— А холєра б вас вхопила! — вигукує пані Марія, в якої ми зупинилися відпочити. — Мені після їхніх перегонів на полі можна бульбу без оранки садити, так мені ріллю роз’їздили! Ну як то можна на людський город заїхати? Варвари!
— Нам торік траву на полі потовкли так, що ми не мали чим худобу й птицю годувати, — каже продавчиня у місцевому магазині. — То цьогоріч чоловік каже, що буде з “воздушкою” їх там перестрівати. Та, мабуть, найгірше те, що квадроцикли та джипи фактично вбивають природу Карпат.
“Парк “Синевир” — територія заповідника, й тут не можна їздити на такій техніці, — розповідає “Експресу” Василь Шишига, головний природознавець Національного природного парку “Синевир”. — Від екстремалів нині потерпають не лише приватні городи. Під їхніми колесами гинуть рідкісні рослини. Через них значно зменшується популяція тварин. Тепер у лісах триває сезон тиші: олені, косулі отелюються. А водії всюдиходів ревом своїх двигунів переганяють тварин з місця на місце, лякають їх. Крім того, вони часто заїжджають у річки. А там нині нереститься риба, ікра якої перемелюється під колесами”.