Для багатьох, на щастя, ця заповітна мрія здійснилась! Дітки народились, життя набуло нового сенсу, про це йдеться на сайті Центру.
"Після народження, як правило, пацієнтки нашого Центру зникали і знову з’являлись, коли хотіли мати другу дитину.Але на моїй пам’яті не було жодного випадку, коли жінка поверталась до нашої клініки за другою дитиною разом зі своєю першою дитиною, зачатою у нас. Тому можете уявити моє здивування, коли я побачила великі серйозні очі маленької 10-річної дівчинки, яка, як з’ясувалось потім, наполягла не лише на тому, щоб її мама Наталя подарувала їй братика, але й ще на тому, щоб вона взяла її з собою у подорож до Івано-Франківська, бо на власні очі хотіла побачити Центр. А це, не багато не мало, майже 300 кілометрів дороги", - розповідає пані Наталія.
Цю дівчинку, яка була зачата за допомогою допоміжних репродуктивних технологій у «Прикарпатському центрі репродукції людини», звати Аміна Сніщук. 29 травня їй виповниться 10 років. Вона живе з батьками у Хмельницькій області, у невеличкому місті Нетішин, вчиться в тамтешній школі і мріє стати дизайнером квартир. До речі, її мама Наталія Сніщук проходила в Центрі по державній програмі надання першої спроби ЕКО безкоштовно. І з першої спроби їй вдалося завагітніти, в результаті чого і з’явилась Аміна.
А тепер про себе розкаже сама Аміна.
- Аміна, як тобі екскурсія по Центру репродукції, сподобалась?
– Дуже! А ось так я верталась додому (показує фотографію).
- Ти приїжджала до нас по братика?
– Так. Вже давно прошу в мами. Але вже як вийде, сестричка – то теж нічого.
- А ти готова допомагати батькам виховувати братика чи сестричку? Ти ж, напевно, знаєш, що це дуже складна робота.
– Звісно, що буду допомагати!
- Зараз ти вчишься в школі, в якому класі?
– В 4-му, буду переходити в 5-тий.
- Сподіваюсь, ти відмінниця…
– Всяко буває…
- В тебе є якесь хобі?
– Я тільки ходжу на англійську мову.
- Тобі подобається вивчати англійську? Чи так мама хоче?
– Мама з татом…
- А чого хочеш ти?
– Я хочу на глиноліплення. Але у нас такого гуртка не має.
- А про що ти мрієш?
– Лише про те, щоб в мене був братик.
- Аміна – дуже рідкісне ім’я. Ти знаєш, чому тебе назвали саме так?
– Мама хотіла, щоб мої ініціали складали слово САД – Сніщук Аміна Дмитрівна, ну а Аміна плюс ще й в перекладі захищена, якось так…
- А якщо народиться братик, як ти хочеш, щоб його назвали?
– Я хочу Артем, а мама з татом – Богдан або Арсен.
- А за ким останнє слово? Ну, хто у Вас в сім’ї головний?
– Ну, мама.
- А ти?
– Нє…
- Як, ти не головна? Але ж ти умовила маму на братика, хіба ні?
– Ну, я просто загадувала на всі бажання братика.
- Я так розумію, що по характеру ти дуже наполеглива. А як би ти сама себе охарактеризувала?
– В гостях і в школі я добра, а вдома така собі, не дуже…
З 1978 року за допомогою допоміжних репродуктивних технологій у світі народилось більше 8 мільйонів дітей зі своїм характером, кольором шкіри, зі своїм унікальним сприйняттям світу і своєю неповторною долею. Це діти 21 століття, ери високих технологій і наукового прогресу. Але не зважаючи на це, вони – звичайні діти, усміхнені і веселі, невгамовні і непосидючі, такі ж самі, як і всі інші, найкращі для своїх батьків! Відкинемо усі середньовічні забобони, кожна жінка має право на щастя бути матір’ю. І не важливо, як вона нею стане, природньо чи за допомогою ДРТ. Головне, якою матір’ю вона буде і чи зможе зробити свою дитину щасливою. Це лише важливо!
"Я вдячна пані Наталії (мамі Аміни) за те, що вона вирішила нічого не приховувати від Аміни і розповіла їй, як вона з’явилася на світ. В дійсності, тут не має, що приховувати! Вчиться наші еко-мами говорити дітям правду, бо правда – це завжди вірний шлях до родинного щастя!", - переконана Наталія Яцишин.